Юаса Тосіко
| Юаса Тосіко | |
|---|---|
| яп. 湯浅年子 | |
 | |
| Народилася |
11 грудня 1909 Uenod, Район Тайто, Токіо, Японія |
| Померла |
1 лютого 1980 (70 років) Руан ·злоякісна пухлина |
| Країна |
.svg){kind=small} Японія |
| Діяльність | фізик-ядерник, викладачка університету |
| Alma mater | Цукубський університет |
| Галузь | ядерна фізика |
| Заклад |
Жіночий університет Отяномідзу Токійський жіночий християнський університет Національний центр наукових досліджень RIKENd |
| Вчителі | Фредерік Жоліо-Кюрі |
| Аспіранти, докторанти | Eid Houranyd |
| Нагороди |
   |
 Юаса Тосіко у Вікісховищі | |
Юаса Тосіко (яп. 湯浅年子; 11 грудня 1909 — 1 лютого 1980) — японський фізик-ядерник, згодом працювала у Франції. Відома як перша японська жінка-фізик.[1]
Біографія[ред. | ред. код]
Ранні роки[ред. | ред. код]
Юаса народилася в токійському районі Тайто в 1909 році[2]. Її батько був інженером в Японському патентному бюро, а мати була родом з традиційної сім'ї; Тосіко була шостою дитиною в родині з семи[1]. Вона відвідувала заняття наукового відділення Токійської вищої педагогічної школи для жінок (зараз університет Отяномідзу) з 1927 аж до закінчення в 1931 році[2]. Потім вона поступила на фізичний факультет Токійського університету Бунріка (зараз Цукубський університет), ставши першою жінкою в Японії, яка вивчала фізику[3]. У 1934 році закінчила університет[2].
Кар'єра[ред. | ред. код]
Юаса почала викладати в Токійському університеті Бунріка як помічник асистента на неповний робочий день з 1934 року. Там же вона почала дослідження в галузі молекулярної спектроскопії. У 1935 році стала викладачем в Токійському жіночому християнському коледжі, в якому пропрацювала до 1937 року. У 1938 році її запросили на посаду доцента в Токійську жіночу вищу педагогічну школу[4].
Юаса була натхненна відкриттям штучної радіоактивності подружньою парою Ірен і Фредеріком Жоліо-Кюрі в Інституті радію в Парижі. Через проблеми в дослідницькій діяльності в Токіо Юаса вирушила до Парижа в 1940 році, навіть незважаючи на те, що в Європі проходили військові дії[1]. Вона працювала під керівництвом Фредеріка Жоліо-Кюрі в Колеж де Франс, де досліджувала альфа і бета-частинки, які випромінюють штучні радіоактивні ядра, і енергетичний спектр бета-частинок[2]. У 1943 році вона була удостоєна докторського ступеня за дисертацію «Безперервний спектр бета-випромінювання, що генерується штучною радіоактивністю»[2].
У серпні 1944 року Юаса була змушена виїхати з Парижа в Берлін. Вона продовжила свої дослідження в лабораторії Берлінського університету і розробила спектрометр оригінальної конструкції, призначений для вимірювань енергетичних спектрів бета-випромінювання[1]. У 1945 році за наказом радянської окупаційної влади вона повернулася до Японії; їй довелося подорожувати, перевозячи спектрометр на спині[1]. Після повернення в Токіо вона відновилася в Токійській жіночій вищій педагогічній школі на посаді професора[4]. Вона не змогла продовжити свою попередню наукову роботу, до того ж американські окупаційні сили заборонили ядерні дослідження в Японії[2]. У період з 1946 по 1949 роки вона працювала в центрі RIKEN Nishina у відділенні прискорення заряджених частинок і викладала в Кіотському університеті у 1948—1949 роках[4].
Юаса повернулася до Франції в травні 1949 року на посаду наукового співробітника в Національному центрі наукових досліджень (CNRS), при цьому займаючи за сумісництвом посаду професора в університеті Отяномідзу. Вона вирішила назавжди залишитися у Франції в 1955 році, пішовши у відставку в Отяномідзу. У CNRS вона почала дослідження з вивчення бета-розпаду за допомогою камери Вільсона, і опублікувала в 1954 році статтю, що попереджає про небезпеку випробування водневої бомби на атолі Бікіні. У 1957 році в CNRS її підвищили до посади головного наукового співробітника[1]. Згодом вона починає дослідження з вивчення ядерних реакцій на синхроциклотрон приблизно в 1960 році, і вже в 1962 році удостоюється докторського ступеня в Кіотському університеті за дисертацію «Перехід Гамова-Теллера інваріантної взаємодії при бета-розпаді 6He»[2].
Відставка, смерть і наукова спадщина[ред. | ред. код]
Юаса звільнилася з CNRS в 1974 році, але з 1975 року обіймала посаду почесного наукового співробітника. Вона отримала медаль Пошани з пурпуровою стрічкою від уряду Японії в 1976 році за зусилля щодо сприяння в культурному обміні між Францією і Японією[1].
У січні 1980 року була госпіталізована в центр Генрі-Беккереля в Руані[2], де 1 лютого 1980 померла від раку у віці 70 років[1].
Юаса була посмертно удостоєна ордена Дорогоцінної корони третього класу в 1980 році[2]. Університет Отяномідзу в 2002 році заснував в її честь іменну премію, яка грає роль спонсорської підтримки, що сприяє дослідницької діяльності молодих жінок-вчених у Франції[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к Yagi, Eri; Matsuda, Hisako (August 2007). Toshiko Yuasa (1909-80): the First Japanese Woman Physicist and Her Followers in Japan (PDF). AAPPS Bulletin. 17 (4): 15—17. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2015. Процитовано 6 листопада 2015.
- ↑ а б в г д е ж и к Toshiko Yuasa (1909~1980). Ochanomizu University. Архів оригіналу за 20 грудня 2018. Процитовано 23 листопада 2016.
- ↑ Kodate, Naonori; Kodate, Kashiko (2015). Japanese Women in Science and Engineering: History and Policy Change. Taylor & Francis. с. 53. ISBN 978-1-317-59504-5. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 5 червня 2019.
- ↑ а б в Haines, Catharine M. C. (2001). International Women in Science: A Biographical Dictionary to 1950. ABC-CLIO. с. 341—342. ISBN 978-1-57607-090-1. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 5 червня 2019.
|
|
Це незавершена стаття про японського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |