Опрокиднєв Борис Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:17, 3 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борис Костянтинович Опрокиднєв
рос. Борис Константинович Опрокиднев
Народження5 жовтня 1921(1921-10-05)
Тюмень, РРФСР
Смерть2 квітня 1945(1945-04-02) (23 роки)
Угорщина
ПохованняУгорщина
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ розвідувальна авіація
ОсвітаChelyabinsk Red Banner Military Aviation Institute of Navigatorsd
Роки служби1939—1945
Звання Старший лейтенант авіації
Формування511-й окремий розвідувальний авіаційний полк
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»

Борис Костянтинович Опрокиднєв (рос. Борис Константинович Опрокиднев; 5 жовтня 1921(19211005) — 2 квітня 1945)  — старший льотчик-спостерігач 511-го окремого розвідувального Ясського авіаційного полку (5-а повітряна армія,2-й Український фронт), Герой Радянського Союзу (1946), старший лейтенант.

Життєпис

Народився 5 жовтня 1921 року в губернському місті Тюмень, РРФСР (нині — обласний центр Російської Федерації) в родині службовця. Росіянин.

З 1932 року разом з родиною мешкав у Свердловську, де здобув середню школу. У 1939 році вступив до Свердловського гірничого інституту, але того ж року був призваний до лав РСЧА. Дійсну військову службу розпочав у танкових військах. Закінчив школу молодших командирів. Згодом переведений до ВПС СРСР. У 1940 році закінчив Челябінське військове авіаційне училище льотчиків-спостерігачів.

Учасник німецько-радянської війни з листопада 1941 року. Воював у складі 511-го ближньобомбардувального авіаційного полку на Західному фронті, брав участь в обороні Москви.

У квітні 1942 року, після значних втрат, полк був виведений до Куйбишевської області, де був переформований у 511-й окремий розвідувальний авіаційний полк. Знову в діючій армії — з червня 1943 року. Літав у екіпажі старшого лейтенанта М. К. Савенкова. Воював у складі 5-ї повітряної армії Степового та 2-го Українського фронтів. Брав участь у Курській битві, Білгородсько-Харківській і Полтавсько-Кременчуцькій операціях, битві за Дніпро, Нижньодніпровській, Умансько-Ботошанській, Яссько-Кишинівській, Бухарестсько-Арадській і Будапештській наступальних операціях. Член ВКП(б) з 1944 року.

До серпня 1944 року старший льотчик-спостерігач 511-го окремого розвідувального авіаційного полку старший лейтенант Б. К. Опрокиднєв здійснив 110 успішних бойових вильотів на ближню розвідку військ і тилів супротивника на літакові Пе-2 та 3 бойових вильоти на літакові По-2. У ході цих вильотів загалом було зафотографовано площу у 42409 км². Брав участь у 5 повітряних боях, в ході яких збитий один винищувач супротивника. Всього ж здійснив 143 бойових вильоти.

2 квітня 1945 року під час виконання бойового завдання літак, у якому перебував Б. К. Опрокиднєв, був збитий. Загинув разом з екіпажем. Похований у передмісті Будапешта Пештсентльоринц.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», старшому лейтенантові Опрокиднєву Борису Костянтиновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Нагороджений орденом Леніна (15.05.1946), двома орденами Червоного Прапора (03.09.1943, 09.06.1944), орденами Вітчизняної війни 1-го (23.07.1944) та 2-го (18.11.1943) ступенів, медаллю.

Вшанування пам'яті

Ім'я Б. К. Опрокиднєва носить середня школа № 65 м. Єкатеринбурга (Росія). На будівлі школи встановлено меморіальну дошку, а у дворі школи — пам'ятник.

На пам'ятнику Героям — учням і викладачам єкатеринбурзького гірничого інституту викарбувано ім'я Б. К. Опрокиднєва.

Посилання

  • Опрокиднєв Борис Костянтинович. // Сайт «Герои страны» (рос.).