Ярмольчук Микола Григорович
| Ярмольчук Микола Григорович | |||
|---|---|---|---|
| Ярмольчук Микола Григорович | |||
 | |||
| Народився |
1898 село Любань, Російська імперія | ||
| Помер |
1979 Москва, СРСР | ||
| Країна |
 Російська імперія →  СРСР | ||
| Національність | українець | ||
| Діяльність | винахідник | ||
| Галузь | винахідництво, залізниця, інженер-конструктор | ||
| Партія | КПРС | ||
| Війна | німецько-радянська війна | ||
| Нагороди |
| ||
Ярмольчук Микола Григорович (1898, село Любань, Рівненська область, Україна — квітень 1979 р., Москва) — інженер-конструктор залізничного транспорту, винахідник і конструктор шаропоїзда.
Життєпис[ред. | ред. код]
Микола Ярмольчук народився 1898 року у с. Любань на Рівненщині.[1] Працював простим монтером на Курській залізниці у Москві. Вчився в МДТУ та МЕІ, першим в світі винайшов:
- швидкісний електропоїзд оригінальної конструкції (шаропоїзд) зі швидкістю до 300 км/год;[2]
- лотковий шлях для швидкісних поїздів, що використовувався пізніше для поїздів на повітряній подушці;
- гумове покриття коліс поїзда, на разі використовується у потягах в метро;
- обтічні форми вагонів та електровоза, що були схожі на сучасні;
- аеродинамічні гальма, що згодом стали використовувати у літаках.[3]
Після закриття проекту шаропоїзда довгий час вважав, що його кар'єра скінчена, продовжував працювати інженером. Помер у квітні 1979 року після тривалої хвороби у віці 80 років.
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
У 1950-х роках вів гурток юних винахідників у Бауманському Домі піонерів, що у Москві. Його учні розробляли універсальну модель шаропоїзда, що міг би їздити дорогами з будь-яким покриттям. Цю роботу було представлено на Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Москві.[4]
Сім'я[ред. | ред. код]
- Брат Сергій Григорович Ярмольчук,
- племінниця Софія Сергіївна Ярмольчук,
- двоюрідний брат — відомий український конструктор Дмитро Євгенійович Ярмольчук.[5]
- дід — Теодор Гейда (1858—1920), чеський православний священик, один з перших священиків чеської громади на Волині.
Нагороди[ред. | ред. код]
Пам'ять[ред. | ред. код]
У музеї ЦМЗ МПС у Санкт-Петербурзі проекту Шаропоїзда присвячена експозиція.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- М. Г. Ярмольчук. Статті і доповіді (1929—1962):
- «Щодо питання про створення і реалізації ідей шаротранспорту в СРСР» («К вопросу о создании и реализации идей шаротранспорта в СССР»),
- «Основні технічні установка для реалізації надшвидкісного руху шарової системи транспорту» («Основные технические установки для реализации сверхскоростного движения по шаровой системе транспорта»),
- «Принцип однолінійного руху і здійснення його у надшвидкісній транспортній техніці шаропоїзду» («Принцип однолинейного движения и осуществления его в высокоскоростной транспортной технике шаропоезда»),
- «Шаропоїзд та його застосування у сільськогосподарському виробництві» («Шаропоезд и его применение в сельскохозяйственном производстве»).[7]
- База патентів СРСР. Ярмольчук М. Г. Транспортна система. Заявка 51116, 13.07.1929. Номер патенту: 36929, Опубліковано: 31.01.1935 [Архівовано 3 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Бессмертный полк. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 20 лютого 2016.
- ↑ Испытания уменьшенной модели шаропоезда Ярмольчука с пассажирами, 1934 г. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 20 лютого 2016.
- ↑ Шаропоезд. Архів оригіналу за 2 жовтня 2015. Процитовано 20 лютого 2016.
- ↑ Журнал «Юный техник», 1957, № 5, с.24-27
- ↑ Журнал «Техника молодёжи», май 2009, С. 54-56
- ↑ Приказ № 170 от 06.06.45. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 20 лютого 2016.
- ↑ Российский государственный архив экономики: Путеводитель: Выпуск 3: Фонды личного происхождения. — М.: Галерия, 2001. — 312 с., с ил. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 20 лютого 2016.
