Корунд
| Корунд | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Crn[2] |
| Хімічна формула | Al₂O₃ |
| Nickel-Strunz 10 | 4.CB.05[3] |
| Dana 8 | 4.3.1.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тригональна сингонія[4] |
| Просторова група | space group R-3cd[4] |
| Твердість | 9 |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | рубін (санскрит)[5] |
 Корунд у Вікісховищі | |
Кору́нд — поширений мінерал класу оксидів та гідроксидів, оксид алюмінію шаруватої будови. Прозорі різновиди — дорогоцінний камінь, непрозорі — абразивний матеріал.
Напевно, перша згадка про мінерал, який сьогодні відомий як корунд, походить від Плінія Старшого. У 37-й книзі його Naturalis historia він розповідає про «Адамас Сідерите», який, швидше за все, є корундом[6]. Назва «Корунд» походить від санскритського курундаму або курнатма குருந்தம் або курвуіндам або курувінда குருவிந்தம், що фактично означало рубін[7]. Це також може означати високу твердість мінералу.
Термін Corinvindum вперше використав англійський геолог Джон Вудворд (1665–1728) у 1719 [8]
У 1794 р. ірландський хімік Річард Кірван (1733–1812) використав англійський варіант написання назви Corundum, який діє й сьогодні[9]
Інша можливість виведення — з давньоіндійського слова Каурунтака, з яким Альфред Хільбрандтт пов'язує «Топаз» певного відтінку.
Хімічна формула: Al2O3.
Містить (%): Al — 52,91; O — 47,09.
Домішки: Cr, Fe, Ti, Mn, Si.
Сингонія тригональна.
Густина 4.
Твердість 9 (за шкалою Мосса).
Синювато- або жовтувато-сірого кольору.
Прозорі відміни забарвленні в червоний (рубін), синій (сапфір), жовтий (східний топаз) та інші кольори.
Блиск скляний.
Утворюється в гранітних пегматитах у зв'язку з їх десиліфікацією (десилікацією), а також у контактово метасоматичних комплексах. На поверхні стійкий і утворює розсипи. Непрозорі відміни використовують як абразивний матеріал.
Асоціація: андезин, олігоклаз, нефелін, скаполіт (сієніти); шпінель, рутил, хондродит, рогова обманка, флогопіт, кальцит (метаморфізовані вапняки); кіаніт, силіманіт, дюмортьєрит, хлорит (сланці); гранат, шпінель, флогопіт, омфацитовий клінопіроксен, графіт, алмаз.
-
Корунд -
Кристали корунду -
Корунд з Бразилії. Розмір мінерала 2-3 см -
Кристалічна структура корунду -
Корунд
Корунд як мінеральний вид має такі різновиди[10]:
- Рубін, «червоний яхонт» — червоного кольору; дорогоцінний камінь І категорії, ціна прозорих добре забарвлених екземплярів буває більшою, ніж у алмазів. Рубіни кольору «голубина кров» з М'янми (з долини Могок та провінції Монг-Шу) — найдорожчі.
- Сапфір, «синій яхонт» — синього кольору різної інтенсивності. При помірно-інтенсивному волошково-синьому забарвленні — дорогоцінний камінь І категорії, але цінується значно нижче за рубін. Дуже темні або занадто світлі сапфіри досить дешеві. Найкрасивіший і найцінніший колір: «Royal blue» інтенсивно насиченого синього кольору, за відтінком — середній між найтемнішим і найсвітлішим варіантом. За місцем походження найдорожчий з провінції Кашмір (Індія) внаслідок виснаження родовища та виняткової якості та кольору.
- Жовтий
- Зелений (застар. «східний смарагд»).
- Поліхромний (може зустрічатися будь-яке поєднання кольорів). Дуже рідкісний та цінний.
- Рожевий
- фіолетовий (застар. «східний аметист»).
- Чорний. Особливо цінний зірчастий різновид з 6 або 12 променями.
- Падпараджа є виключно сумішшю двох кольорів: помаранчевого і рожевого, тому рідкісний. Різні гематологічні лабораторії на той самий камінь можуть давати як висновок як «падпараджу», так і просто рожево-оранжевий.
- Зоряний рубін — екзотичний дорогоцінний камінь з ефектом астеризму, обробляється у вигляді кабошона.
