Монаднок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Інзельберг)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Монаднок
нім. Inselberg[1][2]
CMNS: Монаднок у Вікісховищі

Монаднок (англ. monadnock, нім. Monadnok m, Härtling m) або інзельберг — останцеве узвишшя невеликих розмірів (що різко здіймається з пологих або практично рівних навколишніх рівнин), складене породами стійкішими проти вивітрювання та денудації у порівнянні з гірськими породами найближчого оточення.

У Південній Африці подібне утворення граніту відоме як koppie, африканське слово ("маленька голова") від голландського зменшувального слова kopje.[3] Якщо інзельберг має куполоподібну форму і сформований із граніту або гнейсу, його також можна назвати борнхардтом[en], хоча не всі борнхардти є інзельбергами.

Назва походить від гори Монаднок[en] у штаті Нью-Гемпшир, США.

Геологія[ред. | ред. код]

Інзельберги поширені на ерозованих та вивітрених щитах.[4] Присутність інзельберга, як правило, вказує на існування сусіднього плато чи нагір’я, або їх залишків. Особливо це стосується островів, що складаються з осадових порід, які матимуть ті самі стратиграфічні одиниці, що і сусіднє плато. Однак, зазнавши ерозії, інзельберги руйнуються внаслідок незначного обвалення блоків та відшарувань. Після ерозії залишаються тори[en], що розташовані на їх вершинах, і з часом з’являються осипи[5][6]. Інзельберзькі поля в Африці та Південній Америці вважають пережитками еродованих рівнин[7][8]

Скупчення інзельбергів, що називають інзельберзькими полями та інзельберзькими рівнинами, зустрічаються у: Танзанії,[9] Антиатлас Марокко,[7] північно-східній Бразилії,[10] Намібії,[11] внутрішніх районах Анголи[12] та північній Фінляндії[13][14] та Швеції[en].[15]

Класифікація Ентоні Янга (1969) виділяє шість типів інзельбергів; останці, конічні пагорби[en], опуклі-увігнуті пагорби, пасмові скелі над покритим реголітом схилом, гранітний купол і коп'є або тор[16]

Вулканічні або інші процеси можуть спричинити утворення гірської породи, стійкої до ерозії, всередині тіла з м’якших порід, таких як вапняк, який є сприйнятливіший до ерозії. Коли менш стійка порода стирається, утворюючи рівнину, більш стійка порода залишається як ізольована гора. Міцність нерозмитої породи часто пояснюється герметичністю її окремості[17]

Інзельберги можуть бути перероблені льодовиками щитами приблизно так само, як і баранячі лоби. На півночі Швеції[en] приклади цього типу інзельбергів називають флігбергами[18]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Baker V. R. Encyclopædia Britannica
  2. ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  3. ↑ "inselberg." Encyclopædia Britannica. 2009. Encyclopædia Britannica Online. 29 Nov. 2009 <http://www.britannica.com/EBchecked/topic/289113/inselberg [Архівовано 8 травня 2015 у Wayback Machine.]>.
  4. ↑ Nenonen, Keijo; Johansson, Peter; Sallasmaa, Olli; Sarala, Pertti; Palmu, Jukka-Pekka (2018). The inselberg landscape in Finnish Lapland: a morphological study based on the LiDAR data interpretation. Bulletin of the Geological Society of Finland. 90 (2): 239—256. doi:10.17741/bgsf/90.2.008.
  5. ↑ Summary: Inselbergs/Hills/Knobs. Desert Processes Working Group. Knowledge Sciences, Inc. Архів оригіналу за 28 червня 2008. Процитовано 6 січня 2008.
  6. ↑ Easterbrook, Don J. (1999). Chapter Three: Weathering. Surface Processes and Landforms (вид. 2nd). Upper Saddle River, NJ: Prentice Hall.
  7. ↑ а б Guillocheau, François; Simon, Brendan; Baby, Guillaume; Bessin, Paul; Robin, Cécile; Dauteuil, Olivier (2017). Planation surfaces as a record of mantle dynamics: The case example of Africa. Gondwana Research.
  8. ↑ García, Carolina; Hermelin, Michel (2016). Inselbergs Near Medellín. У Hermelin, Michel (ред.). Landscapes and Landforms of Colombia. Springer. с. 219. ISBN 978-3-319-11800-0.
  9. ↑ Sundborg, Å.; Rapp, A. (1986). Erosion and Sedimentation by Water: Problems and prospects. Ambio. с. 215—225.
  10. ↑ Maia, Rúbson Pinheiro; Frêgo Bezerra, Francisco Hilário; Leite Nascimento, Marcos Antônio; Sampaio de Castro, Henrique; de Andrade Meireles, Antônio Jeovah; Rothis, Luis Martin (2015). Geomorfologia do Campo de Inselbergues de Quixadá, nordeste do Brasil [Geomorphology of inselbergs field of Quixadá, Northeast Brazil]. Revista Brasileira de Geomorfogia (Portuguese) . 16 (2). doi:10.20502/rbg.v16i2.651.
  11. ↑ Production of an agro-ecological zones map of Namibia (first approximation) (PDF). nbri.org.na. Архів оригіналу (PDF) за 2 березня 2021. Процитовано 5 березня 2021.
  12. ↑ Development of a soil and terrain map/database for Angola (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2021. Процитовано 5 березня 2021.
  13. ↑ Kaitanen, Veijo (1985). Problems concerning the origin of inselbergs in Finnish Lapland. Fennia. 163 (2): 359—364.
  14. ↑ Ebert, K.; Hall, A.; Hättestrand, C.; Alm, G. (2009). Multi-phase development of a glaciated inselberg landscape. Geomorphology. 115 (1): 56—66. doi:10.1016/j.geomorph.2009.09.030.
  15. ↑ Rudberg, S. (1988). Gross morphology of Fennoskandia: Six complementary ways of explanation. Geografiska Annaler. A. Physical Geography. 70 (3): 135—167. doi:10.2307/521068. JSTOR 521068.
  16. ↑ Young, Anthony (1969). Clayton, K.M. (ред.). Slopes. Edinburgh: Oliver & Boyd. с. 209.
  17. ↑ "A Dictionary of Ecology" (2004). Encyclopedia.com. Retrieved November 28, 2009
  18. ↑ Benn, Douglas; Evans, David (1998). Glaciers & Glaciation (вид. 1st). London, UK: Arnold. ISBN 978-0-340-58431-6.

Посилання[ред. | ред. код]

 Hugh Chisholm, ред. (1911). Monadnock . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. Cambridge University Press. (англ.)

Перегляд цього шаблону
  Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль


Гора Це незавершена стаття про гірську вершину.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Монаднок&oldid=41041662