Юліус Покорний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Юліус Покорні)
Jump to navigation Jump to search
Юліус Покорний
нім. Julius Pokorny
Народився 12 червня 1887(1887-06-12)
Прага
Помер 8 квітня 1970(1970-04-08) (82 роки)
Цюрих
Громадянство
(підданство)
Flag of Switzerland (Pantone).svg Швейцарія
Діяльність мовознавець, викладач університету
Alma mater Віденський університет
Галузь мовознавство
Заклад Віденський університет
Бернський університет
Цюрихський університет
Гумбольдтський університет Берліна
Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Університет Ерлангена—Нюрнберга
Кільський університет
Науковий ступінь докторський ступінь[d][1]
Відомий завдяки: дослідження кельтських мов, порівняльно-історичне мовознавство, індоєвропеїстика

Юліус По́корний, трапляється варіант транслітерації прізвища як Покорні ( Julius Pokorny; 12 червня 1887, Прага — 8 квітня 1970, Цюрих) — мовознавець, фахівець з кельтських мов та порівняльно-історичного мовознавства.

Біографія[ред.ред. код]

Навчався у Віденському університеті, потім викладав там з 1913 до 1920 року. 1920 року став завідувачем кафедрою кельтської філології в Берлінському університеті, де пропрацював до 1935 року, коли був звільнений нацистами через єврейське походження, незважаючи на католицьке віросповідання. У травні 1936 року отримав «Свідоцтво про відсутність претензій» (нім. Unbedenklichkeitsbescheinigung) від місцевої групи НСДАП, на підставі чого зміг отримувати державну пенсію. Отримав завчасне попередження про погром 1938 року, відомий в історії як «Кришталева ніч», завдяки чому заздалегідь виїхав до Бельгії.[2]

Активно підтримував незалежність Ірландії, був автором низки публікацій, присвячених сучасній ситуації в Ірландії. До Другої світової війни був редактором журналу «Zeitschrift für celtische Philologie» та сприяв його відновленню після війни.

У 1943 році емігрував до Швейцарії, де працював в Бернському та Цюрихському університетах аж до виходу на пенсію в 1959 році. 1954 року був обраний почесним професором Університету Людвіга-Максиміліана в Мюнхені, де викладав в 1956 і 1960—1965 роках.

Відомий насамперед, як автор опублікованого в 1959 році «Індоєвропейського етимологічного словника» (Indogermanisches etymologisches Wörterbuch, загальноприйняте скорочення — IEW), що став переробленою версією словника Алоїса Вальде, виданого в 1927—1930 роки . Помер у Цюриху через три тижні після нещасного випадку (потрапив під трамвай).

Основні праці[ред.ред. код]

  • A Historical Reader of Old Irish. Texts, Paradigms, Notes and a Complete Glossary. Halle, 1923
  • Altirische Grammatik. Berlin, 1925 (Sammlung Göschen Nr. 896)
  • Indogermanisches etymologisches Wörterbuch. 2 Bde. Francke: Bern-München, 1959 (1.Aufl. указатель — 1969), 2005 (5.Aufl., ISBN 3772009476)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118792679 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Heinz S. Ur- und Frühgeschichtliche Erkenntnisse in den Arbeiten des Keltologen Julius Pokorny. In: A. Leube, M. Hegewisch (Hrsg.): Prähistorie und Nationalsozialismus. Die mittel- und osteuropäische Ur- und Frühgeschichtsforschung in den Jahren 1933—1945. Heidelberg 2002, S. 296f.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]