Координати: 44°24′15.984000100004″ пн. ш. 33°47′18.204000099999″ сх. д. / 44.40444° пн. ш. 33.78839° сх. д. / 44.40444; 33.78839

Церква Воскресіння Христового (Форос)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Воскресіння Христового (Форос)
44°24′15.984000100004″ пн. ш. 33°47′18.204000099999″ сх. д. / 44.40444° пн. ш. 33.78839° сх. д. / 44.40444; 33.78839
Тип спорудицерква
РозташуванняУкраїна, Форос
Ялта (міський округ)d
Ялтинська міська рада
АрхітекторЧаґін Микола Михайловичd
Початок будівництва1892
Стильнеовізантійська архітектура і псевдоросійський стиль
Належністьправослав'я
ЄпархіяСімферопольська і Кримська єпархія Української православної церкви
СтанДержавний реєстр нерухомих пам'яток України, об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd і пам'ятка архітектури національного значення України
ЕпонімВоскресіння Христа
Церква Воскресіння Христового (Форос). Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Церква Воскресіння Христового (Форос)
Церква Воскресіння Христового (Форос) (Автономна Республіка Крим)
Мапа
CMNS: Церква Воскресіння Христового у Вікісховищі
Церква Воскресіння Христового

Церква Воскресіння Христового — церква над селищем Форос, побудована в 1892 р. на Червоній скелі. Висота будови над рівнем моря становить 412 метрів. Пам'ятник слов'янської архітектури кінця XIX століття. Станом на 2012 р. Сімферопольська єпархія УПЦ Московського патріархату.

Історія церкви

Церква зведена на кошти власника маєтку Форос, промисловця А. Г. Кузнецова за проектом академіка М. М. Чагіна в пам'ять про «чудесне спасіння» імператора Олександра ІІІ і його сім'ї при аварії імператорського поїзда 17 жовтня 1888 р. на станції Борки Курсько-Харківської залізниці.

4 жовтня 1892 р. церква була освячена єпископом Таврійським Мартініаном во славу Воскресіння Христового. На службі був присутній обер-прокурор Святійшого Синоду К. П. Побєдоносцев. А через шість років у десяту річницю визволення царя Олександра III від смерті церкву відвідали імператор Микола II з імператрицею Олександрою Федорівною.

У 1924 р. церква за рішенням радянських властей була закрита, хрести скинуті, розписи зафарбовані, а її настоятель засланий в Сибір. До 1969 р. в церкві знаходилася закусочна для туристів, а до 1992 р. перебувала в занедбаному стані.

У 2002 році було відновлено під патронатом президента України Леоніда Кучми.

Останнім часом церква стала модним місцем для вінчань. У липні 2003 року тут вінчалися український політик Віктор Медведчук з телеведучою Оксаною Марченко, обряд проводив митрополит Володимир. У жовтні 2008 р. їх приклад наслідували Анастасія Заворотнюк і Петро Чернишов.

Архітектурні особливості

Церква побудована у візантійському храмовому стилі, із системою внутрішніх опор — стовпів і з застосуванням численних куполів по типу російських дерев'яних храмів. Своїм силуетом церква нагадує московські церкви кінця XVIII.

Мозаїчні підлоги виконані в майстерні «Societa Musiva» італійського адвоката Антоніо Сальвіаті, а внутрішній інтер'єр розписаний російськими художниками живописної петербурзької школи А. І. Корзухіним, В. Є. Маковським і академіком Н. Є. Сверчкова.

У 1987 році було прийнято рішення про реставрацію будівлі, а в 1990 році церква знову була передана православній єпархії. У 1992 році будівлю церкви було відновлено. Всього церква пережила три реставрації, всі три спроби відновити храм фахівці називають невдалими.

Четверта реставрація була у 2004 році. Було відтворено оздоблення всередині храму, реставровані збережені зовні розписи, створена мозаїка на фасаді.

Композиції в колах «Преображення Христове» та «Покрова Богородиці» створені художником Олександром Сергійовичем Пигаревим в 2004 році, образи євангелістів і мозаїка «Воскресіння Христове» на фасаді вівтарної апсиди, а також п'ять живописних полотен «Богоматір», «Миколай Чудотворець», «Моління про чашу», " Св. Лука " і " Воскресіння Христове " у вівтарі церкви створені художником Ганною Іванівною Петровою в 2004 році, обидва майстри належать також до петербурзької школи Імператорської Академії мистецтв, як і автори початкового розпису. Орнаменти церкви відтворені випускниками Кримського художнього училища ім. Н. С. Самокиша.

Галерея

Література

  • Дмитренко Адам. Храмы Большой Ялты. — Симферополь: «Світ». — 2006.

Інтернет-ресурси