- Лейкосапфір або «Східний алмаз» — безбарвний і прозорий корунд; недорогий дорогоцінний камінь.
- Простий корунд — непрозорий, крупно- або дрібнозернистий, сірого кольору. Іноді у великих непрозорих кристалах. Завдяки високій твердості його використовують як абразивний матеріал, через високу температуру плавлення використовується як вогнетривкий матеріал, а також при виготовленні емалей.
- Наждак — суцільна зерниста корундова порода сіро-чорного кольору з домішками гематиту, магнетиту та ін.
- Синтетичний корунд — проводиться термічною обробкою різної високоглиноземної сировини. Його бузково-рожеві різновиди називаються французькою трояндою або трояндою Франції.
Корунд — полігенний мінерал. Акцесорний корунд приурочений до магматичних порід, їх пегматитів і лампрофірів (Хібіни та Ільменські гори, РФ; Могоу, М'янма та ін.).
Вкрапленики корунду (сапфіру) зустрічаються в лужних базальтоїдах (Таїланд, Австралія).
Пневматоліто-гідротермальні родовища корунду, пов'язані зі скарнованими мармурами, корундовими плагіоклазитами і слюдитами, зустрічаються в ультрабазитах і кальцифірах (Могоу, М'янма; Кашмір, Індія; Рай-Із і Борзовка, Урал, РФ). Метаморфогенні родовища корунду пов'язані з високоглиноземистими гнейсами і амфіболітами (джерела розсипів Шрі-Ланки, Індії, М'янми).
Великі родовища абразивного корунду приурочені до вторинних кварцитів (Семізбуги, Казахстан). Освоєно виробництво штучного корунду.
У США штати Массачусетс, Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Північна Кароліна, Джорджія, Монтана. Провінція Онтаріо, Канада. На островах Наксос і Самос, Греція. Трансвааль, Південна Африка. Провінція Лагман, Афганістан. Острів Мадагаскар. Сині, зелені та жовті дорогоцінні камені з: Чантхабурі та Трат, Таїланд. Квінсленд, Австралія.
В Україні є в межах Українського щита.
Смірис (англ. smiris; нім. Smiris n) — те ж саме, що й корунд (G. Agricola, 1546). Згадується в книзі (курсах лекцій у Києво-Могилянській академії) Ф. Прокоповича «Про досконалі змішані неживі тіла — метали, камені та інші» (1705—1709 рр.).
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ Keferstein C. Mineralogia Polyglotta — Ha: 1849.
- ↑ Cajus Plinius Secundus: Naturgeschichte Siebenundreißigstes Buch. XV. Sechs Arten des Diamants. In: Max Ernst Dietrich Lebrecht Strack (Hrsg.): Naturgeschichte. Heinrich Strack, Bremen 1856, S. 541–542
- ↑ corundum, n. In: OED Online, Oxford University Press; abgerufen am 13. November 2018.
- ↑ Woodward: A catalogue of the foreign fossils in the collection of J. Woodward M. D. Brought as well from several Parts of Asia, Africa, and America; as from Sweden, Germany, Hungary, and other Parts of Europe. Part I. C. H. Reclam, Paris/Leipzig 1719, S. 6 (englisch, Textarchiv – Internet Archive – Konvolut aus verschiedenen Arbeiten; S. 514 im gesamten Konvolut).
- ↑ Richard Kirwan: Elements of mineralogy. Zweite, mit beträchtlichen Verbesserungen und Ergänzungen versehene Auflage. Vol. I: Earths and Stones. J. Nichols, London 1794, S. 335 (Elements of mineralogy, S. 335 in der Google-Buchsuche).
- ↑ Корунд и его разновидности. Архів оригіналу за 1 лютого 2011. Процитовано 28 січня 2011.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Корунд // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Корунд // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1944) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. I, 520–527.
- Corundum \ Anthony, John W.; Bideaux, Richard A.; Bladh, Kenneth W.; Nichols, Monte C., eds. (1997). "Corundum". Handbook of Mineralogy. https://rruff.info/doclib/hom/corundum.pdf
- Корунд в базі webmineral.com [Архівовано 25 листопада 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
- Корунд в базі каталога мінералів [Архівовано 4 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Корунд і його різновиди в GeoWiki [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.]
