8-ма армія (Велика Британія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
8-ма армія Великої Британії
Eighth Army (United Kingdom)
El Alamein 1942 - British infantry.jpg
Солдати 8-ї армії Великої Британії ведуть бій в районі Ель-Аламейна. 24 жовтня 1942
На службі вересень 1941 — липень 1945
Країна Велика Британія Велика Британія
Вид Flag of the British Army.svg Британська армія
Роль Сухопутні війська
Чисельність загальновійськова армія
У складі 18-та група армій
15-та група армій
Війни/битви

Друга світова війна
Середземноморський ТВД

Командування
Визначні
командувачі
лейтенант-генерал Алан Каннінгем
генерал сер Бернард Монтгомері
лейтенант-генерал Річард Маккрірі
Знаки розрізнення
Емблема 8-ї армії British Eighth Army SSI.svg
Варіант емблеми Eighth-Army.jpg

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

8-ма а́рмія Великої Британії (англ. Eighth Army (United Kingdom) — військове об'єднання британської армії за часів Другої світової війни, що діяла на Середземноморському театрі війни. Була заснована у вересні 1941 року на території Північної Африки для протистояння німецько-італійському наступу на Єгипет. Брала участь у найважливіших битвах та боях на театрі війни, за Тобрук, під Ель-Аламейном, у Туніській кампанії. Після розгрому групи армій «Африка» формування армії висадилися на півдні Італії та брали участь у кампанії на Апеннінському півострові до повного розгрому німецько-італійських військ. Мала у своєму складі певну кількість британських, канадських, австралійських, новозеландських, індійських, французьких, польських та інших союзних армій військ.

Історія служби[ред. | ред. код]

Північно-Африканська кампанія[ред. | ред. код]

8-ма британська армія була сформована у вересні 1941 року під командуванням лейтенант-генерала сера Алана Каннінгема. 17 листопада 1941 року війська об'єднання вперше почали діяти як армія, коли перетнули кордон з Кіренаїкою, вирушаючи назустріч німецькому «Африканському корпусу» генерала Роммеля. У результаті цього зіткнення ключовою стала битва при Сіді Резег, де британська 7-ма бронетанкова дивізія зазнала нищівної поразки від Африканського корпусу Роммеля. Британські танки в цей час значно поступалися німецьким танкам, і хоча втрати британських військ були надзвичайно великими, німецькі бронетанкові сили були майже повністю знищені.

Втім, незважаючи на досягнення ряду тактичних успіхів, Роммель був змушений відступити від Тобруку і до кінця 1941 року був відтиснений назад до Ель-Агейла. До лютого 1942 року Роммель перегрупував свої сили і почав концентрований наступ проти британської 8-ї армії, примусивши її відступати аж до лінії Газала, на захід від Тобрука. Обидві сторони розпочали період нарощування сил для початку нових наступальних операцій, але Роммель першим взяв на себе ініціативу, і під ударами німецько-італійської армії 8-ма армія відступила з позиції поблизу Газали.

Генерал Ніл Річі виявився нездатним зупинити Роммеля і його замінили, коли вищий командувач Середньосхідного командування генерал Окінлек перебрав на себе безпосереднє керівництво армією. Танкова армія «Африка» була врешті-решт зупинена у першій битві за Ель-Аламейн. Окінлек, який розраховував тимчасово призупинити активні дії та перегрупувати всю 8-му армію, яка зазнала великих втрат в оборонних боях, намагаючись стримати наступ Роммеля і потребувала підкріплень, піддався потужному тиску з боку прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля негайно відбити удар. Однак він виявився неспроможним здобути успіх в боях поблизу Ель-Аламейна і в серпні 1942 року генерала Окінлека замінили на посаду командувача військами на Середньому Сході генералом Гарольдом Александером та на 8-ій армії лейтенант-генералом Вільямом Готтом. Проте, не встигнувши зайняти пост, 7 серпня 1942 року Вільям Готт загинув на борту транспортного літака «Бомбей», який був збитий німецькими винищувачами Me 109 з JG 27 при посадці на аеродромі в Каїрі[1]. Головнокомандувачем Середньосхідного командування був призначений генерал Г.Александер. Таким чином на місце командувача армії був призначений лейтенант-генерал Бернард Монтгомері. Протистоячи тиску Черчилля, Александер та Монтгомері змогли зміцнити сили 8-ї армії, організувавши її посилення X корпусом, який приєднався до XIII і XXX корпусів армії.

Очоливши 8-му армію, Б.Монтгомері, не гаючи часу, розгорнув велику активність: віддав наказ сформувати з усіх бронетанкових частин та з'єднань X корпус[Прим. 1], а усі піхотні з'єднання передати до XXX армійського корпусу. Одночасно, він звернувся до генерала Г.Александера з проханням про підкріплення, запросивши 51-шу та 44-у піхотні дивізії, які щойно прибули до Єгипту та мали посилювати британські позиції навколо дельти Ніла. Монтгомері перемістив свій КП до руїн античного міста Бург-аль-Араб ближче до лінії зіткнення щоб мати можливість швидше командувати та координувати зусилля своїх військ у боях.

З 30 серпня по 5 вересня 1942 року на південь від Ель-Аламейн у районі Алам-ель-Халфі між військами 8-ї британської армії та Німецько-італійською танковою армією генерал-фельдмаршала Е. Роммеля відбулась перша битва, в якій Монтгомері переміг свого опонента.

