Шаропоїзд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Шаропоїзд
Общий вид шаропоезда конструкции Н. Ярмольчука. 1932 г..jpg
Зовнішній вигляд шаропоїзда
Основні дані
Роки виробництва 1932-1935
Країна виробництва СРСР
Країна експлуатації СРСР
Роки експлуатації 1932-1935
Лінії Москва-Ногінськ
Технічні дані
Конструкційна швидкість 70 км/год
Система тяги електротяга
Xlg russian monorail.jpg

Шаропоїзд (рос. Шаропоезд) — поїзд монорейкової конструкцїі, створений українським інженером Миколою Ярмольчуком у 1932-1934. Поїзд рухався на кулеподібних колесах із вбудованими в них електродвигунами. Двигуни розташовувались у напівкруглих жолобах під дерев'яною платформою, у повномасштабному проекті така платформа мала бути виготовлена з бетону. Масштабна модель (1 до 5) цього поїзду, побудована для випробувань, досягала швидкості 70 км/год. Передбачалося, що повномасштабна конструкція буде досягати швидкості до 300 км/год.

На початку 1930-х років СРСР не мав достатньої виробничої бази для реалізації такого проекту. Від проекту лишилось кілька музейних експонатів[1] і кадри кінохроніки[2][3].

Історія[ред.ред. код]

В березні 1931 народний комісар шляхів сполучення Куйбишев ознайомився із тестовою установкою і вже за місяць колегія Наркомату шляхів сполучення вирішила якнайшвидше організувати виробництво дослідного вагону і шародрому. В серпні 1933 раднарком ухвалив постанову «Про будівництво дослідної залізниці за системою Ярмольчука за напрямком Москва — Ногінськ». Однак проблеми, що мають всі монорейкові системи (ціна, складність побудови стрілок тощо), а також проблеми з обмерзанням жолоба взимку не встигли вирішити, а проект за кілька років закрили.

Один з винахідників згадував[4]:

Коли я вліз до вузького вагончика, мене мучили сумніви. Здавалось, що поїзд на швидкості зіскочить з колії і обов'язково перевернеться. Нічого такого не трапилось. М'яко, трохи гойдаючись, без звичного залізничного стукоту коліс, поїзд ковтав простір. На кривих він автоматично нахилявся, тримаючи рівновагу, подібно до велосипеда.

1933 радянський журнал «Огоньок» присвятив цьому проекту невелику статтю[5].

У літературі[ред.ред. код]

Письменник-фантаст Мартинов у романі «Гіанея» (1965) описував «шарекс» — шаровий експрес. Так міг би виглядати шаропоїзд у промисловій експлуатації. Основні відмінності від реального прототипу: кожен вагон «шарекса» було побудовано на кількох кулях, а естакада (жолобова дорога) не мала суцільного жолоба, натомість її було задумано як конструкцію з двох смуг, якими котилися би кулі. Живлення «шарекса» безпровідне (як і у всього вигаданого наземного транспорту у романі) за допомогою зовнішнього енергетичного поля. Швидкість на перегоні — 610 км/год.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://railroad.ru/cmrt/index.shtml Офіційний сайт Центрального музею залізниці МШС Росії(рос.)
  2. Alexei Artemiev (2013-02-16). Zug auf den Rädern-Kugeln/Шаропоезд 1933. Процитовано 2016-02-20. 
  3. YouTube — Шар(рос.)
  4. Двоколесні вагони полетять тонкими тросами. Алфавіт. 4 (127) від 30.01.2002. Процитовано 2010-03-07. (рос.)
  5. Эрлих А. (20 октября 1933). Поезд на шару. Огонёк. Процитовано 2010-03-07. 

Посилання[ред.ред. код]

  • Ерліх А. (20 жовтня 1933). Поїзд на кулях. Огоньок. Процитовано 2010-03-07. (рос.)