Персонаж

Персона́ж (фр. personnage, від лат. persona — маска, роль, особа) — дійова особа, істота мистецького (художнього) твору: міфу, книги, образотворчого мистецтва, спектаклю, кінофільму, гри, або публіцистики тощо. Олюднені, оживлені образи речей, явищ природи, особин тваринного світу в казках, байках, притчах та деяких інших жанрах також називають персонажами. Персонаж — емоційно нейтральне поняття, яке означає постать літературного твору з будь-якими психічними, особистісними якостями. Персонажі літературних творів є результатом уяви автора твору, незалежно від того, чи його уявлення про осіб реального світу (прототипи літературних персонажів), чи цілковитої фантазії (Ярослав Мудрий і Сивоок у романі «Диво» Павла Загребельного).

Персонажем також називають людину, учасника яких-небудь подій.

Процес створення і розвитку персонажа називають персоніфікацією або характеризацією.

Етимологія

Термін походить від фр. personnage — герой літературного твору, своєю чергою похідний від лат. persona — маска, роль, особа. До української мови запозичений через польську. Початково виник в етрусків, де persu — «маскована постать» означала демона потойбічного світу, що приймав душі померлих, супроводжував їх до пекла (споріднений персонаж давньогрецької міфології Харон, Персефона).

Архетипи та типові персонажі

Літературознавець Патрік Грант порівнює персонажів «Володаря перснів» з юнгіанськими архетипами

Автор може створити персонажа, використовуючи основні архетипи персонажів, які є спільними для багатьох культурних традицій: образ батька, образ матері, герой тощо. Деякі письменники використовують архетипи, представлені Карлом Юнгом, як основу для рис характеру персонажів. Як правило, коли використовується архетип з якоїсь системи (наприклад, Юнга), елементи історії також відповідають очікуванням системи в плані сюжету.

Автор також може створити вигаданого персонажа, використовуючи типових стандартних персонажів, які, як правило, є плоскими. Вони, зазвичай, використовуються для другорядних або незначних персонажів. Однак деякі автори використовували стандартних персонажів як відправну точку для створення детально прописаних персонажів, наприклад, Вільям Шекспір використовував персонажа хвалькуватого солдата як основу для Джона Фальстафа.

Деякі автори створюють для своїх персонажів характероніми. Характеронім — це ім'я, яке вказує на психологічний склад людини, містить алегоричний натяк або посилається на її зовнішність. Наприклад, у Шекспіра є емоційний молодий персонаж на ім'я Меркуціо (що відсилає до Меркурія, божества-посланеця, пов'язаного зі швидкістю та кмітливістю), у Джона Стейнбека є добрий, милий персонаж на ім'я Кенді (англ. Candy - цукерка) в романі «Про мишей і людей», а у Мервіна Піка є макіавеллістський, маніпулятивний і вбивчий лиходій в творі "Горменгаст" на ім'я Стірпайк (англ. steer - кермувати або від персонажа Стірфорта ("Steerforth") з роману Чарльза Діккенса "Девід Копперфілд", та англ. pike - щука). Характеронім також може вказувати на зовнішність. Наприклад, Франсуа Рабле дав ім'я Гаргантюа (слово gargantuan на означення "величезного" є прямим похідним, ймовірно, від латинського gula, "горло", та португальського/іспанського garganta, "горло") велетню, а величезний кит у стрічці "Піноккіо" (1940) зветься Монстро.

Джоан Роулінг використовувала багато характеронімів у "Гаррі Поттері". До прикладу, ім'я "Ремус Люпин", персонажа-вовкулаки, є яскравим прикладом використання Роулінг описових імен для своїх персонажів, обставин та інших елементів історії. Його ім'я "Ремус" є алюзією на Ромула і Рема, легендарних близнюків-засновників Риму, яких у дитинстві вигодовувала вовчиця. Люпин запозичує ім'я іншого близнюка, "Ромул", як nom de guerre у 7-й книзі. А його прізвище "Люпин" нагадує англійське слово "lupine" (що означає "характерний для вовків або пов'язаний з ними"), яке, в свою чергу, походить від латинського "lupus" ("вовк"). У фольклорі північної Франції "lupin" також є терміном, що використовується для позначення виду перевертня, відомого своєю сором'язливістю (на відміну від більш агресивного і жорстокого "loup-garou"). "Lupin" — це також назва роду квіткових рослин.

