Михайлик Володимир Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:50, 3 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 3 жовтня 2020, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Михайлик.
Михайлик Володимир Георгійович
 Капітан (посмертно)
Загальна інформація
Народження24 вересня 1975(1975-09-24)
Українська РСР Слобода, Сумська область
Смерть21 червня 2014(2014-06-21) (38 років)
Україна Лизогубівка, Харківська область
(авіакатастрофа)
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС ДСНС
Рід військОперативно-рятувальна служба цивільного захисту
ФормуванняСпеціальний авіаційний загін ОРСЦЗ ДСНС
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Володи́мир Гео́ргійович Миха́йлик (нар. 24 вересня 1975(19750924), с. Слобода, Буринський район, Сумська область, Українська РСР — пом. 21 червня 2014, с. Лизогубівка, Харківський район, Харківська область, Україна) — бортовий інженер авіаційної ескадрильї спеціального призначення на вертольотах Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, капітан (посмертно) служби цивільного захисту.

Життєпис

Народився 1975 року в селі Слобода на Сумщині. Закінчив Першотравневу середню школу у своєму селі.

20 років віддав службі в авіації.

Бортовий інженер авіаційної ескадрильї спеціального призначення на вертольотах Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Загін базувався в Ніжині, колишня військова частина Д0170.

Загибель

Загинув під Харковом в районі села Лизогубівка в результаті падіння гелікоптера Мі-8Т, що слідував за маршрутом Ніжин — Чугуїв для забезпечення перевезення особового складу й гуманітарної допомоги в зоні проведення антитерористичної операції. Близько 10:00 вийшов останній раз на зв'язок і зник з радарів. 22 червня о 06:45 пошуково-рятувальні сили ДСНС виявили місце катастрофи у лісосмузі на території Зміївського району, через негоду його шукали майже добу; гелікоптер розбився та згорів, весь екіпаж загинув: командир екіпажу підполковник Руслан Редькін, штурман Олександр Лисиченко і бортінженер Володимир Михайлик[1][2][3].

23 червня тіла загиблих льотчиків доставили на аеродром Ніжина, на злітній смузі відбулось прощання[4][5]. Похований в рідному селі.

Залишились батьки.

Нагороди та вшанування

15 липня 2014 року Указом президента України № 593/2014 від 15.07.2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6].

Першотравневій загальноосвітній школі І-ІІІ ст. села Слобода Буринського району Сумської області присвоєне ім'я В. Г. Михайлика.

В центрі м. Буринь відкрито Алею пам'яті Героїв, на якій встановлено портрет Володимира Михайлика[7].

Примітки

  1. ↑ На Харківщині впав вертоліт, що прямував до зони АТО
  2. ↑ Міліція порушила кримінальну справу через падіння МІ-8
  3. ↑ У експертів дві версії падіння гвинтокрила Мі-8 в Харківській області
  4. ↑ Тіла загиблих на Харківщині рятувальників доставили до Ніжина(рос.)
  5. ↑ Прощання із загиблими льотчиками
  6. ↑ Указ Президента України від 15 липня 2014 року № 593/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. ↑ В Бурині з'явилась Алея пам'яті Героїв України // «ДеПо. Суми», 21 серпня 2015

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михайлик_Володимир_Георгійович&oldid=29722676