Теодор Гейда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Теодор Гейда
чеськ. Theodor Hejda
Народився 25 грудня 1858(1858-12-25)
Австро-Угорщина
Помер 17 січня 1920(1920-01-17) (61 рік)
Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of the Czech Republic.svg Чехословаччина
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність Австро-Угорщина
Діяльність священик, педагог
Володіє мовами чеська і українська

Теодор Гейда (чеськ. Theodor Hejda або укр. Гейда Федір В'ячеславович, 25 грудня 1858, Плзень — 17 січня 1920, Квасилів) — чеський священик, викладач, громадський і релігійний діяч, засновник і перший священик православного Храму Петра і Павла, що належав Чеській громаді Волині у Квасилові (нині — ПЦУ).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 25 грудня 1858 року у австро-угорському Плзні, закінчив курс двокласного училища, згодом за запрошенням місцевої чеської громади переїхав до Волині.

Освіта[ред. | ред. код]

1868 року закінчив курс двокласного училища в Чехії (тодішня Австро-Угорщина). Для вивчення російської мови вступив до народного училища, яке закінчив 1874 року.

1878 —завершив повний курс Коростишівської вчительської семінарії.

Служба[ред. | ред. код]

Після земельної реформи 1861 року Волинські землі переживали велику потребу у робочій силі, що приваблювало сюди іноземних працівників. На початку XIX століття сюди почали масово переселятись німці й чехи. 1868 року на Волині проживало 14 чеських сімей, що переїхали сюди 1851-го. 1863 року чехи утворили тут першу чеську колонію Людгарівку (нині с. Привільне Дубенського повіту), зберігаючи своє австро-угорське підданство.[1]

За запрошенням представників громади з чеських земель Австро-Угорщини на Волинь також переїжджали вчителі і релігійні діячі. Один з учителів — Теодор Гейда. Теодор не був духовником, спочатку працював вчителем в Глинській школі Рівненського повіту, згодом викладав у Рівненській гімназії, володів латинською мовою.[2] До Другої світової війни половину населення цього села складали чехи, вони сповідували православ'я.

Вибираючи настоятеля для своєї нової церкви, громада обрала Теодора. Його запросили до Петербургу на Священний синод РПЦ, де він отримав сан священика. Теодор був одним з перших волинських чехів, хто отримав цей сан. Для нього було обрано дружиною Олександру Михайлівну Юневич, з древнього українського роду священиків.

18781881 — працював народним вчителем в Бистричах Рівненської області, викладав у Будеражському народному училищі.

1888 року Гейда успішно складає іспити за усіма богословським предметам (за V та VI класи) духовної семінарії для отримання прав священицтва. Того ж року приймає сан священика в Успенській церкві Глинська, де одночасно працює учителем у народному училищі.

Успенська церква Глинська, де 1888 року Теодор отримав сан священика.

1889 року (за іншими даними 1888) за 6 років до освячення храму Федір був призначений настоятелем квасилівського приходу та помічником чеського місіонера.[3] Таким чином, він став першим православним священиком волинської чеської громади.[4]

Теодор заснував православний чеський храм Петра і Павла, освячений архієпископом Модестом. Він самостійно керував будівництвом. В своїй промові під час відкриття храму Теодор заявив, що «той, хто виступає проти православної віри, той є противником Русі».[5] Нині цей храм належить до громади ПЦУ.[6]

10 грудня 1895 року в чеському селищі Квасилів Рівненського повіту архієпископ Волинський і Житомирський Модест в присутності Волинського губернатора С. П. Суходольского, місцевої влади й членів Навчального комітету Святого синоду освятив чеський православний храм.[7]

16 квітня 1889 року Теодор почав вести меси чеською мовою для 94 православних чехів.[5] Гейда також активно залучав молодь до навчання чеської мови.

21 вересня 1906 року Гейда разом з іншим священиком Зачею підготували звіт для Волинського архієпископа Антонія. Серед іншого, Теодор зазначав, що із прийняттям православної віри чеські діти «втратили всі хороші навички» і мораль.[5]

Останні роки[ред. | ред. код]

1919 року дружина Олександра Михайлівна поїхала побачитись із дітьми на Схід. Згодом почалась окупація західної України і вона не хмогла повернутись додому до Квасилова. А Теодор не мав про неї жодних звісток і вже також не зміг поїхати до дітей через закриття кордонів.

До останніх днів Теодор працював священиком в Квасилові, помер 17 січня 1920 року. Був похований на території заснованого ним собору. Наступним священиком храму став Гервасій Лісіцький.

Освіта[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Ім'я Теодора Гейда в уривку з перепису волинських чехів, які прийняли православ'я (1888 рік). 

Сім'я[ред. | ред. код]

Теодор та Олександра виховали шістьох дітей. Всі діти отримали хорошу освіту й виховання, грали на піаніно, дівчата вишивали, всі добре танцювали, говорили французькою.

  • Дружина — Олександра Михайлівна Гейда, в дівоцтві — Юневич. Померла в Катеринославі у 1930-х.[10]
  • Сини: Іван Федорович Гейда та Олександр Федорович Гейда.
    • Син Іван Федорович — кадровий офіцер в Царській армії, після перевороту 1917 року не зміг виїхати за кордон, працював в Москві бухгалтером. Тричі був одруженим, дітей не мав, помер у 1950-х.
    • Син Олександр Федорович — скромний і сором'язливий, закінчив духовну семінарію, але не прийняв сан священика. Викладав латинь в медучилищі. У 1930-х був репресований, більше 10 років провів на засланні в Сибіру. 1956-го повернуся з заслання до Дніпропетровська до родичів, жив у Кіровограді.
  • Батько — Вацлав Гейда (у документах Теодора ім'я батька переклали як В'ячеслав)[джерело?]. Він одним з перших чеських переселенців на землі Західної України, тікаючи від знімеччування.
  • Дід — Франц Гейда.
  • Доньки: Ольга (нар. 1878—?), Ніна, Віра та Марiя.
    • Марія Федорівна Гейда (1887 с. Будорож — 1979). 1907 року в Здолбунові вийшла за Євгена Романовича Ярмольчука (н. 14 березня 1879-го) і переїхала з ним до Петербургу. Добре танцювала, грала на піаніно. В Рівному познайомилась із Михайлом Романовим (кузеном Миколи II). 1909 року народила доньку Раду (Раїсу), 1915-го — сина Дмитра.
    • Ольга Федорівна — вийшла за Петра Андрєєва, чоловіка та старшого сина Лева розстріляли під час репресій.
    • Ніна — вийшла за Миколу Воронцова, жила на Ігрені (Дніпро).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]