18 Скорпіона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
18 Скорпіона
Діаграма, яка показує положення зорі, межі сузір'я Скорпіона та його оточення
Cercle rouge 100%.svg

Розташування 18 Скорпіона (обведено колом)
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Скорпіон
Пряме піднесення 16h 15m 37.26946s[1]
Схилення –08° 22′ 09.9870″[1]
Видима зоряна величина (V) 5.503[2]
Характеристики
Спектральний клас G2 Va
Показник кольору (B−V) +0.64[3]
Показник кольору (U−B) +0.18[3]
Тип змінності сонячна[4]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) +11.6[2] км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: 230.77[1] мас/р
Схил.: -495.53[1] мас/р
Паралакс (π) 71.94 ± 0.37 мас
Відстань 45.3 ± 0.2 св. р.
(13.9 ± 0.07 пк)
Абсолютна зоряна
величина
(MV)
4.77[2]
Фізичні характеристики
Маса 1.02 ± 0.03[5] M
Радіус 1.010 ± 0.009[5] R
Світність 1.058 ± 0.028[6] L
Ефективна температура 5,433 ± 69[6] K
Обертання 22.7 ± 0.5[7]
Інші позначення
BD-07 4242, Gl 616, HD 146233, HIP 79672, HR 6060, SAO 141066, GC 21864, CCDM 16156-0822.[3]
Посилання
SIMBAD дані для 18+Sco

18 Скорпіона - одинока зоря, розташована на відстані 45,3 світлових роки від Землі на північній межі сузір'я Скорпіона. Вона має видиму зоряну величину 5,5,[2] що дозволяє бачити її неозброєним оком за межами світлового забруднення міських поселень.

Багато фізичних характеристик 18 Скорпіона схожі з Сонцем. Кайрел де Стробель включила її у свій огляд зір, найбільш схожих з Сонцем,[8], а Порто де Мельо & да Сільва ідентифікували її як двійника Сонця[9]. Тому деякі науковці вірять, що можливість життя поблизу неї досить висока. Але до цього часу довкола зорі не виявлено планет.

Характеристики[ред.ред. код]

Вік 18 Скорпіона у порівнянні з віком Сонця, старшого сонячного двійника HD 197027 (тут позначеного як HIP 102152) та віком формування Чумацького Шляху

18 Скорпіона є зорею головної послідовності спектрального типу та яскравості G2 Va,[9] де клас світності 'V' вказує, що вона генерує енергію ядерного синтезу водню у регіоні ядра. Її металічність десь на 10 % вища сонячної[10][11]. Радіус зорі, виміряний інтерферометром, становить 101 % радіусу Сонця. При поєднанні з результатами астросейсмологічних вимірів, це дозволило оцінити масу зорі у 102 % мас Сонця[5]. 18 Скорпіона випромінює 106 % світності Сонця з зовнішньою атмосферою ефективної температури 5 433 K[6], що надає їй жовтого кольору зорі класу G.[12].

Її фотометрична поведінка у часі також дуже схожа а сонячну[13] — змінність яскравості зорі за повний цикл активності складає 0,09 %, що майже відповідає змінності яскравості Сонця протягом останніх сонячних циклів[14]. З використанням  томографії Зеемана-Доплера, було виявлено поверхневе магнітне поле 18 Скорпіона та виміряно, що його інтенсивність та геометрія схожі на сонячне магнітне поле верхнього рівня[15]. Період циклу активності зоря оцінено у 7 років[4], що значно коротше сонячного, а її загальний рівень активності хромосфери значно вищий[14][16]. Як і Сонце, зоря має гарячу корону з температурами 1,5–2 млн.K та рентгенівською світністю 8 ± 1.5 ерг/с[7].

Вік 18 Скорпіона оцінюється у 3.8±0.5 млрд.років[17].

Хоча загальна металічність 18 Скорпіона лише на 10 % вища сонячної, кількість літію в ній у три рази вища; тому деякі астрономи пропонують вважати цю зорю «квазі-двійником Сонця», а термін «двійник Сонця» використовувати для зір (напр. HIP 56948), які схожі з Сонцем по всіх параметрах (в межах помилки спостереження)[18].

