Бусел Яків Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Яків Бусел)
Перейти до: навігація, пошук
Яків Григорович Бусел
Бусел Яків.jpg

Народився 26 січня 1912(1912-01-26)
Митава (біля Риги), Ліфляндська губернія
(за інш.дан. Кальварія (біля Вільнюса), Віленська губернія), Російська імперія
Помер 15 вересня 1945(1945-09-15) (33 роки)
с. Бишки, Козівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Загинув у бою з НКВС
Національність українець
Псевдонім «Дніпровий», «Галина», «Заславський», «Київський», «Шахтар»
Діяльність журналіст-публіцист
Відомий теоретик і організатор боротьби УПА
Alma mater Львівський університет (юриспруденція)
Посада заступник командира УПА-Північ
начальник політвиховного відділу ГВШ УПА
Звання УПА погон 11 - Підполковник.svg Підполковник (посмертно)
Партія ОУНР, OUN-B-01.svg ОУН
Родичі Брат Бусел Олександр
Нагороди UPA-Zaslugy2-zoloto-2.pngЗолотий Хрест Заслуги (посмертно)

Я́ків Григо́рович Бу́сел (псевда: «Дніпровий», «Галина», «Заславський», «Київський», «Шахтар») (26 січня 1912(19120126), Митава (біля Риги), Ліфляндська губернія (за іншими даними — Кальварія (біля Вільнюса), Віленська губернія) — 15 вересня 1945, с. Бишки, Козівський район, Тернопільська область)— політичний діяч, публіцист, член Проводу ОУН (від серпня 1943), заступник провідника ОУН і заступник командира УПА-Північ (1-ша пол. 1944), начальник політвідділу Головного військового штабу (ГВШ) УПА (1944—1945).

Лицар Золотого Хреста Заслуги (посмертно).

Брат — Олександр Бусел.

Життєпис[ред.ред. код]

У 1932—1933 роках  — студент юридичного факультету Львівського університету, на канікулах вів організаційну роботу в Клевані на Рівненщині.

Роки боротьби[ред.ред. код]

У 1933 — повітовий командант ОУН Рівненщини. Заарештований польською поліцією 10 вересня 1933, засуджений Рівненським окружним судом 1 червня 1934 за приналежність до ОУН на 4 роки. Вийшов на волю 3 січня 1936 за амністією.

Організаційний референт крайового проводу ОУН ПЗУЗ (1936—1937). Удруге заарештований у червні 1937 (7.08.1937). Засуджений на Рівненському процесі (22—26 травня 1939) до 12 років. Вийшов на волю у вересні 1939. Співробітник політико-пропагандистського осередку при Проводі ОУН у Кракові (1940—1941).

Один з організаторів та учасник Другого великого збору ОУН(б) (квітень 1941). Протягом 1941—44 очолював крайовий політично-пропагандистський осередок, редагував всі підпільні видання на Північно-західних українських землях (ПЗУЗ, 1935—1937). Редактор підпільних видань ОУН і Української повстанської армії на ПЗУЗ:

  • «Інформатор» (1942—1943),
  • «Вісті з фронту УПА» (1943),
  • «До зброї» (1943—1944) та ін.
Яків Бусел, 1940-ві

На Третьому надзвичайному великому зборі ОУН(б) (серпень 1943) обраний членом Проводу.

Ініціатор скликання Першої конференції поневолених народів Сходу Європи і Азії (листопад 1943).

У лютому-серпні 1944, як заступник провідника ОУН і заступник командира УПА-Північ керував усім повстанським рухом краю, оскільки в цей час Дмитро Клячківський перебував на німецькій частині за лінією фронту. Улітку 1944 брав участь у творенні Національно-визвольної революційної організації.

Керівник політвишколу при Проводі ОУН, начальник політвиховного відділу Головного військового штабу (ГВШ) УПА (1944—1945).

Друкувався в підпільних виданнях, видав брошуру «Совєтський патріотизм». Восени 1945 — керівник суспільно-політичної референтури крайового проводу на Волині.

За оцінкою Василя Кука, Бусел був справжнім ідеологічним наставником УПА, а Петро Полтава, Осип Дяків-Горновий — його учнями і помічниками.

Загинув 15 вересня 1945 у бою з підрозділом внутрішніх військ НКВС у с. Бишки Козівського району Тернопільської області.

Публіцистика[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Бачина-Бачинський Євген. Є. Коновалець зблизька. — «Літопис Червоної Калини» 3, 1996.
  • Іщук Олександр, Марчук Ігор. Брати Бусли. Життя за Україну — Львів; Торонто : Літопис УПА, 2011. — 128 с. : фотогр. — (Літопис Української Повстанської Армії. Серія Події і люди; кн. 16). — ISBN 978-966-2105-30-8.
  • Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1006 с. — ISBN 966-410-001-3.
  • Содоль Петро. Українська Повстанча Армія, 1943—1949: Довідник. — Нью-Йорк, 1994.
  • Стасюк О. Й. Бусел Яків // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 414. — ISBN 966-00-0734-5.
  • Українська журналістика в іменах. Бібл. ім. Стефаника НАН. Ред. М. Романюк. — Львів, 1997. — Вип. 4.
  • Шумук Данило. Пережите і передумане. — К. : В-во ім. О. Теліги, 1998.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]