Шехонін Микола Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Олексійович Шехонін
рос. Николай Алексеевич Шехонин
Шехонин Николай Алексеевич 1910.jpg
Народження 29 серпня 1882(1882-08-29)Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть 24 серпня 1970(1970-08-24) (87 років)Буенос-Айрес, Аргентина
Поховання Британське кладовище Буенос-Айреса
Національність росіянин
Навчання Петербурзький інститут цивільних інженерів
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ
Архітектурний стиль модерн, неоампір
Містобудівні проекти Генеральний план Києва

Мико́ла Олексійович Шехо́нін (29 серпня 1882, Санкт-Петербург — 24 серпня 1970, Буенос-Айрес) — київський архітектор. Чоловік оперної співачки Олени Шехоніної-Сергеєвої.

Біографія[ред. | ред. код]

Микола Олексійович Шехонін народився 29 серпня 1882 року у Санкт-Петербурзі. Фахову освіту отримав у Петербурзькому Інституті цивільних інженерів, який закінчив 1907 року і здобув відповідне звання.

1908 року оселився у Києві. У 19091941 роках на педагогічній роботі, викладач Київського Будівельного Технікуму, Київського політехнічного інституту, Дніпропетровського будівельного Інституту, Київського Художнього Інституту (архітектурне проектування і малювання). Протягом 19201930-х років розробив генеральний план Києва. З 1930 року — професор. З 1932 року — керівник Другої архітектурної мистецької майстерні в Києві.

Восени 1943 року виїхав за межі СРСР. З 1943 по 1945 рік жив у Відні, з 1945 по 1948 рік — у Італії. З 1948 року жив у Аргентині.

1952 року Микола Шехонін з сином Сергієм за власним проектом збудував собі в Касерос (передмісті Буенос-Айреса) невеликий дачний будиночок. Також архітектор розписав кафедральний воскресенський собор Російської православної церкви за кордоном у м. Буенос-Айрес. Микола Шехонін також написав образи та полотна для православного храму св. Володимира у Вілья-Бальєстер[1][2].

Помер Микола Шехонін 24 серпня 1970 року у Буенос-Айресі. Похований на британському секторі кладовища Ла-Чакаріта у м. Буенос-Айрес[3].

Стилістично роботи Шехоніна відносяться до модерну та неоампіру.

Головні проекти в Києві[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Парнікоза, Іван. Касерос. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). Микола Жарких. 
  2. Парнікоза, Іван. Кафедральний собор Воскресіння Христового російської православної церкви за кордоном. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українською). Микола Жарких. 
  3. Парнікоза, Іван. Британське кладовище. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). Микола Жарких. 
  4. Будинок держустанов // nin-gen.livejournal.com. — 2017. —29 березня.

Джерела[ред. | ред. код]