Амфотер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 13:25, 11 січня 2019, створена Avatar6 (обговорення | внесок) (improve ref)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амфотер
Ἀμφότερος
Міфологія давньогрецька
Батько Алкмеон
Мати Калліроя
Брати/сестри Акарнан
Пов'язані персонажі Зевс, Фегей

Амфоте́р (дав.-гр. Ἀμφότερος) — персонаж давньогрецької міфології син німфи Каллірої, дочки річкового бога Ахелоя, і Алкмеона, онук фіванського героя-віщуна Амфіарая.

Коли Алкмеона підступно вбили сини царя Фегея, бо він хотів вернути те, що йому належало — намисто і пеплос Гармонії. Калліроя вмовила Зевса здійснити так, аби її сини Амфотер і Акарнан, які ще були немовлятами, виросли за одну ніч і помстилися вбивцям свого батька. Зевс перетворив дітей Каллірої в дорослих чоловіків. Брати взялися за зброю і вбили не тільки вбивць свого батька, але й самого царя Фегея і його дружину, забрали в них намисто і пеплос. Самі Акарнан і Амфотер знайшли притулок в Тегеї, присвятили дельфійського храму Аполлона намисто і пеплос, що стали причиною смерті Алкмеона і прокляття роду Амфіарая. Намисто і пеплос пізніше викрали з храму ватажки священної війни, щоб подарувати дружинам. За іншою версією, їх забрав собі фокійскій розбійник. Згодом Амфотер з братом переїхали до Епіру, об'єднали переселенців і заснували міста в Акарнанії.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
  • А. П. Кондрашов. Кто есть кто в мифологии Древней Греции и Рима. 1738 героев и мифов. РИПОЛ классик. Москва. 2016. ISBN 978-5-386-09554-3 (рос.)
  • Псевдо-Аполлодор, Bibliotheca 3. 7. 6. (лат.)
  • Павсаній, Periegesi della Grecia 8. 24. 9. (лат.)
  • Heinrich Wilhelm Stoll: Amphoteros 1. У: Wilhelm Heinrich Roscher (Hrsg.): Ausführliches Lexikon der griechischen und römischen Mythologie. Band 1,1, Leipzig 1886, Sp. 324 f. (нім.)
  • Erich Bethe: Amphoteros 1. У: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band I,2, Stuttgart 1894, Sp. 1977. (нім.)