Див. також

• Амплуа
• Літературний герой
• Прототип
  • Прототип персонажа
• Протагоніст
• Антагоніст
• Стихомітія
• Художня література

Рекомендована література

• Aston, Elaine, and George Savona. 1991. Theatre as Sign-System: A Semiotics of Text and Performance. London and New York: Routledge. ISBN 0-415-04932-6.
• Baldick, Chris. 2001. The Concise Oxford Dictionary of Literary Terms. 2nd ed. Oxford: Oxford UP. ISBN 0-19-280118-X.
• Burke, Kenneth. 1945. A Grammar of Motives. California edition. Berkeley: U of California P, 1969. ISBN 0-520-01544-4.
• Carlson, Marvin. 1993. Theories of the Theatre: A Historical and Critical Survey from the Greeks to the Present. Expanded ed. Ithaca and London: Cornell University Press. ISBN 978-0-8014-8154-3.
• Childs, Peter, and Roger Fowler. 2006. The Routledge Dictionary of Literary Terms. London and New York: Routledge. ISBN 0-415-34017-9.
• Eco, Umberto. 2009. On the ontology of fictional characters: A semiotic approach. Sign Systems Studies 37(1/2): 82–98.
• Eder, Jens. 2025. Characters in Film and Other Media: Theory, Analysis, Interpretation. Cambridge: Open Book Publishers (Open Access). ISBN 978-1-80064-248-5.
• Elam, Keir. 2002. The Semiotics of Theatre and Drama. 2nd edition. New Accents Ser. London and New York: Routledge. ISBN 0-415-28018-4. Originally published in 1980.
• Goring, Rosemary, ed. 1994. Larousse Dictionary of Literary Characters. Edinburgh and New York: Larousse. ISBN 0-7523-0001-6.
• Harrison, Martin. 1998. The Language of Theatre. London: Routledge. ISBN 0-87830-087-2.
• Hodgson, Terry. 1988. The Batsford Dictionary of Drama. London: Batsford. ISBN 0-7134-4694-3.
• Janko, Richard, trans. 1987. Poetics with Tractatus Coislinianus, Reconstruction of Poetics II and the Fragments of the On Poets. By Aristotle. Cambridge: Hackett. ISBN 0-87220-033-7.
• McGovern, Una, ed. 2004. Dictionary of Literary Characters. Edinburgh: Chambers. ISBN 0-550-10127-6.
• Pavis, Patrice. 1998. Dictionary of the Theatre: Terms, Concepts, and Analysis. Trans. Christine Shantz. Toronto and Buffalo: U of Toronto P. ISBN 0-8020-8163-0.
• Pringle, David. 1987. Imaginary People: A Who's Who of Modern Fictional Characters. London: Grafton. ISBN 0-246-12968-9.
• Rayner, Alice. 1994. To Act, To Do, To Perform: Drama and the Phenomenology of Action. Theater: Theory/Text/Performance Ser. Ann Arbor: University of Michigan Press. ISBN 0-472-10537-X.
• Trumble, William R, and Angus Stevenson, ed. 2002. Shorter Oxford English Dictionary on Historical Principles. 5th ed. Oxford: Oxford UP. ISBN 0-19-860575-7..
• Paisley Livingston; Andrea Sauchelli (2011). Philosophical Perspectives on Fictional Characters. New Literary History. 42, 2 (2): 337—60.

Примітки

• Це поняття мае очевидний семантичний інтервікі-конфлікт із Q95074: вигаданий персонаж, користувачі Вікіданих намагаються вирішити його за власним розумінням.

Посилання

• Дійова особа // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 :А — Л. — С. 290.
• 206-207; 249; 482; 554-555/mode/1up?view=theater Мовна характеристика; Персонаж; Портрет; Типаж; Характер // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 :М — Я. — С. 61; 206-207; 249; 482; 554-555.