Ганс Зебальд Бегам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 22 листопада 2020, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бегам.
Ганс Зебальд Бегам
нім. Sebald Hans Beham
«Портрет Ганса Зебальда Бехама»
монограміст H.X.C., 1532
Народження1500(1500)
Нюрнберг
Смерть22 листопада 1550(1550-11-22)
 Франкфурт-на-Майні
Національністьнімець
КраїнаFree Imperial City of Nurembergd
Німеччина[1]
Жанрживопис, гравюра, графіка, ксилографія
НавчанняАльбрехт Дюрер
Діяльністьхудожник, ілюстратор, художник-гравер
Напрямокренесанс
Роки творчості1520–1550
ВпливАльбрехт Дюрер
Творирелігійні картини, малюнки, гравюри
Брати, сестриБехам Бартель[2]
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Фінська національна галерея, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національний музей образотворчого мистецтва[3], Ackland Art Museumd[4], Національний музей у Варшаві, Picker Art Galleryd, Британський музей, Holburne Museumd, Print Collectiond[5], Musea Brugged[6] і Центральний музей Утрехта[7]
CMNS: Ганс Зебальд Бегам у Вікісховищі

Ганс Зеба́льд Бега́м (нім. Sebald Hans Beham, 1500, Нюрнберг — 22 листопада 1550, Франкфурт-на-Майні) — німецький художник, графік, гравер доби Відродження, учень Альбрехта Дюрера.

Біографія

Народився в Нюрнберзі у 1500 році в родині художника. Разом з молодшим братом Бартелем (1502—1540) навчався в майстерні Альбрехта Дюрера.

У 1525 році братів разом зі ще одним нюрнберзьким художником — Георгом Пенцем (1500—1550) — засудили, їх було вислано з Нюрнберга за атеїстичні погляди і висловлювання революційних ідей. У 1528 році Зебальд отримав дозвіл повернутися до міста. У 1530 — оселився в Мюнхені, а пізніше, у тому ж році — у Франкфурті-на-Майні, де і жив до самої смерті, інколи відлучаючись в околиці міста, в Ашаффенбург і до Майнцу. Для додаткового заробітку тримав винний льох[8].

Помер у Франкфурті-на-Майні — 22 листопада 1550 року.

Творчість

Зебальд, як і його брат Бартель, належить до майстрів гравюри малого формату, так званих «маленьких майстрів» (нім. «Kleinmeister»), хоча обидва працювали також і як живописці.

Зебальд — автор 270 гравюр та 300 політипажів. Змальовував біблійні або релігійні сюжети («Адам і Єва», «Історія блудного сина», «Йосип та дружина Потіфара», цикл «Подвиги Геркулеса» та інші), часто звертався до сцен з життя селян і ландскнехту (цикл «Гулянка селян» та інші).

У Луврі зберігається розписана і підписана художником столова дошка зі сценами з життя царя Давида; у бібліотеці в Ашаффенбурзі — чотири великі мініатюри в молитовнику кардинала Бранденбурзького. Кілька гравюр Бегама зберігаються в петербурзькому Ермітажі.

«Голова Христа в терновому вінці»
гравюра, бл. 1520
Розпис дошки стола
олія по дереву, 1534
«Три солдати і собака»
гравюра, бл. 1540
«Вигнання Адама і Єви з раю»
гравюра, 1543
«Адам і Єва»
гравюра, 1543
«Йосип та дружина Потіфара»
гравюра, 1544
«Смерть і гола, яка стоїть»
гравюра, 1547
«Ніч»
гравюра, 1548

Примітки

  1. ↑ artist list of the National Museum of Sweden — 2016.
  2. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
  3. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  4. ↑ https://ackland.emuseum.com/people/1124/hans-sebald-beham/objects
  5. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/32302
  6. ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO0295_III
  7. ↑ https://www.centraalmuseum.nl/nl/maker/hans-sebald-beham
  8. ↑ Kleinmeister (Немецкая живопись в эпоху ренессанса)// Бенуа А. Итория живописи. — СПб. : Шиповник, 1912—1917. — Т. 3. — 1913. — 510 с. — С. .

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ганс Зебальд Бегам
  • Бегам Ганс-Зебальд// Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах й 4 дополнениях. — Петербург : 1890—1907. — Т. 3: Банки-Бергер. — 1891. — 480 с.
  • Чегодаева Н. Искусство Германии// Всеобщая история искусств. — Т. 3. — М.: Искусство, 1962 — С. 368—415.
  • Hans Sebald Beham // Енциклопедія Британіка (англ.). — Encyclopedia Britannica Inc.
  • Kleinmeister (Немецкая живопись в эпоху ренессанса)// Бенуа А. Итория живописи. — СПб.: Шиповник, 1912—1917. — Т. 3. — 1913. — 510 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ганс_Зебальд_Бегам&oldid=30111228