Шліфування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шліфування.JPG
Заточувальний верстат (круг)

Шліфувáння — один із продуктивних методів обробки різних поверхонь заготовок інструментом, що має вигляд тіла обертання, різальними елементами якого є безліч дуже твердих абразивних зерен. Шліфування проводиться на спеціальних шліфувально-полірувальних верстатах з використанням повстяних, бязевих чи фетрових кругів. Абразивний матеріал (наждак, корунд, електрокорунд) наноситься на круг за допомогою столярного клею. Особливістю шліфування є одночасне мікрорізання декількома зернами, кожна з яких має 2-3 ріжучі леза й більше. Чим більше зерен беруть участь у різанні, тим менша шорсткість обробленої поверхні. Існують також заточувальні верстати на яких власноміць заточують ріжучий інструмент: свердла, фрези, токарні різці тощо.

Переривчасте шліфування розробив Олександр Якимов.

Шліфувальник обробляє метали, пластмаси й інші конструкційні матеріали різанням за допомогою шліфувальних кіл, сегментів, шкурок. Шліфувальником може бути як чоловік так і жінка. Шліфувальники бувають 6-ти розрядів.

Література[ред.ред. код]

  • Бучинський М. Я. та ін. Шліфування емальованих деталей. — Харків : НТМТ, 2012. — 133 с.
  • Кучер М. С. Металлорежущие станки. — М. : Машиностроение, 1969. — 719 с.
  • Лурье Г. Б., Комиссаржевская В. Н. Шлифовальные станки и их наладка. — М. : Высш. школа, 1972. — 416 с.
  • Смирнов В. О., Білецький В. С. Фізичні та хімічні основи виробництва. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2005. — ISBN 966-7804-90-9
  • Тепенкичиев В. К., Краениченко А. В., Тихонов А. А., Колев Н. С. Металлорежущие станки. — М. : Машиностроение, 1970. — 464 с.

Посилання[ред.ред. код]