Марченко Оксана Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оксана Михайлівна Марченко
Ім'я при народженні Оксана Михайлівна Марченко
Народилася 28 квітня 1973(1973-04-28) (45 років)
село Чабани
передмістя Києва
УРСР
Національність українка
Громадянство Україна Україна
Діяльність телеведуча
Alma mater Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова
Чоловік Віктор Медведчук
Діти Богдан Марченко (1997)
Дарина Медведчук (2004)
IMDb nm7138679

Окса́на Миха́йлівна Ма́рченко (нар. 28 квітня 1973, Чабани, Київська обл.) — українська телеведуча, дружина проросійського олігарха Віктора Медведчука.

Життєпис[ред. | ред. код]

1995 року закінчила з відзнакою історичний факультет педагогічного університету ім. Драгоманова.

1992 — перемогла на конкурсі непрофесійних телеведучих. 19-річна Оксана стала обличчям телеканалів Ютар і УТ-1, вела програми «Стримані вівторки», «Доброго ранку, Україно!». На зніманнях познайомилася зі своїм першим чоловіком Юрієм Коржем. Після одруження тимчасово припинила працювати на ТБ.

Після народження сина Богдана повернулася на УТ-1 та вела «УТН з питань», познайомилася з олігархом Віктором Медведчуком.

2000 — заснувала телевізійну компанію «Омега-ТВ». Вела в ефірі УТ-1 соціально-розважальне шоу «Моя професія», політичне ток-шоу «Час».

2003 — повінчалася з Віктором Медведчуком у Фороській церкві (УПЦ московського патріархату). Того ж року Оксана ініціює виробництво документального циклу «Імена» — серії програм про відомих осіб, чиї долі переплелися з історією України. Ці програми виходили в етер на УТ-1, з 2005 р. — на «Інтері».

2004 — у подружжя народилася донька Дарина, похресниця Владіміра Путіна і Світлани Медвєдєвої.[1]

З 2007 — автор та ведуча «Шоу Оксани Марченко», девіз якого — «Настав час бути щасливою». Важливий елемент проекту — надання допомоги героїням у скрутних ситуаціях. Паралельно з проектом створено благодійний фонд в підтримку жінок України.

2009 — ведуча шоу «Україна має талант» на «СТБ», а з 2010 — ведуча масштабного співочого талант-шоу «Ікс-Фактор» («СТБ»).

Кар'єра[ред. | ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Вона вважається однією з найкращих телеведучих України
Searchtool.svg Ведуча Х-фактору на телеканалі СТБ
Searchtool.svg Її люблять та шанують телеглядачі
Searchtool.svg У незвичній ролі Снігурки

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2004 — проект «Імена» (автор і ведуча Оксана Марченко) отримав премію «Золоте перо» як найкраща пізнавальна програма на ТБ.
  • 2007 — спеціальний диплом від журналу «Теленеделя» «За вміння притягувати до себе зірок» ()премія «Телезірка»[3].
  • 2010 — премія «Телетріумф» як найкраща ведуча розважальних проектів (проект «Україна має талант-2»).
  • 2011 — премія «Телетріумф» як «Ведучий/ведуча розважальної програми» (проект «Х фактор»).
  • 2011 — премія журналу «VIVA!» як «Найкрасивіша жінка України»[4].
  • 2010, 2011, 2012 — на церемонії премії «Телезірка» отримує нагороди як «Улюблена ведуча країни розважальних шоу».

Сім'я[ред. | ред. код]

Хобі[ред. | ред. код]

Кулінарія, колекціонування картин та книжок (в домашній бібліотеці є раритетні прижиттєві видання Пушкіна та Гоголя), плавання, катання на роликах. З 2000 року регулярно відвідує Святогорський Свято-Успенський Зимненський жіночий монастир УПЦ московського патріархату біля міста Володимир-Волинський.

Оксана підтримує форму за допомогою різних видів масажу та парної лазні з віником. Займається ландшафтним дизайном, дизайном інтер'єрів. Має власне архітектурне бюро.

Критика[ред. | ред. код]

6 вересня 2018 року за результатами журналістського розслідування стало відомо, що Оксана Марченко володіє нафтовим бізнесом в Росії[6]. Як стверджують журналісти, вона є кінцевим бенефіціаром та одноосібним власником кіпрської фірми TUMILLON INVESTMENTS LTD, що на 100 % володіє кіпрською VENTOLOR HOLDING LTD, яка на 50,1 % володіє «НЗНП Трейд», що добуватиме нафту в Росії. Також кіпрські компанії Марченко володіють часткою у російській компанії «Торговый дом НЗНП», яка спеціалізується на продажу нафтопродуктів[7].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]