Щ-404
| Щ-404 | ||
|---|---|---|
| Щ-404 | ||
 | ||
| Схема підводного човна типу «Щука» | ||
| Верф |  ССЗ № 189, Ленінград
| |
| Під прапором | СРСР
| |
| Належність |  Військово-морський флот СРСР
| |
| Порт приписки | Полярний | |
| Закладений | 25 грудня 1934 | |
| Спуск на воду | 27 грудня 1935 | |
| Введений до складу флоту | 26 вересня 1936 | |
| На службі | 1936–1956 | |
| Сучасний статус | 1956 року розібраний на брухт | |
| Бойовий досвід | Зимова війна Друга світова війна Кампанія в Арктиці | |
| Нагороди | 
| |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | дизель-електричний середній торпедний підводний човен | |
| Головний конструктор | Малінін Б. М. | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 12 вузлів (23 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 8 вузлів (14,5 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 75 м | |
| Гранична глибина занурення | 90 м | |
| Автономність плавання | 20 діб | |
| Екіпаж | 42 офіцери та матроси | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 58,5 м | |
| Ширина корпусу найб. | 6,2 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 3,9 м | |
| Водотоннажність надводна | 592 т | |
| Водотоннажність підводна | 715 т | |
| Силова установка | ||
|
Дизель-електрична; 2 × дизельних двигуни 38В8 2 × електромотори ПГВ заводу «Електросила» |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 685 к.с. (дизелі) 2 × 400 к.с. (електродвигуни) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 2 × 45-мм напівавтоматичні гармати 21-К | |
| Торпедно- мінне озброєння |
4 носових та 2 кормові ТА калібру 533-мм (10 торпед) | |
| ППО | 2 зенітні кулемети «Максим» | |
Щ-404 — радянський дизель-електричний підводний човен серії X, типу «Щука», що входив до складу Військово-морського флоту СРСР за часів Другої світової війни. Закладений 25 грудня 1934 року на верфі ССЗ № 189, у Ленінграді під будівельним номером 262 та назвою Щ-316. 27 грудня 1935 року спущений на воду. 26 вересня 1936 року введений до складу сил флоту, 1 листопада 1936 року включений до складу Балтійського флоту. Брав участь у Радянсько-фінській і німецько-радянський війнах, нагороджений орденом Червоного Прапора. У повоєнні роки використовувався як навчальний і 1956 року зданий на злам.
Історія служби[ред. | ред. код]
1 листопада 1936 року після виходу з верфі субмарина надійшла в розпорядження 16-го дивізіону 2-ї бригади підводних човнів Балтійського флоту. 28 травня 1937 року Щ-404 передислоковано Біломорсько-Балтійським судноплавним каналом на Північний Флот у Полярне. 26 червня, прибувши до місця призначення, Щ-316 змінив номер на Щ-404 і увійшов до 2-го дивізіону підводних човнів 30 липня 1937 року. У лютому 1938 року спільно з підводними човнами Щ-402, Д-3 «Червоногвардієць», есмінцем «Карл Лібкнехт», криголамними пароплавами «Мурман», «Таймир» і судном «Мурманець» брав участь в операції з порятунку радянської науково-дослідницької арктичної станції «Північний полюс-1».
18-29 квітня 1939 року Щ-404 спільно з підводними човнами Щ-402, Щ-403 і Д-2 «Народоволець» забезпечував безпосадочний політ літака «ЦКБ-30» (який носив власне ім'я «Москва»; прототип бомбардувальника ДБ-3) екіпажу В. К. Коккінакі в Північну Америку за маршрутом Москва — Новгород — Гельсінкі — Тронгейм — Ісландія — мис Фарвель — острів Міскоу.
Зимова війна[ред. | ред. код]
27 листопада 1939 року радянський підводний човен Щ-404, що патрулював узбережжя Норвегії в районі півострова Маккаур з метою контролю пересувань норвезького флоту і недопущення підходу іноземних кораблів до Варангер-фіорду і півострова Рибальський, доповів, що норвезький сторожовий корабель «Фрітьоф Нансен» разом з есмінцями «Егір» і «Слейнер» прямують до Варангер-фіорду[1].
Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]
На початку німецько-радянської війни Щ-404 разом із Щ-403 передали Йокангській військово-морській базі і протягом чотирьох місяців човен здійснив три патрулювання в горлі Білого моря. 11 серпня човен був виявлений німецькою субмариною U-451, проте атаки не зазнав.
Загалом за роки Другої світової війни Щ-404 здійснив 14 бойових походів, провівши в них 201 добу, виконав 12 торпедних атак із пуском 36 торпед, потопив одне судно — 1 квітня 1942 року в Тана-фіорді трьохторпедним залпом із 8-10 кабельтових човен потопив німецький транспорт «Michael» (2793 брт) із вантажем залізної руди. Щ-404 став одним із лише двох човнів складу Північного флоту на червень 1941 року (разом із М-171), які дожили до кінця війни.
17 серпня 1953 року виведений з бойового складу флоту та переобладнаний на навчально-тренувальну станцію (УТС). 15 вересня 1953 року остаточно поставлена на прикол у Кронштадті як «КБП-35». 20 червня виключений зі списків ВМФ, а 17 серпня 1956 року списаний на брухт.
Див. також[ред. | ред. код]
- U-441
- HMS United (P44)
- Saukko (підводний човен)
- Marcantonio Bragadin (1931)
- USS Cavalla (SS-244)
- Redoutable (Q136)
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- Джерела
Джерела[ред. | ред. код]
- ShCh-404. на uboat.net. (англ.)
- Щ-404 (1935)
Посилання[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- А. В. Платонов. Энциклопедия советских подводных лодок 1941—1945. — М.: АСТ, 2004. — 592 с. — 3000 экз. — ISBN 5-17-024904-7.(рос.)
- Морозов М. Э., Кулагин К. Л. «Щуки». Легенды Советского подводного флота. — М.: Яуза, Эксмо, 2008. — 176 с. — (Арсенал коллекция). — ISBN 978-5-699-25285-5.
| ||||||||||||||||||||||
