Якубюк Анатолій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Якубюк Анатолій Миколайович
Народився11 січня 1944(1944-01-11) (80 років)
Воля-Верещинська, Ґміна Уршулін, Володавський повіт, Люблінське воєводство, Республіка Польща
Країна Польська Народна Республіка
 СРСР
 Україна
Діяльністьжурналіст, Encyclopédistes
Alma materВолинський національний університет імені Лесі Українки (1966), ЛДУ імені Івана Франка (1968) і Вища партійна школа при ЦК КПРС[d] (1974)
ЧленствоСпілка журналістів України
У шлюбі зГалькун Тетяна Дмитрівна
Нагороди
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Анатолій Миколайович Якубюк (нар. 11 січня 1944, Воля-Верещинська) — український журналіст; член Спілки журналістів України з 1975 року[1]. Чоловік художниці Тетяни Галькун[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 11 січня 1944 року в селі Волі-Верещинській (нині Володавський повіт Люблінського воєвадства, Польща). 1947 року його сім'я була примусово виселена на Волинь. У 1960—1961 роках працював тесляром будівельного управління № 72 тресту «Волиньжитлобуд»; у 1961—1962 роках — слюсарем Луцького автозаводу. У 1962 році поступив на історико-філологічний факультет Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки[1].

Упродовж 1962—1965 років служив у Радянській армії на посаді обчислювача артилерійського вогню, був секретарем комсомольської організації дивізіону артполку[1].

У 1965—1966 роках продовжив навчання на історичному факультеті Луцького педагогічного інституту; у 1966—1968 роках — на загальноосвітньому факультеті Львівського університету імені Івана Франка[1].

З 1966 по 1967 рік працював кореспондентом-організатором редакції Ратнівського районного радіомовлення, кореспондентом, завідувачем відділу. З 1967 по 1975 рік обіймав посаду заступника редактора луцької районної газети «Слава праці». Одночасно у 1969—1974 роках навчався на відділенні газетних працівників у Вищій партійній школі при ЦК КПРС у Москві[1].

Протягом 1975—1978 років завідував відділом обласної газети «Радянська Волинь»; у 1978—1986 роках працював інструктором з питань преси, телебачення і радіомовлення, письменницької організації і книгорозповсюдження Волинського обкому партії. У 1984 році закінчив одинадцяті центральні командні курси при Головному Політуправлінні Збройних Сил СРСР, отримав офіцерське звання[1].

У 1986—1989 роках — старший редактор Волинського облполіграфвидаву; з 1989 року — головний редактор Всеукраїнського суспільно-політичного і літературно-мистецького журналу «Волинь»[1].

У 2000—2004 роках очолював відділ засобів масової інформації, видавництв і поліграфії управління у справах преси та інформації Волинської обласної державної адміністрації та одночасно у 2003—2005 роках очолював Волинську організацію Національної спілки журналістів України. У 2004 році вийшов на пенсію, після чого продовжив видавати журнал «Волинь» і його літературний додаток[1].

З 2008 року — старший науковий співробітник Волинського національного університету імені Лесі Українки, головний редактор 10-томної Волинської універсальної енциклопедії. Протягом 2010—2015 років обирався депутатом Волинської обласної ради[1].

Творчо-видавнича діяльність

[ред. | ред. код]

Його перу належать:

  • путівник «Луцьк» (1983);
  • монографія «Андрій Рубльов: міфи і реальність» (1995, рукопис);
  • навчальний посібник «Натюрморт: історія, теорія, практика» (2005, у співавторстві з Тетяною Галькун[2]);
  • альбом «На рідній землі: життя і творчість Тетяни Галькун» (2006);
  • 3-томна праця «Історія Великої Волині в особах»;
художньо-документальні повісті
  • «Дівчина з легенди» (1984);
  • «Його знали лише в обличчя» (1987);
збірники публіцистичних статей
  • «Мости братерства: українсько-польський досвід» (1987);
  • «Випробування якістю» (1987);
  • «В ім'я гуманної мети» (1988).

Друкувався у журналах «Волинь», «Огонёк», «Неделя» та періодичній пресі.

Співавтор книг «Луцьк: фотоальбом» (1985), «Луцьк: історико-культурний заповідник» (1987); упорядник книги «Пісня дощу: Поезії К. Шишка» (2001); редактор 48 книг, у тому числі таких авторів, як:

Відзнаки

[ред. | ред. код]

У 1987, 1988 роках перемагав на республіканських конкурсах публіцистики системи Держкомвидаву України; у 2005 році — на загальнонаціональному конкурсі публіцистів імені Пантелеймона Куліша[1].

У 2004 році нагороджений грамотою Кабінету міністрів України[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м Якубюк Анатолій Миколайович / Волинські новини.
  2. ↑ а б З. О. Пахолок. Галькун Тетяна Дмитрівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Якубюк_Анатолій_Миколайович&oldid=40445287