Буринь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Буринь
Gerb-buryny.png
Герб Бурині
Buryn.jpg
Буринь
Буринь на карті України
Буринь на карті України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Сумська область
Район Буринський район
Рада Буринська міська рада
Код КОАТУУ 5920910100
Засноване XIV століття
Перша згадка 1392
Статус міста з 1964 року
Населення 8787 (01.01.2017)[1]
Площа 16,63 км²
Густота населення 709 осіб/км²
Поштові індекси 41700—41708
Телефонний код +380-5454
Координати 51°11′45″ пн. ш. 33°49′36″ сх. д. / 51.19583° пн. ш. 33.82667° сх. д. / 51.19583; 33.82667Координати: 51°11′45″ пн. ш. 33°49′36″ сх. д. / 51.19583° пн. ш. 33.82667° сх. д. / 51.19583; 33.82667
Висота над рівнем моря 150 м
Водойма р. Чаша
Відстань
Найближча залізнична станція Путивль
До обл./респ. центру
 - фізична 100 км
 - залізницею 82 км
 - автошляхами 86,7 км
До Києва
 - залізницею 268 км
 - автошляхами 292 км
Міська влада
Адреса 41700, м. Буринь, вул. Першотравнева, 1; 2-14-50
Веб-сторінка http://buryn-miskrada.gov.ua
Міський голова Мельник Віталій Миколайович

Commons-logo.svg Буринь у Вікісховищі

Бури́нь (МФА[bʊˈrɪɲ] ( прослухати)) — місто районного підпорядкування в Сумській області, центр району. Розташоване на річці Чаші, за 86 км від обласного центру (автошлях Р44). Населення — 9134 ос. (2013).

Географічне розташування[ред.ред. код]

Залізнична станція Путивль
Народні умільці прикрашають вулиці міста
Вулицями міста

Місто Буринь знаходиться на березі річки Чаша, яка через 8 км впадає в річку Сейм. Вище за течією на відстані 2 км розташоване село Михайлівка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Червона Слобода. На річці та її притоках зроблено кілька великих загат.

Через місто проходить залізниця, на якій знаходиться станція Путивль Південно-Західної залізниці. З моменту побудови вона мала назву Красне (за назвою близького села Красна Слобода). До Бурині ведуть автомобільні дороги Т 1908, Т 1910 і Т 1916.

Етимологія[ред.ред. код]

Походження назви міста Буринь невідомо, хоча існують деякі припущення. Деякі асоціюють давньоруське місто Бирин, що згадується у «Списку руських міст далеких і близьких» XIV століття, із Буринню, проте археологічними знахідками ця теорія не підтверджена.

Історія[ред.ред. код]

Перша письмова згадка про деревню Боринь (у деяких інших рукописних джерелах відома також як Баринь) датована 1688 роком, про що свідчить «Географический энциклопедический словарь» під редакцією А. Ф. Трьошнікова (Москва, видавництво «Советская энциклопедия», 1989, с.88). Вона була осаджена вільними черкасами (так тоді московіти звали українців) на землях пустоші Часького та Ослецького городищ, що мали назву «дикого поля» і належали попам путивльської церкви Миколи Чудотворця Великорецького.

Згідно з даними 6-ї ревізії у церковному поселенні мешкало 1080 осіб чоловічої статі.

Згодом Буринь стала слободою та центром волості Путивльського повіту Курської губернії. У 80-ті роки XVII ст. село знаходилось у володінні церкви, а з 1769 р. належало різним поміщикам. Населення Бурині в основному займалось землеробством та тваринництвом. Розвивались гончарство та млинарство, а також торгівля.

У середині XIX ст. землі Буринської волості належали поміщикам Черепову, Головіну, графу Апраксіну. Місто було волосним центром, а 1926 р. стало центром району.

За даними на 1862 рік у казенному та власницькому селі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 2893 особи (1412 чоловіків та 1481 жінка), налічувалось 360 дворових господарств, існували православна церква та училище[2].

Велике значення для розвитку Бурині мало будівництво в середині XIX ст. залізниці. У 1869 р. було побудовано залізничну станцію Красне (нині носить назву Путивль).

Станом на 1880 рік у колишньому державному та власницькому селі, центрі Буринської волості, мешкало 3011 осіб, налічувалось 479 дворових господарств, існували 2 православні церкви, школа, поштова станція, 5 лавок, 5 постоялих дворів, 47 вітряних млинів, вівчарний завод та цегельний завод[3].

Наприкінці XVIII ст. в Бурині проживало 1001 чол., в 1860 р. — 2893 чол., в 1895 р. — 4192 чол., а напередодні першої світової війни — 5911 чол.

2013 року виповнилося 325 років першій письмовій згадці про Буринь.

Економіка[ред.ред. код]

Серед провідних підприємств міста — ВАТ «Буринський завод сухого молока», продукція якого відома не лише в Україні, а і в Росії, Грузії, Вірменії. На Буринському елеваторі можна розмістити 124 тисячі тонн продукції. Це одне з найбільших підприємств району, яке працює стабільно.

