Адам і Єва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Адам и Єва

Адам (івр. אָדָם - Син Землі або людина) і Єва (івр. חַוָּה Хава - та, що живе та дає життя) — за Біблією, перші люди на Землі, створенні Богом та прабатьки людського роду.

У П'ятикнижжі (Бут. 2-4) наводиться досить детальний опис життя першої людської пари. Основні сюжетні елементи включають створення Адама і Єви, спокуса та гріхопадіння; вигнання з Едему; а також подальше розселення людей по світу за межами Едемського саду.

У Старому Завіті[ред.ред. код]

Створення[ред.ред. код]

Гріхопадіння

У Книзі Буття містяться дві паралельні розповіді про створення світу й людини: Перша оповідь: 1:26 — 2:3; Друга оповідь: 2:4—25.

Згідно з першим варіантом (Бут. 1:26—29), прабатьки людства — чоловік і жінка — створені Богом. Бог сказав: "Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птахами небесними, і над худобою, і над всією землею, і над усіма гадами, що плазують по землі" (Бут. 1:26). Так Він і зробив. У Священному Писанні сказано далі: "І створив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим створив чоловіка та жінку" (Бут. 1:27). Їм було сказано розмножуватись і панувати над усією землею та живими істотами (Бут. 1:28).

Згідно з другим варіантом, Бог приспав Адама, взяв одне з його ребер і створив з нього першу жінку — Єву, яка стала дружиною для першої людини (Бут. 2:21,22). «І були вони голі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились» (Бут. 2:25).

Гріхопадіння і вигнання з Едему[ред.ред. код]

Адам і Єва

Серед Едемського саду було два особливих дерева: Дерево життя та Дерево пізнання добра і зла. Господь дозволив Адаму їсти з кожного дерева в саду і лише плоди від Дерева пізнання добра і зла заборонив йому їсти, ​​попередивши, що наслідком неслухняності буде смерть (Бут. 2:17).

Змій же (образ Сатани), який «був хитріший за всіх тварин, яких створив Господь Бог» (Бут. 3:1), хитрощами переконував Єву спробувати плід забороненого Дерева пізнання добра і зла. Жінка відмовляється, кажучи, що Бог заборонив їм їсти з цього дерева, а хто з'їсть плід — помре. Змій же відповідає їй, що вона не помре : «Ви будете як боги, знаючи добро і зло». Жінка піддалася вмовлянням змія, порушивши волю Господа, після чого дала спробувати плід і Адаму. В результаті Адам і Єва усвідомили свою наготу і сховалися від Бога. Дерево пізнання добра і зла символізувало собою пріоритет Бога вирішувати, що таке добро і зло, що морально і навпаки. До гріхопадіння людини зло вже існувало в світі в особі занепалих ангелів (Сатана і його демони), і Адам, який давав імена тваринам, знав, що таке добро і зло, що є життя і смерть. За словами Іоанна Златоуста, спочатку це Бог створив людину самовладною, інакше Він не став би карати її за недотримання заповіді або нагороджувати за її виконання. Гріхопадіння полягало в бажанні людини привласнити собі право Бога вирішувати, що таке добро і зло. За проступком прийшло покарання: Змій був проклятий, і приречений повзати на животі і харчуватися прахом, жінці було визначено «у хворобі народжувати дітей» і знаходитися під пануванням чоловіка; чоловікові було призначено зі скорботою і в поті чола трудитися в усі дні життя його на землі, яка «проклята через нього». Люди втратили можливість жити вічно і після смерті повинні повернутися в землю у вигляді праху, з якого і був створений Адам. Після цього Бог зробив людям одяг і вигнав людину з Едемського саду «щоб порати землю, з якої узятий він був». Щоб люди не змогли скуштувати плодів Дерева життя, біля входу був поставлений херувим і «меч, що обертається у полум'я».

Життя після вигнання з Едему[ред.ред. код]

Адам «пізнав» свою дружину Єву (Бут. 4:1), і та зачала і народила Каїна. Потім Єва завагітніла знову і народила другого сина — Авеля (Бут. 4:1,2). Коли Адаму було 130 років, у них народився третій син - Сиф (Шета), який, будучи пращуром Ноя, став, тим самим, одним із родоначальників усього людства; нащадки ж інших синів Адама і Єви загинули під час Усесвітнього потопу (Бут. 7:21—23).

В альтернативних джерелах[ред.ред. код]

Історії про Адама і Єву описують їх життя в найдрібніших деталях. Тому про істинність і об'єктивності їх говорити складно, хоча, судячи з усього, за першоджерела були взяті хадіси та інші релігійні книги. Так наприклад відомий татарський письменник і вчений Фарит Яхин в книзі «Історія пророків» («Пейгемберлер таріхі») Адамові та Єві присвятив цілих 9 сторінок, розповівши про те, як замислювалася першолюдина, як вони згрішили, куди були вигнані (Адам — в Індію , Єва — на Аравійський півострів), як знову зустрілися, облаштувалися, народили дітей і як померли.

У мистецтві[ред.ред. код]

В образотворчому мистецтві[ред.ред. код]

Традиційно, зображення Адама можна зустріти в чотирьох іконографічних схемах:

В художній літературі[ред.ред. код]

Походження та життя Адама і Єви у поетичній формі висловив у Віршованій Біблії український християнський письменник-богослов Василь Кредо.

Посилання[ред.ред. код]