Буринь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Буринь
Gerb-buryny.png
Герб Бурині
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Сумська область Сумська область
Район/міськрада Буринський район
Рада Буринська міська рада
Код КОАТУУ 5920910100
Засноване XIV століття
Перша згадка 1392
Статус міста з 1964 року
Населення 9134 (2013)
Площа 16,63 км²
Густота населення 709 осіб/км²
Поштові індекси 41700—41708
Телефонний код +380-5454
Координати 51°11′45″ пн. ш. 33°49′36″ сх. д. / 51.19583° пн. ш. 33.82667° сх. д. / 51.19583; 33.82667Координати: 51°11′45″ пн. ш. 33°49′36″ сх. д. / 51.19583° пн. ш. 33.82667° сх. д. / 51.19583; 33.82667
Висота над рівнем моря 150 м
Водойма р. Чаша
Відстань
Найближча залізнична станція Путивль
До обл./респ. центру
 - фізична 100 км
 - залізницею 82 км
 - автошляхами 86,7 км
До Києва
 - залізницею 268 км
 - автошляхами 292 км
Міська влада
Адреса 41700, м. Буринь, вул. Першотравнева, 1; 2-14-50
Веб-сторінка Буринська міськрада
Міський голова Жук Петро Іванович

Бури́нь — місто районного підпорядкування в Сумській області, центр району. Розташоване на річці Чаші, за 86 км від обласного центру (автошлях Р44). Населення — 9134 ос. (2013).

Історія[ред.ред. код]

Перша письмова згадка про деревню Боринь /у окремих рукописних джерелах відома також як Баринь/ датована 1688 роком (Географический єнциклопедический словарь под редакцией А.Ф. Трёшникова, Москва, "Советская энциклопедия", 1989, с.88) Згодом Буринь стала слободою та центром центром волості Путивльського повіту Курської губернії. У 80-ті роки XVII ст. село знаходилось у володінні церкви, а з 1769 р. належало різним поміщикам. Населення Бурині в основному займалось землеробством та тваринництвом. Розвивались гончарство та млинарство, а також торгівля.

У середині XIX ст. землі Буринської волості належали поміщикам Черепову, Головіну, графу Апраксіну. Місто було волосним центром, а 1926 р. стало центром району.

За даними на 1862 рік у казенному та власницькому селі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 2893 особи (1412 чоловіків та 1481 жінка), налічувалось 360 дворових господарств, існували православна церква та училище[1].

Велике значення для розвитку Бурині мало будівництво в середині XIX ст. залізниці. У 1869 р. було побудовано залізничну станцію Красне (нині носить назву Путивль).

Станом на 1880 рік у колишьому державному та власницькому селі, центрі Буринської волості, мешкало 3011 осіб, налічувалось 479 дворових господарств, існували 2 православні церкви, школа, поштова станція, 5 лавок, 5 постоялих дворів, 47 вітряних млинів, вівчарний завод та цегельний завод[2].

Наприкінці XVIII ст. в Бурині проживало 1001 чол., в 1860 р. — 2893 чол., в 1895 р. — 4192 чол., а напередодні першої світової війни — 5911 чол.

У 2013 році виповнилося 325 років першій письмовій згадці про Буринь.

Економіка[ред.ред. код]

Серед провідних підприємств міста — ВАТ «Буринський завод сухого молока», продукція якого відома не лише в Україні, а і в Росії, Грузії, Вірменії;. На Буринському елеваторі можна розмістити 124 тисячі тонн продукції. Це одне з найбільших підприємств району, яке працює стабільно.

Персоналії[ред.ред. код]

У Бурині народились:

У Буринській середній школі навчався

  • Арнольд Олександрович Богопольський, випускник СДПІ ім. А. С. Макаренка, талановитий викладач фізики, заслужений вчитель України (1991), автор посібника «Електрика та магнетизм», який нині живе в Ізраїлі.

У Бурині жив

Примітки[ред.ред. код]

  1. рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор., (код 1687)
  2. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 413 с.

Джерела[ред.ред. код]

[Географический єнциклопедический словарь под редакцией А.Ф. Трёшникова, Москва, "Советская энциклопедия", 1989]