Буринь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Буринь
Gerb-buryny.png
Герб Бурині
Buryn.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Сумська область
Район Буринський район
Рада Буринська міська рада
Код КОАТУУ 5920910100
Засноване XIV століття
Перша згадка 1392
Статус міста з 1964 року
Населення 9134 (2013)
Площа 16,63 км²
Густота населення 709 осіб/км²
Поштові індекси 41700—41708
Телефонний код +380-5454
Координати 51°11′45″ пн. ш. 33°49′36″ сх. д. / 51.19583° пн. ш. 33.82667° сх. д. / 51.19583; 33.82667Координати: 51°11′45″ пн. ш. 33°49′36″ сх. д. / 51.19583° пн. ш. 33.82667° сх. д. / 51.19583; 33.82667
Висота над рівнем моря 150 м
Водойма р. Чаша
Відстань
Найближча залізнична станція Путивль
До обл./респ. центру
 - фізична 100 км
 - залізницею 82 км
 - автошляхами 86,7 км
До Києва
 - залізницею 268 км
 - автошляхами 292 км
Міська влада
Адреса 41700, м. Буринь, вул. Першотравнева, 1; 2-14-50
Веб-сторінка http://buryn-miskrada.gov.ua
Міський голова Мельник Віталій Миколайович

Commons-logo.svg Буринь у Вікісховищі

Бури́нь — місто районного підпорядкування в Сумській області, центр району. Розташоване на річці Чаші, за 86 км від обласного центру (автошлях Р44). Населення — 9134 ос. (2013).

Географічне розташування[ред.ред. код]

Залізнична станція Путивль
Народні умільці прикрашають вулиці міста
Вулицями міста

Місто Буринь знаходиться на березі річки Чаша, яка через 8 км впадає в річку Сейм. Вище за течією на відстані 2 км розташоване село Михайлівка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Червона Слобода. На річці та її притоках зроблено кілька великих загат.

Через місто проходить залізниця, на якій знаходиться станція Путивль Південно-Західної залізниці. З моменту побудови вона мала назву Красне (за назвою близького села Красна Слобода). До Бурині ведуть автомобільні дороги Т 1908, Т 1910 і Т 1916.

Назва[ред.ред. код]

Імовірно назва утворилася від терміна бір за допомогою суфікса — иня і дана за розташування її в місцевості борів. Топоніми з даним суфіксом в Україні багаточисельні. У пам'ятках давньоруської писемності слово бір вживається в розумінні, подібному до сучасного «сосновий ліс». Гадають, що слово бір існувало вже в період слов'янської спільності і означало «сосна» «сосновий ліс». Можливо пізніше назва «Бориня» переозвучена населенням в «Буринь» під впливом певних місцевих подій. (Довідково для автора вищевикладеної версії: на буринському чорноземі соснові бори ніколи не росли, тут раніше домінували дубові діброви, тому викладена вище версія не реальна).

Історія[ред.ред. код]

Перша письмова згадка про деревню Боринь /у деяких інших рукописних джерелах відома також як Баринь/ датована 1688 роком, про що свідчить "Географический энциклопедический словарь" під редакцією А. Ф. Трьошнікова (Москва, видавництво «Советская энциклопедия", 1989, с.88). Вона була осаджена вільними черкасами (так тоді московіти звали українців) на землях пустоші Часького та Ослецького городищ, що мали назву "дикого поля" і належали попам путивльської церкви Миколи Чудотворця Великорецького.

Згідно з даними 6-ї ревізії у церковному поселенні мешкало 1080 осіб чоловічої статі.

Згодом Буринь стала слободою та центром волості Путивльського повіту Курської губернії. У 80-ті роки XVII ст. село знаходилось у володінні церкви, а з 1769 р. належало різним поміщикам. Населення Бурині в основному займалось землеробством та тваринництвом. Розвивались гончарство та млинарство, а також торгівля.

У середині XIX ст. землі Буринської волості належали поміщикам Черепову, Головіну, графу Апраксіну. Місто було волосним центром, а 1926 р. стало центром району.

За даними на 1862 рік у казенному та власницькому селі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 2893 особи (1412 чоловіків та 1481 жінка), налічувалось 360 дворових господарств, існували православна церква та училище[1].

Велике значення для розвитку Бурині мало будівництво в середині XIX ст. залізниці. У 1869 р. було побудовано залізничну станцію Красне (нині носить назву Путивль).

Станом на 1880 рік у колишньому державному та власницькому селі, центрі Буринської волості, мешкало 3011 осіб, налічувалось 479 дворових господарств, існували 2 православні церкви, школа, поштова станція, 5 лавок, 5 постоялих дворів, 47 вітряних млинів, вівчарний завод та цегельний завод[2].

Наприкінці XVIII ст. в Бурині проживало 1001 чол., в 1860 р. — 2893 чол., в 1895 р. — 4192 чол., а напередодні першої світової війни — 5911 чол.

У 2013 році виповнилося 325 років першій письмовій згадці про Буринь.

Економіка[ред.ред. код]

Серед провідних підприємств міста — ВАТ «Буринський завод сухого молока», продукція якого відома не лише в Україні, а і в Росії, Грузії, Вірменії;. На Буринському елеваторі можна розмістити 124 тисячі тонн продукції. Це одне з найбільших підприємств району, яке працює стабільно.

Відомості про націоналізацію Буринського цукрового заводу маються у «Материалах  об отводе земель для национализированного Бурынского песочно-рафинадного завода Путивльского уезда Курской губернии (протоколы, акт, переписка)» на 33 аркушах за 1919-22 рр., які зберігаються у фондах Російського державного архіву економіки (РГАЭ) /фонд 478, опис 6, справа 1664/.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Віковий дуб у міському парку
  • Віковий дуб в м. Буринь - ботанічна пам'ятка природи

Персоналії[ред.ред. код]

У Бурині народились:

У Буринській середній школі навчався

  • Арнольд Олександрович Богопольський, випускник СДПІ ім. А. С. Макаренка, талановитий викладач фізики, заслужений вчитель України (1991), автор посібника «Електрика та магнетизм», який нині живе в Ізраїлі.

У Бурині жив

  • Рева Василь Лаврентійович — Герой Радянського Союзу, командир танка Т-34 1-го танкового батальйону 3-ї танкової Чаплинської Червонопрапорної бригади 23-го танкового корпусу 2-го Українського фронту, молодший лейтенант. Нагорождений орденом Леніна, орденом Червоної Зірки, медалями.
  • У маєтку, один будинок якого зберігся досьогодні при в'їзді на міській пляж, жив дворянин Василь Митрофанович Вечерко з дружиною Вірою Василівною, у яких 31 травня 1894 року народилася донька Ольга (ДАСО, фонд 1191, опис 3, справа 23, стор.15/зворот).
  • У Бурині жив з дружиною Мотроною Михайлівною і працював земським лікарем Леонід Іванович Яновський, у яких 3 листопада 1895 року народився син Віктор (ДАСО, фонд 1191, опис 3, справа 23, стор.185/зворот).

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]