Зірвавши плани Е.Роммеля на подальший наступ на Єгипет, британські війська інтенсивно займалися бойовою підготовкою, роблячи наголос на дії в нічний час та тренуючись долати мінні поля. Одночасно у частини надійшли 252 нових американських танки «Шерман», 90 самохідних установок M7 «Пріест», зростала кількість артилерійських систем та автомобільної техніки. Наприкінці жовтня 8-ма армія нараховувала 231 000 осіб і Б. Монтгомері доповів, що готовий до рішучих наступальних дій.

23 жовтня 1942 року з масштабної артилерійської підготовки розпочалась друга битва за Ель-Аламейн і у ході протистояння, що тривало до 11 листопада, військам Роммеля вперше за усю Північно-Африканську кампанію у Другій світовій війні була завдана серйозна поразка. Перемога 8-ї армії під Ель-Аламейом стала однією з перших та найвирішальніших битв у військовій історії Великої Британії та країн Співдружності в роки Другої світової війни.

12 листопада британська армія відбила у німців Тобрук.

Туніська кампанія[ред. | ред. код]

З листопада 1942 до березня 1943 року 8-ма армія наполегливо переслідувала ворога, завдаючи йому максимум уражень. У березні 1943 року армія Б. Монтгомері вийшла на лівійсько-туніський кордон, де німецько-італійські війська тримали міцну оборону, на побудованій ще за часів французів лінії Марета. 6 березня 1943 року 1-ша італійська армія генерала Джованні Мессе розпочала операцію «Капрі» — наймасштабніший танковий наступ в Африці. Масована атака італійсько-німецьких військ була вміло відбита силами 8-ї британської армії з великими втратами для них.

16 березня британські війська 8-ї та 1-ї армій перейшли в атаку на німецько-італійських позиції на лінії Марет. Операція «Пьюджіліст» попри певному успіху в прориві оборони противника не досягла визначеного завдання, але врешті-решт унаслідок затятих боїв війська Осі були змушені відступити зі своїх рубежів, з того часу бойові дії в Тунісі отримали характер боротьби на виснаження. 12 травня 1943 року англійські війська 8-ї армії з'єдналися з американськими на півночі Африки, які наступали із заходу. 13 травня 1943 року італо-німецька група армій «Африка» в Тунісі капітулювала.

Італійська кампанія[ред. | ред. код]

З початком Італійської кампанії війська 8-ї армії залишалися на території Північної Африки, і не брали участі в операції «Хаскі», морській десантній операції з висадки союзників на Сицилію. У вересні 1943 року 8-ма армія висадилася на материкову Італію за планами операцій «Бейтаун» та «Слепстік» у контексті загального вторгнення союзних військ на Апеннінський півострів.

Після з'єднання лівого флангу з 5-ю армією США на чолі з генералом Марком Кларком, що висадився в Салерно на західному узбережжі Італії на південь від Неаполя, 8-ма армія продовжила вести бойові дії на східному фланзі союзників в Італії. Ці дві армії складали кістяк союзних військ, що брали участь в Італійській кампанії (пізніше була створена 15-та група армій під командуванням генерала сера Гарольда Александера).

На початку 1944 року після трьох невдалих спроб 5-ї американської армії прорвати німецькі оборонні позиції, відомі союзникам як Зимова лінія, у квітні 1944 року 8-ма армія була приховано переведена з узбережжя Адріатики, зосереджуючи всі сили, крім V корпусу, на західній частині Апеннінських гір разом із 5-ою армією США з метою проведення великого наступу. Ця четверта битва за Монте-Кассіно пройшла успішно, коли 8-ма армія прорвалася в центральну Італію, а на початку червня 5-та армія вступила до Риму.

Після захоплення союзниками Риму 8-ма армія продовжила наступ на північ через центральну Італію для захоплення Флоренції. Наприкінці літньої кампанії союзницькі сили вели затяті бої за прорив чергової німецької оборонної лінії в Італії — Готської. Британська 8-ма армія повернулася до узбережжя Адріатики і зуміла прорвати тут оборону Готської лінії, але в кінцевому підсумку союзні сили не змогли прорватися в долину По до настання зими, отже це змусило командування припинити серйозні наступальні операції. Протягом жовтня Ліз був переведений до командування у Південно-Східній Азії, а лейтенант-генерал сер Річард Л. МакКрірі, який раніше командував X корпусом, замінив його на посаді командувача 8-ї армії.

Весною 1945 року 8-ма британська та 5-та американська армія генерала Лучіана Траскотта розпочали стратегічну наступальну операцію в Північній Італії проти групи армій «C» генерал-полковника Г. фон Фітингофа, яка завершилася перемогою союзників та полоненням майже мільйону німецьких солдатів.

Командування[ред. | ред. код]

Командувачі

Склад армій[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
Джерела
  1. Weal, John (2003). Jagdgeschwader 27 'Afrika'. Aviation Elite Units Series. Osprey Publishing. ISBN 978-1-84176-538-9.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Mackenzie, Compton (1951). Eastern Epic: September 1939 — March 1943 Defence. I. London: Chatto & Windus. OCLC 59637091.
  • Moorehead, Alan, The March to Tunis: The North African War 1940—1943, Harper and Row, New York, 1967.
  • Stewart, Adrian. Early Battles of the Eighth Army: Crusader to the Alamein Line. Barnsley, England: Pen & Sword, 2002.