Пам'ятки природи[ред.ред. код]

Віковий дуб у міському парку

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

  • Анохін Василь Сергійович (1915—1975) — український прозаїк, драматург, педагог.
  • Каніщенко Леонід Олексійович (нар. 1929) — український вчений-економіст, педагог, громадський діяч.
  • Іван Степанович Коноплін (1894—1953) — російськомовний прозаїк, поет, драматург, критик, публіцист, кадровий військовий, розвідник.
  • Колесник Раїса Самсонівна (нар. 1939) — українська оперна, камерна співачка, лірико-колоратурне сопрано.
  • Кравченко Віталій Миколайович (1976—2015) — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни
  • Лавошник Юрій Миколайович (1977—2014) — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Овчинников Михайло Михайлович (1930) — проректор з учбової работи, декан лісоінженерного факультету, завідуючий кафедрою водного транспорту лісу та гідравлики Санкт-Петербузької лісотехнічної академії з 1991 р.; окончил Ленинградскую лесотехническую академию в 1954 г., доктор технических наук, профессор; академік РАЕН (1995); член Всеросійського бюро секції наук про ліс РАЕН, голова Північно-Західного відділення РАЕН по секції наук про ліс; нагороджений срібною медаллю РАЕН «Автору наукового відкриття» (1996).
  • Павлов Йосиф Володимирович, народився 24.09.1866 р. (за ст. ст.) у селі Буринь Путивльського повіту Курської губернії у родині місцевого поміщика підпоручика Володимира Володимировича Павлова та його дружини Єлизавети Петрівни. Хрещеними батьками були поміщик с. Червоної Слободи  губернський секретар Никанор Васильович Масалітінов та вдова колезька радниця Єлизавета Іванівна Полякова. Таїнство хрещення здійснив священик буринської Вознесенської церкви о. Симеон Коренський за участі дячка Андрія Ємельянова. (ДАСО, фонд 1191, опис 1, справа 1, аркуш 433/зворот)

Навчалися[ред.ред. код]

  • Богопольський Арнольд Олександрович (?—?) — випускник СДПІ ім. А. С. Макаренка, талановитий викладач фізики, заслужений вчитель України (1991), автор посібника «Електрика та магнетизм», який нині живе в Ізраїлі.

Проживали[ред.ред. код]

  • Рева Василь Лаврентійович (1919—1981) — Герой Радянського Союзу, командир танка Т-34 1-го танкового батальйону 3-ї танкової Чаплинської Червонопрапорної бригади 23-го танкового корпусу 2-го Українського фронту, молодший лейтенант. Нагорождений орденом Леніна, орденом Червоної Зірки, медалями.
  • У маєтку, один будинок якого зберігся досьогодні при в'їзді на міській пляж, жив дворянин Василь Митрофанович Вечерко з дружиною Вірою Василівною, у яких 31 травня 1894 року народилася донька Ольга (ДАСО, фонд 1191, опис 3, справа 23, стор.15/зворот).
  • У Бурині жив з дружиною Мотроною Михайлівною і працював земським лікарем Леонід Іванович Яновський, у яких 3 листопада 1895 року народився син Віктор (ДАСО, фонд 1191, опис 3, справа 23, стор.185/зворот).
  • Пилип Сергійович Рудь народився 5 грудня 1910 р. в с. Бистрику Кролевецького повіту Чернігівської губернії. Працював у Кролевецькому РК ЛКСМУ, з 1928 р.  — на журналістській роботі. У 1930-32 рр. працював секретарем редакції районної газети «Колективіст Буринщини» та редактором багатотиражки «За більшовицькі темпи» при Буринських цукропісковому та рафінадному заводах. Заочно закінчив Ленінградський інститут журналістики. Член КПРС. На початку війни був у діючій армії. Восени 1941 р. потрапив у полон, а вирвавшись із концтабору, приєднався до Путивльського партизанського загону. 6 жовтня 1942 р. загинув у бою. Друкуватись почав як сількор 1927 р., як поет  — наступного року. Посмертно прийнятий у Спілку письменників України. З творчого доробку П. Рудя відомо мало  — те, що було надруковане в періодиці (його архів згорів у Чернігові під час нальоту фашистської авіації). Вірші присвячені соціалістичному будівництву в країні, творенню нового життя, їм притаманні пафосні лади, мажорне світосприйняття. Збірка: «Звитяжна молодість» (1960). (ДАСО, фонд П-394, опис 1, справа 26, стор.30-31)

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор., (код 1687)
  3. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.

Джерела[ред.ред. код]

  • Облікова картка
  • Буринь
  • Географический энциклопедический словарь под редакцией А. Ф. Трёшникова, Москва, «Советская энциклопедия», 1989
  • ДАСО, фонд П-394, опис 1, справа 26, арк.30-31

Посилання[ред.ред. код]