Ґеорґ Муффат
| Ґеорґ Муффат | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1 червня 1653[1][2][…] |
| Місце народження | Межев |
| Дата смерті | 23 лютого 1704[1][4][…] (50 років) |
| Місце смерті | Пассау, Нижня Баварія, Баварія[1] |
| Громадянство | Німеччина |
| Професії | композитор, органіст |
| Вчителі | Жан Батіст Люллі і Бернардо Пасквіні |
| Інструменти | орган[d] |
| Жанри | опера |
| Діти | Gottlieb Muffatd |
 Файли у Вікісховищі | |
Ґеорґ Муффа́т (нім. Georg Muffat; 1 червня 1653, Межев, Савойське герцогство — 23 лютого 1704, Пассау) — німецький композитор і органіст епохи бароко. Батько Ґотліба Муффата.
Біографія[ред. | ред. код]
Предки Муффата по батьківській лінії були вихідцями з Шотландії. У 1663—1669 він навчався в Парижі у Жана Батіста Люллі, в 1681—1682 — в Римі у Паскуіні. Служив органістом у Відні, Празі, Зальцбурзі та Пассау.
Творчість[ред. | ред. код]
Твори Муффата, поряд зі спадщиною таких його сучасників, як Аґостіно Стеффані, Йоганн Йозеф Фукс, Йоганн Куссер тощо., знаменує важливий етап у створенні музичної мови пізнього бароко, заснованій на змішуванні італійських і французьких традицій. Навчався в Парижі і в Римі, де зустрічався з Кореллі. Композитор у своїх concerti grossi (Пассау, 1701) поєднує французьку інструментальну сюїту і італійський концерт, розвиваючи ідеї намічені раніше в збірнику сонат Armonico tributo (1682). Також примітні органні партити. Дві збірки оркестрових сюїт у французькому стилі (1695 і 1698) — ранні зразки цього жанру в Німеччині.
Твори[ред. | ред. код]
Інструментальна музика[ред. | ред. код]
- Соната для скрипки соло і генерал-баса (Прага, 1677);
- Armonico Tributo. Сонати для струнних і генерал-баса (Зальцбург, 1682);
- Збірка 7 оркестрових сюїт Florilegium Primum (Аугсбург, 1695);
- Збірка 8 оркестрових сюїт Florilegium Secundum (Пассау, 1698)
- 12 Кончерто ґроссо Auserlesener mit Ernst und Lust gemengter Instrumental-Musik. (З використанням тематичних матеріалів зі збірки Armonico Tributo) Пассау, 1701
- 12 Токат й інших п'єс для органа Apparatus Musico Organisticus (1690) (Toccata prima)
- Партита для клавесина в манускриптах
Церковна музика[ред. | ред. код]
- 3 меси
- Salve Regina
Опери (загублені)[ред. | ред. код]
- Marina Armena (Зальцбург, 1679)
- Königin Marianne oder die verleumdete Unschuld (Зальцбург, 1680)
- Le fatali felicità di Plutone (Зальцбург, 1687 до інтронізації графа Йоганна Ернста фон Туна як князя-єпископа Зальцбурга)
Теоретичні праці[ред. | ред. код]
- Трактат Regulae Concentuum Partiturae 1699.
- Трактат «Nothwendige Anmerkungen bey der Musik» (Лейпциг, 1763). Трактат втрачений.
Media[ред. | ред. код]
Спадщина і визнання[ред. | ред. код]
Світські і духовні твори Муффата активно виконуються. Іменем композитора названий бельгійський оркестр барокової музики Les Muffatti.
Музикознавчі праці[ред. | ред. код]
- Georg Muffat zur Aufführungspraxis. / Walter Kolneder, Hrsg. Strassburg. — Baden-Baden: Heitz; Koerner, 1970 (англ.пер. — 2001).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118735144 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Література[ред. | ред. код]
- Schmitz H.-W. Georg Muffat: ein reichsfürstlicher Kapellmeister zwischen den Zeiten. — Passau: K. Stutz, 2006.
Посилання[ред. | ред. код]
- [1] [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- [2] [Архівовано 29 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Муффат, Ґеорґ: ноти творів