У вересні 2003 року астробіолог Маргарет Турнбулл (Університет Аризони в Тусоні) визначила 18 Скорпіона як одну з найбільш ймовірних розташованих неподалік кандидатів на наявність життя на основі аналізу переліку зір HabCat. Це одинока зоря і на 2005 рік виміри променевої швидкості не виявили довкола неї планет[19], так само як вона не маж надлишку інфрачервоного випромінення, яке б вказало на присутність неконсолідованої навколозоряної  речовини, напр. осколкового диску[20].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г van Leeuwen, F. (November 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics 474 (2): 653–664. Bibcode:2007A&A...474..653V. arXiv:0708.1752. doi:10.1051/0004-6361:20078357. 
  2. а б в г Nordström, B. та ін. (May 2004). The Geneva-Copenhagen survey of the Solar neighbourhood. Ages, metallicities, and kinematic properties of ˜14 000 F and G dwarfs. Astronomy and Astrophysics 418: 989–1019. Bibcode:2004A&A...418..989N. arXiv:astro-ph/0405198. doi:10.1051/0004-6361:20035959. 
  3. а б в 18 Sco -- Variable Star. SIMBAD (Centre de Données astronomiques de Strasbourg). Процитовано 2011-10-13.  The ubv information is per Compilation of Eggen's UBV data, transformed to UBV (unpublished) 1986. See the Measurements section.
  4. а б Hall, Jeffrey C. та ін. (July 2009). The Activity and Variability of the Sun and Sun-Like Stars. II. Contemporaneous Photometry and Spectroscopy of Bright Solar Analogs. The Astronomical Journal 138 (1): 312–322. Bibcode:2009AJ....138..312H. doi:10.1088/0004-6256/138/1/312. 
  5. а б в Bazot, M. та ін. (February 2011). The radius and mass of the close solar twin 18 Scorpii derived from asteroseismology and interferometry. Astronomy and Astrophysics 526. Bibcode:2011A&A...526L...4B. arXiv:1209.0217. doi:10.1051/0004-6361/201015679. 
  6. а б в Boyajian, Tabetha S. та ін. (February 2012). Stellar Diameters and Temperatures. I. Main-sequence A, F, and G Stars. The Astrophysical Journal 746 (1): 101. Bibcode:2012ApJ...746..101B. arXiv:1112.3316. doi:10.1088/0004-637X/746/1/101. . See Table 10.
  7. а б Coughlin, Jared та ін. (January 2010). The Night Time Sun: X-Ray Observations of the Solar Twin 18 Scorpii. Bulletin of the American Astronomical Society 42: 333. Bibcode:2010AAS...21542417C. 
  8. Cayrel de Strobel, G. (1996). Stars Resembling the Sun. The Astronomy and Astrophysics Review 7 (3): 243–288. Bibcode:1996A&ARv...7..243C. doi:10.1007/s001590050006. 
  9. а б Porto de Mello, G. F.; da Silva, L. (1997). HR 6060: The Closest Ever Solar Twin?. The Astrophysical Journal 482 (2): L89–L92. Bibcode:1997ApJ...482L..89P. doi:10.1086/310693. 
  10. Sousa, S. G. та ін. (August 2008). Spectroscopic parameters for 451 stars in the HARPS GTO planet search program. Stellar [Fe/H] and the frequency of exo-Neptunes. Astronomy and Astrophysics 487 (1): 373–381. Bibcode:2008A&A...487..373S. arXiv:0805.4826. doi:10.1051/0004-6361:200809698. 
  11. Металічність [Fe/H] = 1.04 dex означає, що зоря має 100.04 = 1.096, або 110 % кількості елементів, важчих за гелій, у порівнянні з Сонцем
  12. The Colour of Stars. Australia Telescope, Outreach and Education (Commonwealth Scientific and Industrial Research Organisation). December 21, 2004. Архів оригіналу за 2012-03-09. Процитовано 2012-01-16. 
  13. Lockwood, G. W. та ін. (May 2002). Gauging the Sun: Comparative photometric and magnetic activity measurements of sunlike stars, 1984-2001 (PDF). Bulletin of the American Astronomical Society 34: 651. Bibcode:2002AAS...200.0709L. 
  14. а б Hall, J. C.; Lockwood, G. W. (2007). The Sun-Like Activity of the Solar Twin 18 Scorpii. The Astronomical Journal 133 (5): 2206–2008. Bibcode:2007AJ....133.2206H. arXiv:astro-ph/0703450. doi:10.1086/513195. 
  15. Petit, P. та ін. (2008). Toroidal versus poloidal magnetic fields in Sun-like stars: a rotation threshold. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 388 (1): 80. Bibcode:2008MNRAS.388...80P. arXiv:0804.1290. doi:10.1111/j.1365-2966.2008.13411.x. 
  16. Hall, Jeffrey C.; Lockwood, G. W. (2000). Evidence of a Pronounced Activity Cycle in the Solar Twin 18 Scorpii. The Astrophysical Journal 545 (2): L43–L45. Bibcode:2000ApJ...545L..43H. doi:10.1086/317331. 
  17. Nissen, P. E. (July 2015). High-precision abundances of elements in solar twin stars. Trends with stellar age and elemental condensation temperature. Astronomy & Astrophysics 579: 15. Bibcode:2015A&A...579A..52N. arXiv:1504.07598. doi:10.1051/0004-6361/201526269. A52. 
  18. Meléndez, J.; Ramírez, I. (2007). HIP 56948: A Solar Twin with a Low Lithium Abundance. The Astrophysical Journal 669 (2): L89–L92. Bibcode:2007ApJ...669L..89M. arXiv:0709.4290. doi:10.1086/523942. 
  19. Marcy, Geoffrey W. та ін. (2005). Five New Extrasolar Planets. The Astrophysical Journal 619 (1): 570–584. Bibcode:2005ApJ...619..570M. doi:10.1086/426384. 
  20. Lawler, S. M. та ін. (November 2009). Explorations Beyond the Snow Line: Spitzer/IRS Spectra of Debris Disks Around Solar-type Stars. The Astrophysical Journal 705 (1): 89–111. Bibcode:2009ApJ...705...89L. arXiv:0909.0058. doi:10.1088/0004-637X/705/1/89. 

Посилання[ред.ред. код]