Доля Євдокія Іванівна
| Євдокія Доля | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | Євдокія Іванівна Волошко | |||
| Інші імена | Явдоха Іванівна Верховинець-Костева, сценічний псевдонім - Цвіркунець | |||
| Народилася | 1 березня 1885 Полтава, Російська імперія | |||
| Померла | 15 листопада 1988 (103 роки) Полтава, Українська РСР, СРСР | |||
| Національність | українка | |||
| Громадянство |  СРСР | |||
| Діяльність | театральна акторка | |||
| Чоловік | Верховинець Василь Миколайович | |||
| IMDb | ID 1132178 | |||
|
| ||||
Євдокія Іванівна Доля (уродж. Волошко; Явдоха Іванівна Верховинець-Костева) — українська акторка.
Життєпис
Народилася 1 березня 1885 р. в Полтаві. Працювала у театрах Києва, Полтави, в ансамблі «Жінхоранс» Василя Верховинця.
Народилася в Полтаві в багатодітній сім’ї, де росли ще семеро братиків та сестричок. Батько, Іван Погорілий, у зрілому віці перекваліфікувався зі складача друкарні на диригента. Керував хором у єпархіальному училищі, де з восьми літ навчалася і співала й Євдокія. Грала також у драматичній студії при російському театрі “Червоний факел”. Під час гастролей на репетицію завітали імениті артисти Микола Садовський, Іван Мар’яненко, Северин Паньківський. Дівчина виконувала соло в кантаті Миколи Лисенка “Б’ють пороги”. Після прогону Садовський пожартував: “Голос я чув, артистки ж не бачу” (була маленького зросту).
В двадцять один рік Євдокія Іванівна приїхала до Києва в складі трупи Миколи Садовського в перший стаціонарний український театр. Там познайомилася з Василем Верховинцем, а через два роки побралися. Незадовго до революції Верховинці повернулися до Полтави — перейшли в “Товариство українських акторів” під орудою Івана Мар’яненка. А в перші роки радянської влади там утворився національний концертно-театральний осередок. У оперному йшли “Запорожець за Дунаєм”, “Наталка Полтавка”, “Різдвяна ніч”, “Катерина”, хоча не забували і про російську та європейську класику — ставили “Євгенія Онєгіна”, “Пікову даму”, “Мазепу”, “Бориса Годунова”, “Князя Ігоря”, “Аїду”, “Ріголетто”, “Травіату”, “Фауста”. Десять років (з 1919-го до 1929-го) там працювала Верховинець-Костєва, гастролювала з групою солістів країною.
Василь Миколайович започаткував “Жіночий хоровий театралізований ансамбль” (“Жінхоранс”). Його артисти театралізували пісні. Доля стала режисером. У середині тридцятих у Москві відбулася перша Декада української літератури та мистецтва. Василь Верховинець тоді поставив обрядові танки до опери Миколи Лисенка “Наталка Полтавка”. Її твір привіз у Білокам’яну Київський театр опери та балету.
В 1938 році Василя Миколайовича заарештували, звинуватили у “вільнодумстві”, а згодом розстріляли. Євдокію Іванівну заслали в Казахстан, де вона пробула з 1938-го до 1944-го. Повернулася на рідну Полтавщину, в обласну філармонію. Спочатку була декламатором, а потім очолила новостворений ансамбль і знову гастролювала аж до 1959 року, до пенсії.
Знялась у фільмі І. Кавалерідзе «Коліївщина» (1933, мати нареченої). Також в епізоді стрічки "За двома зайцями".
Померла 15 листопада 1988 р. у Полтаві.
Pолi в Театрі М. Садовського
В Театрі Миколи Садовського грала такі ролі:[1]
- Мацюсь, пастушок ("Зачароване коло" Л. Piдeля)
- Матюша, Кася, Харитина ("Суєта", "Сава Чалий", "Наймичка" I. Карпенка-Карого)
- Галя, Проня ("Циганка Aза", "За двома зайцями" М. Старицького)
- Маня ("Beсняні сни" A. Добровольського)
Примітки
Література
- Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.215.
Посилання
- Доля Євдокія Іванівна // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 639.
- «Жінхоранс» // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 86.