Шомонський трактат
Шомонський трактат, укладений у 1814 році, представляв собою низку окремих, але однаково сформульованих угод між Австрійською імперією, Королівством Пруссія, Російською імперією та Сполученим Королівством. Датовані 1 березня 1814 року, фактичні підписи відбулися 9 або 19 березня. Метою договору було залучити сили Шостої коаліції до тіснішого союзу у випадку, якщо Франція відхилить нещодавно запропоновані умови миру. Кожна з держав зобов'язалася вислати 150 000 солдатів для участі в бойових діях проти Франції та гарантувати європейський мир (якщо він буде досягнутий) протягом двадцяти років, ставлячи перешкоди перед французькою агресією.[1]
Після обговорень наприкінці лютого 1814 року представники Австрії, Пруссії, Росії та Сполученого Королівства вирішили провести наступну зустріч у Шомоні, Верхня Марна, 1 березня 1814 року. Шомонський трактат був підписаний 9 або 19 березня 1814 року, хоча його датування виконав російський імператор Олександр I, імператор Священної Римської імперії Франциск II (з принцом Меттерніхом), король Пруссії Фрідріх Вільгельм III і британський міністр закордонних справ лорд Каслрі. Згідно з умовами договору, Наполеон повинен був відмовитися від усіх завоювань і таким чином повернутися до кордонів Франції до її дореволюційних держав. У відповідь союзники припинили б вогонь. Якщо Наполеон відхилив би договір, союзники обіцяли продовжувати війну. В разі згоди Наполеона йому дозволили б залишитися імператором Франції та зберегти династію. Наступного дня Наполеон відхилив договір, останній шанс на урегулювання конфлікту шляхом переговорів був втрачений.[2]
Відбір рішень був повторно підтверджений та введений в життя Віденським конгресом у період 1814–1815 років. Умови головним чином були складені лордом Каслрі, який пропонував грошові субсидії для утримання інших армій в активних бойових діях проти Наполеона. Ключові положення включали утворення Німецького союзу, розділ Італії на самостійні держави, відновлення іспанських королів Бурбонів і розширення Нідерландів, яке призвело до створення Бельгії в 1830 році. Цей договір визначав стратегічні засади альянсу, який формував європейський баланс сил протягом наступних десятиліть.[3]
Дивись також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ John A. Cannon, "Chaumont, Treaty of", in A Dictionary of British History, 1st rev. ed. (Oxford UP, 2009).
- ↑ Schroeder, 1994, с. 501-504.
- ↑ Artz, 1934, с. 110.
Список літератури[ред. | ред. код]
- Artz, Frederick B. (1934), Reaction & Revolution: 1814–1832, с. 110
- Chandler, David (1999), Dictionary of the Napoleonic wars, Wordsworth editions
- Schroeder, Paul W. (1994), The Transformation of European Politics 1763–1848, Clarendon Press, ISBN 9780198206545 — advanced diplomatic history online