44М Tas

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Tank-tosh-04.jpg

Проект важкого угорського танку 44M Tas

44М Tas
Загальні дані
класифікація Важкий танк
модифікація 44М Tas
компонувальна схема відділення управління спереду, моторне ззаду
Виробництво та застосування
країна-виробник Угорщина
кількість виробів, од. 1
Основні параметри
бойова маса, т 38
екіпаж, осіб 5
довжина, мм 9200
ширина, мм 3500
висота, мм 3000
Броня
тип броні катана поверхнево загартована
Озброєння
калібр, марка та тип гармати 75-мм KwK 42 L/70
довжина ствола, кал. 70
кулемети 2×8-мм 34/40AM
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна V-подібний, карбюраторний
потужність двигуна, к.с. (кВт) 2×260
підвіска блокована на листових ресорах
швидкість по шосе, км/год. 45
запас ходу по шосе, км 200

44M «Тош» (44M Tas) — проект угорського важкого танку періоду Другої світової війни.

Історія створення[ред.ред. код]

Угорська промисловість після освоєння виробництва середніх і легких танків, відчула в собі сили взятися за більш серйозну роботу—важкий танк. Генеральний штаб підтримав цю ініціативу і доручив роботу інституту військової техніки, причому було прийнято рішення сконструювати декілька зразків: важкий танк і винищувач танків на його базі. Проект був готовий вже в липні 1943 року і за його здійснення в серпні взялась фірма «Манфред Вейс». На виготовлення двох машин з неброньованої сталі було виділено 3,7 мільйони угорських пенге.

Перший зразок без башти проходив випробування влітку 1944, але 27 липня був знищений під час бомбардування заводу американською авіацією. Виготовлення другого зразка передали «Танц» у зв'язку із знищенням заводських цехів. Але до грудня 1944 року, коли діяльність і цього заводу зупинилась, танк завершеним не був.

Танк назвали «Тош» в честь вождя одного із семи мадярських племен, прибулих із Азії у IX столітті в Паннонію під загальним керівництвом Арпада.

Опис конструкції[ред.ред. код]

Корпус танка зібраний за допомогою зварювання товстих бронеплит. Лобові деталі корпуса мали великі кути нахилу і повороту. Спочатку планувалося встановити в башті довгоствольну 80-мм гармату угорського виробництва, проте перевагу було надано німецькій 75-мм гарматі KwK42 з довжиною ствола 70 калібрів—тій самій, що стояла на німецькому танку «Пантера». Спочатку ці гармати планувалось закуповувати у Німеччині, а потім по ліцензії випускати їх у себе під маркою 43.М.[1] З гарматою був спарений 8-мм кулемет. Башта мала електромеханічне і ручне управління. Другий 8-мм кулемет розміщувався в лобовій проекції справа, так як на «Пантері» модифікації D. Окремий двигун для танка не був створений, тому на ньому довелось використовувати два старих Z-TURAN. Вони могли працювати одночасно на загальну планетарну трансмісію нового типу або окремо один від одного, тобто танк «Тош» міг рухатись і на одному моторі. Коробка передач з мультиплікатором мала 4x2 передачі вперед і одну назад. 6 опорних котків зблоковано попарно. Пружним елементом підвіски були листові ресори. Гусениці широкі—600 мм. На всіх танках «Тош» передбачалась установка радіо.

Машини на базі[ред.ред. код]

САУ 44.М"Тош"-88

44М."Tas"88 — проект самохідної артилерійської установки класу винищувач танків на базі 44M. «Tas». Цю САУ планувалось установити на дещо розширеній базі танка «Тош», але з тією самою моторно-трансмісійною групою і ходовою частиною. Її планувалось озброїти 88-мм німецькою гарматою KwK36, яка установлювалась на танк «Тигр» і навіть гарматою KwK43 L/71, яку мав танк «Королівський Тигр». Компонувальна схема цієї САУ повторювала схему німецької «Ягдпантери». Лобова плита корпус товщиною 120 мм встановлювалась під кутом 60°; бортові деталі мали товщину 50 мм. Бойова маса становила 37 тон, екіпаж становив 5 осіб. Однак, далі проекту справа не пішла.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ТЯЖЁЛЫЙ ТАНК "ТОШ" - Венгрия. www.tankinfo.ru. Процитовано 2017-08-04. 

Література[ред.ред. код]

  • Dr. Peter Mujzer. The Royal Hungarian Army 1920—1945, Volume II, Hungarian Mobile Forces. — Axis Europa Books, 2000.
  • Bonhardt Attila, Sárhidai Gyula, Winkler László. A Magyar Királyi Honvédség fegyverzete. — Budapest. — 475 p. — ISBN 963-327-182-7.