Апенніни

Апенніни Appennini
Апенніни у провінції Емілія-Романья Апенніни у провінції Емілія-Романья
Країна	Італія  Сан-Марино
Найвища точка	Корно-Гранде
• висота	2912 м
На мапі підписано Північні, Центральні та Південні Апенніни
На мапі підписано Північні, Центральні та Південні Апенніни
Апенніни у Вікісховищі

Апенні́ни (італ. Appennini, лат. Apenninus, Apennini montes) — гірська система в Італії, становить кістяк Апеннінського півострова. Назва походить від кельтського pen — вершина. Апенніни на північному заході сполучаються з Альпами, на південному сході — з Калабрійськими горами. Довжина 900 км (з горами Калабрії і Сицилії — 1350 км), ширина — до 100 км; висота до 2912 м (вершина Корно-Гранде (італ. Corno Grande) в Абруцьких Апеннінах, масив Гран-Сассо).

Власне Апенніни утворені переважно з мезозойських, палеогенових і неогенових пісковиків, глин та вапняків, сланцю, які були зім'яті в складки в процесі альпійської складчастості. Є численні виходи мінеральних джерел та родовища будівельного і виробного каменю. Час від часу стаються землетруси.

Найтиповіші для Апеннін ландшафти середньовисотних гір з м'якими схилами та округлими вершинами. На нижніх схилах збереглися зарості вічнозелених чагарників — маквіс, гаї вічнозелених дубів та середземноморських сосен. Вище — каштанові, дубові, букові та ялино-смерекові ліси, здебільшого вирубані. Дуже поширені культурні ландшафти: на нижніх схилах виноградники, оливкові та цитрусові насадження, вище — ниви, пасовиська і альпійські луки.

Поділ

Вершина Корно-Гранде.

• Північні Апенніни
  • Лігурійські Апенніни
  • Тоскано-Еміліан Апенніни
• Центральні Апенніни
  • Умбро-маркізіанський Апенніни
  • Абрузські Апенніни
• Південні Апенніни
  • Самнітські Апенніни
  • Кампанські Апенніни
  • Луканські Апенніни
  • Калабрійські Апенніни
• Сицилійські Апенніни

Див. також

• 10959 Аппенніно — астероїд, названий на честь гір.
• Місячні Апенніни, названі на честь земних.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.