Штерн Ліна Соломонівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Штерн Ліна Соломонівна
англ. Lina Stern
Lina Stern.jpg
Народилася 26 серпня 1878(1878-08-26)
Лієпая, Російська імперія
Померла 7 березня 1968(1968-03-07) (89 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність біохімік, фізіолог, біолог, лікарка, викладачка університету, хімік
Alma mater Женевський університет
Галузь біохімія, нейронаука
Заклад Женевський університет
Вчене звання професор і академік АН СРСР[d]
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Членство Леопольдина[1], Російська академія наук і Академія наук СРСР
Відома завдяки:

гематоенцефалічний бар'єр

Спеціальна теорія відносності
Брати, сестри Wilhelm Sternd
Нагороди Сталінська премія (1943)
Автограф Lina Stern Signatur 1929.jpg

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Штерн Ліна Соломонівна у Вікісховищі

Штерн Ліна Соломонівна (англ. Lina Stern) (26 серпня 1878(18780826) — 7 березня 1968) — радянський біохімік, фізіолог і гуманіст. Вона є найбільш відомою за новаторську роботу в галузі гематоенцефалічного бар'єру, який вона описала як гематомозковий бар'єр в 1921 році[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Штерн Ліна Соломонівна народилася 26 серпня 1878 року в Лібава, Російська імперія (тепер Лієпая в Латвії) в єврейській родині. 1895 року вона закінчила гімназію, а 1898 року поїхала до Женеви (Швейцарія) і поступила на медичний факультет Женевського університету[3]. 1918 року вона отримала звання професора у Женевському університеті, ставши першою жінкою-професором цього закладу[4]. Ліна Штерн досліджувала клітинне дихання[2].

В 1925 році вона емігрувала до Радянського Союзу з ідейних міркувань[2]. До 1948 року вона працювала професором 2-го Московського державного медичного інституту, була директором Інституту фізіології Академії наук СРСР[5][4]. Довговічність та сон були серед багатьох проблем, над якими працювала Штерн і її наукова група. 1939 року вона стала першою жінкою-академіком[4]. 1943 року вона отримала Сталінську премію «за видатні дослідження у галузі вивчення гематоенцефалічного бар'єру»[5].

Вона була членом ВКП(б) з 1938 року[3]. Також вона була членом Антифашистського комітету радянських жінок та ЄАК[6].

1949 року її було арештовано у «справі ЄАК»[5]. Її засудили до ув'язнення і заслання[3]. Останнє вона відбувала у місті Джамбул (Казахстан) із серпня 1952 року[5].

1953 року (після смерті Сталіна) вона повернулася до Москви, але формально Ліна Штерн була реабілітована у листопаді 1958 року[3]. Звання академіка було відновлено з 1 квітня 1953 року (розпорядження Президіума АН СРСР від 1 вересня 1953 року)[5]. З 1954 по 1968 роки вона очолювала відділ фізіології Інституту біологічної фізики АН СРСР (ІБФАН).

Ліна Штерн померла 7 березня 1968 року у Москві. Похована на Новодівочому цвинтарі[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.leopoldina.org/mitglieder/mitgliederverzeichnis/member/6781/
  2. а б в Lina Stern: Science and fate by A.A. Vein. Department of Neurology, Leiden University Medical Centre, Leiden, The Netherlands
  3. а б в г д В.Б.Малкин. Трудные годы Лины Штерн. Трагические судьбы: репрессированные ученые Академии наук СССР (рос.). М.: Наука, 1995, с.156-181. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 8 серпня 2015. 
  4. а б в Vein, Alla A (2008). Science and fate: Lina Stern (1878-1968), a neurophysiologist and biochemist. Journal of the history of the neurosciences (англ.) 17 (2): 195–206. PMID 18421636. doi:10.1080/09647040601138478. 
  5. а б в г д Н.А.Григорьян (2003). ПЕРВАЯ ЖЕНЩИНА-АКАДЕМИК. К 125-летию со дня рождения Л.С.Штерн (рос.). Вестник РАН. 2003. №8. С.735–738. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 8 серпня 2015. 
  6. Ирина ЛУКЬЯНОВА (24 липня 2002). ЗВЕЗДА ПО ИМЕНИ ЛИНА (рос.). www.vestnik.com. Процитовано 8 серпня 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]