Яблонська Тетяна Нилівна

Тетяна Нилівна Яблонська
	Файл:Яблонська Т.jpg
Народження	11 (24) лютого 1917; Смоленськ, Російська імперія
Смерть	17 червня 2005 (88 років)
	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Національність	українка
Країна	СРСР → Україна
Жанр	жанровий живопис, пейзаж
Навчання	Київський художній інститут
Діяльність	художниця, викладачка університету
Вчитель	Кричевський Федір Григорович
Відомі учні	Меркулов Валентин Миколайович, Шевченко Віктор Фокійович, Боня Григорій Васильович, Гребенник Віталій Сергійович, Ельберт Віктор Давидович, Скорубський Павло Антонович, Бароянц Михайло Сергійович, Вовк Олександр Іванович, Крилова Ольга Іллівна, Кулик Іван Онисимович, Кривенко Михайло Ілліч, Давидов Володимир Васильович, Колесник Володимир Артемович, Компанієць-Киянченко Надія Дмитрівна, Кириченко Микола Овксентійович, Наумова Тамара Сергіївна, Єгорова Тамара Іванівна, Слєта Оксана Петрівна, Кондратюк Василь Федорович, Хохлов Федір Іванович, Піаніда Борис Микитович, Бессараба Леонід Павлович, Годунова Лариса Олександрівна, Холоменюк Іван Олександрович і Вуколов Володимир Іванович
Працівник	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури і Державна художня середня школа імені Тараса Шевченка
Член	СХ СРСР
Партія	КПРС
Діти	Атаян Гаяне Арменівна
Звання
Роботи в колекції	Третьяковська галерея і Словацька національна галерея
Орден «За заслуги» ІІ ступеня	Почесна відзнака Президента України
Автограф
	Яблонська Тетяна Нилівна у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яблонська.

Тетя́на Ни́лівна Ябло́нська (нар. 11 (24) лютого 1917(19170224), Смоленськ — пом. 17 червня 2005, Київ) — українська художниця-живописець, професор (1967), академік Академії мистецтв СРСР (1975), Народний художник СРСР (1982), дійсний член (академік) Академії мистецтв України (1997–2005), лауреат Державних премій СРСР (1945, 1951, 1979) та Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1998), Герой України (2001).^[1]

Життєпис

Народилася 24 лютого 1917 року у місті Смоленськ (Російська імперія) у родині викладачів. У 1928 році родина Яблонських переїхала в Одесу (Україна), у 1930 році — у Кам'янець-Подільський, потім у Луганськ, де у 1933 році Тетяна Яблонська закінчила сім класів неповної середньої школи і вступила до Київського художнього технікуму. Після його ліквідації, з 1935 по 1941 рік навчалася на факультеті живопису Київського державного художнього інституту, нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, (майстерня професора Федора Кричевського), який закінчила за фахом «художник-живописець».

У 1944–1952 роках — викладач рисунку, живопису та композиції Київського державного художнього інституту. Член Спілки художників України з 1944 року. У 1965–1966 роках — головний спеціаліст сектору інтер'єру Київського зонального науково-дослідного інституту експериментального проектування (КиївЗНДІЕП). У 1966–1967 роках — викладач, у 1967–1973 роках — професор, у 1966–1968 роках — завідувач катедри композиції, керівник майстерні монументального живопису Київського державного художнього інституту. У 1951–1958 роках — депутат Верховної Ради УРСР. У 1956–1962 роках — член правління Спілки художників України, з 1963 року — член правління Спілки художників СРСР.^[2]

Жила у Києві. Померла 17 червня 2005 року. Похована у Києві на Центральній алеї Байкового кладовища.

Надгробок Тетяни Яблонської на Байковому цвинтарі в Києві

Тетяна Яблонська — сестра Олени Яблонської та Дмитра Яблонського.

Премії

Двічі лауреат Сталінської премії,1950,1951

Лауреат Премії імені Тараса Шевченка, 1998 за серію живописних робіт 1993–1997 років

Нагороди

Орден Держави — звання «Герой України», 2001
За самовіддане служіння Україні на ниві образотворчого мистецтва, визначні творчі здобутки і заслуги

Творчість

Велику популярність й офіційні визнання здобула її тематична картина «Хліб» (1949).

Свою творчу діяльність починала як послідовниця соціалістичного реалізму, переважно у сюжетних композиціях. Її приваблювали теми активного руху, праці, спорту. Але чимало робіт сповнені ліризмом, особливо присвячених материнству, тонким психологізмом у портретах, автопортретах. Стилістично манера письма Т.Яблонської зазнавала змін за весь період її довгого й плідного творчого життя, зокрема, у багатьох творах відчувається її захоплення імпресіонізмом (наскільки це було можливо у межах офіційно затвердженого соцреалізму).

Відомі твори:

«У парку»
«Перед стартом» (1944)
«Автопортрет» (1944)
«Весна» (1950)
«У парку» (1950)

«Над Дніпром» (1954)
«На будові» (1957)
«Наречена» (1966)
«Колиска» (1968)
«Життя йде» (1971)

«Вечір. Стара Флоренція» (1973)
«Італійський краєвид» (1977)
«Венеція. Гранд Канал» (1977)
«Стара яблуня» (1986)
«Липовий мед» (1993)

У 1960-х роках звернулася до джерел народного мистецтва, шукаючи в мистецьких традиціях ритміки форм і кольорів. Це дало її мистецтву нову формотворчу живучість, зокрема у таких творах:

«На ярмарку в Солотвині» (1960)
«Весілля» (1963)
«Разом з батьком» (1962)
«Травень» (1965)
«Літо» (1967) та ін.

У багатьох творах вона наблизилася до руху нового українського мистецтва — бойчукістів, які прагнули до гармонійного поєднання традицій з модерністичними напрямами сучасності.

Член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (з 1953 року), дійсний член Академії мистецтв СРСР (з 1975 року), учасниця міжнародних виставок радянського мистецтва. Дійсний член (академік) Академії мистецтв України (1997 — 2005)

Картина «Хліб» зберігається в Третьяковській галереї (Москва) як зразковий твір «соціалістичного реалізму».

З 1944 по 1953 рр. викладач Київського художнього інституту. З 1966 по 1973 завідувач кафедри композиції, керівник навчально-творчої майстерні монументального живопису у Київському державному художньому інституті. В листопаді 1979 нагороджена Державною премією СРСР в галузі мистецтва — за картину «Льон».

Яблонська — автор картини, на якій намальована стара хата Чендеїв.^[3]

2006 року на честь Тетяни Яблонської названа одна з вулиць Києва у Солом'янському районі.