Дорош Юхим Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дорош Юхим Якович
Народився12 (25) грудня 1908
Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер20 серпня 1972(1972-08-20)[1] (63 роки)
Москва, СРСР
ПохованняВостряковський цвинтар
Країна СРСР
Діяльністьписьменник
Мова творівросійська
Жанрнарис
Нагороди
орден «Знак Пошани»

Юхим Якович Дорош (19081972) — російський радянський письменник українського походження, автор нарисів про сільське життя.

Життєпис

Юхим Дорош народився 1908 року в Єлисаветграді (нині Кропивницький). На початку 1920-х років жив в Одесі. У 1924 році переїхав до Москви. До 1931 року навчався прикладного та образотворчого мистецтва, одночасно керував самодіяльними колективами, для яких писав одноактні п'єси. З окремих оповідань, що з'являлися у пресі з 1931 року, він уклав ще до німецько-радянської війни два невеликих збірника. Під час війни був співробітником дивізійної газети, потім — роз'їзним кореспондентом «Літературної газети» . У 1945 році вступив до лав Комуністичної партії.

Починаючи з другої половини 1940-х року основною темою його художньої прози і нарисів стає колгоспне життя. Він жив у Москві, де входив до складу редколегій журналів «Прапор» (1954—1956), «Москва» (1957—1958) і «Новий світ» (1967—1970), де керував відділом прози. У 1966 році підписав лист на захист Андрія Синявського і Юлія Даніеля. Після розгрому редакції «Нового світу» залишився працювати в журналі, чим викликав звинувачення в «зраді»[2].

Юхим Дорош помер 1972 року. Похований в Москві, на Востряковському кладовищі. Головний твір Юхима Дороша - «Сільський щоденник», який він писав з 1956 по 1972 роки. Протягом двадцяти років Дорош щорічно їздив в район Ростова Великого, жив улітку в селі Пужбол, ретельно спостерігаючи і запам'ятовуючи в своїх нарисах зміни в людях і в самому перебігу життя.

Небагатослівність, наочність зображення і переконливі діалоги - ось ті достоїнства прози Дороша, які зумовили її приналежність до кращої сучасній російській літературі.

Вольфганг Казак

Багато писав Дорош і про історико-культурну спадщину Ростовської землі.

Нагороди

Книги

  • Маршальські зірки, 1939
  • Військове поле, 1941
  • З новим хлібом, 1952
  • Розповіді, 1954
  • Сільський щоденник, 1958, доповнене вид. — 1973
  • Дощ навпіл з сонцем, 1965, доповнене вид. — 1973
  • Живе дерево мистецтва. Статті, 1967, доповнене вид. — 1970
  • Іван Федосійович йде на пенсію, 1971

Джерела

  • Казак В. Лексикон русской литературы XX века = Lexikon der russischen Literatur ab 1917 / [пер. с нем.]. — М. : РИК «Культура», 1996. — XVIII, 491, [1] с. — 5000 экз. — ISBN 5-8334-0019-8.

Примітки

Посилання