Юло Соостер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юло Соостер
Ülo Sooster
При народженні Юло Ільмар Соостер
Народження 17 жовтня 1924(1924-10-17)
Юхтрі[d], Кяйна, Хіюмаа, Естонія
Смерть 25 жовтня 1970(1970-10-25) (46 років)
  Москва, РРФСР, СРСР
Поховання
Національність естонець
Громадянство Естонія Естонія, СРСР СРСР
Жанр графіка, живопис
Навчання в Тартуському державному художньому інституті (в колишнній Вищої школі «Паллас»).
Діяльність митець, художник
Напрямок авангардизм, абстракціонізм
Роки творчості 1949—1969
Твори графіка, живопис

Юло Соостер (повне ім'я Юло Ільмар Соостер, Ülo Ilmar Sooster, 17 жовтня 1924 — 25 жовтня 1970) — художник 20 століття, естонець за походженням.

Життєпис[ред. | ред. код]

  • 1924 р. Народився у Естонії, хутір Пенді, село Юхтрі, волость Кейна (нині Естонія, волость Кяйна).
  • 1943 — став студентом Вищої художньої школи «Паллас» у університетському місті Тарту.
  • 1944 — силомиць мобілізований у німецько-фашистську армію санітаром, звідки втік і потайки повернувся на хутір.
  • 1945—1949 — в повоєнні роки завершив навчання в Тартуському державному художньому інституті (в колишнній Вищої школі «Паллас»).
  • 1949 — арештований у місті Таллінн за сфабрикованим штучним звинуваченням щодо приналежності до антирадянського угруповання. Покарання відбував у Казахстані біля міста Караганда (виправний концтабір «Долинка»).

Не покидав малювати навіть в нелюдських умовах табору і заслання. Частку малюнків відібрав міліціянт і кинув у полум'я. Художник вихопив частку творів з вогню, за що був битий і втратив зуби. Дивним чином обгорілі малюнки збрежені. По смерті художника обгорілі твори показані на виставці « Творчість у таборах та засланнях ГУЛАГу».

  • 1956 — реабілітований у червні. Перебрався до столиці СРСР — Москви.
  • 1957 — початок праці в різних радянських виданнях як художник-ілюстратор.
  • 1959 — почав давати власні твори на різні виставки.
  • 1962 — взяв участь у ювілейній виставці МОСХа в виставковому залі московського Манежу. Післе погрому виставки тодішнім партійним керівником СРСР М. С. Хрущовим втратив роботу. Був примушений сховатися за російським псевдонімом Смородин.
  • 1965 — перша спільна виставка за кордонами СРСР (у Польщі в місті Варшава). В Москві працював на кіностудії «Центрнаукфільм».
  • 1970 — помер у Москві. Похований в Естонії.

Родина[ред. | ред. код]

Був одружений. Дружину зустрів під час заслання у Казахстані. В родині було двоє дітей — дочка і син (Тенно Соостер).

Виставки, перелік[ред. | ред. код]

Художник Юло Соостер не мав персональних виставок за життя, бо не був визнаний офіційно партійним керівництвом СРСР..

  • 1970 Музей образотворчого мистецтва, Тарту, Естонія
  • 1970 Виставковий зал Союза художників, Таллінн, Естонія
  • 1979 Виставковий зал МОКХГа, Москва
  • 1981 Виставковий зал МОКХГа, Москва
  • 1985 Державний художній музей, Таллінн, Естонія
  • 1987 Виставковий зал Аматорського об'єднання «Ермітаж», Москва
  • 1988 Виставковий зал Тимирязевського району міста Москва
  • 1989 Центральний Будинок Художника, Москва
  • 1990 Державний історичний музей, Таллінн, Естония
  • 1990 виставка « Творчість у таборах та засланнях ГУЛАГу»
  • 2001 Державний художній музей, Таллінн, Естонія
  • 2006 Галерея «Романовъ», Москва
  • 2010 Державний літературний музей, Москва

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

Трагічній долі художника та його творчості присвячено декілька статей, видань та документальних кінострічок, серед останніх:

  • «Скляна гармоніка», 1968, (А. Хржановський)
  • «Пейзаж з ялівецем» (А. Хржановський, В. Угаров)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ülo Sooster, Ilya Kabakov. Illustration as a way to survive. Kortrijk: Kanaal Art Foundation ; Birmingham: Ikon Gallery, 1993.
  • Kabakov I. Ülo Soosteri piltidest: subjektiivseid märkmeid. Tallinn: Kirjastus «Kunst», 1996.
  • Ülo Sooster, 1924—1970. Tallinn: Eesti Kunstimuuseum, 2001.
  • «Другое искусство»: Москва 1956—1976. Т. 1. М.: Московская коллекция; СП «Интербук», 1991.
  • Соостер Л. Время Юло Соостера//Зеркало. Литературно-художественный журнал. Тель-Авив, 1997, № 5-6 (июнь).
  • Соостер Л. Мой Соостер. Таллинн: Авенариус, 2000 ([1]).
  • «Другое искусство»: Москва 1956—1988. М.: ГАЛАРТ, 2005.
  • Журнал «Огонёк», № 39, 1990.

Див. також[ред. | ред. код]