Ріголетто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Опера
Ріґолетто
італ. Rigoletto
Rigoletto premiere poster.jpg
Афіша до першої постановки у театрі «Феніче»
Композитор Джузеппе Верді
Автор(и)
лібрето
Ф. М. П'яве
Мова лібрето італійська
Джерело сюжету Le roi s'amuse[d]
Кількість дій 3
Рік створення 1850
Перша постановка 11 березня 1851
Місце першої постановки Театр ла Феніче, Венеція
Інформація у Вікіданих

«Ріґоле́тто» (італ. Rigoletto) — опера італійського композитора Джузеппе Верді у 3 діях, лібрето Ф.-М. П'яве. Прем'єра — Венеція, театр «Ла Феніче», 11 березня 1851.

Створення опери стало початком зрілого етапу у творчості композитора. В її основі лежить драма Віктора Гюґо «Король розважається» (фр. Le Roi s'amuse), яка свого часу була заборонена для постановок. Аби домогтися дозволу від австрійської цензури, автори дещо змінили сюжет: Франциск I, король Франції, став герцогом Мантуанським, відповідно змінили імена інших персонажів. Герцог теж підходив для образу легковажного та розніженого правителя, який контрастує з бідним і знедоленим блазнем.

Верді змальовує персонажів у постійному розвитку і русі: блазень Ріґолетто, який ще недавно сміявся з графа Монтероне, чию доньку обезчестив герцог, згодом відчуває такий самий розпач і сам перетворюється на батька, який пережив горе у сім'ї.

Музика опери сповнена глибокого драматизму, яскраво контрастна, психологічно глибока. Кожен персонаж — завершений образ, який вимагає від виконавця високого вокальної та сценічної майстерності. Завершені арії нерозривно пов'язані з драматичною дією на сцені і поза контекстом мають інше значення.

Несподіваним виявився образ горбаня на сцені. Загалом опера викликала багато суперечливих відгуків. В той час, коли після 1852 року твір вже ставили у Відні, Будапешті, Празі й Лондоні, прем'єра в Парижі відбулася лише 1857 року через протести Гюґо, обуреного такою переробкою свого твору.

Дійові особи[ред.ред. код]

Персонаж Голос Виконавець на прем'єрі
11 березня 1851
Диригент: Гаетано Марес
Серед інших виконавців
Герцог Мантуанський Тенор Рафаелі Мірат Михайло Михайлов, Дмитро Смирнов, Сергій Лемешев, Іван Козловський, Анатолій Орфенов
Ауреліано Пертіле, Лучано Паваротті, Пласідо Домінго, Франка Бонісоллі, Франческо Демура, Віктор Кириченко
Ріґолетто Баритон Феліче Варезе Дмитро Хворостовський
Маттіа Баттістіні, Тіто Гоббі, Інгвар Віксель, Роландо Панераі, Лео Нуччі, Пласідо ДомінгоМуслім Магомаєв
Джильда Сопрано Тереза ​​Брамбілья Антоніна Нежданова, Олена Степанова, Олена Катульська, Валерія Барсова, Ірина Масленнікова, Віра Фірсова, Галина Олейниченко, Ірина Журина
Едіта Груберова, Джоан Сазерленд, Маргеріта Рінальді, Ніно Мачаідзе, Лючіано Серра, Марія Каллас.
Спарафучіле Бас Паоло Дамін Федір Шаляпін
Феруччо Фурланетто
Маддалена контральто Аннетта Касалоні Вероніка Борисенко
Вікторія Вергара
Віра Лемінська
Джованна Мецо-сопрано Лаура Саїні Федора Барб'єрі
Граф Монтероне Баритон Феліціан Понс Інгвар Віксель
Кавалер Марулло Баритон Франческо де Куннерт Євген Кунгур
Маттео Борса Тенор Анджело Дзуліані
Граф Чепрано Бас Андреа Белліні Роланд Брахт
Графиня Чепрано Мецо-сопрано Луїджі Морселлі Кетлін Кульман
Офіцер тенор
Паж герцогині Мецо-сопрано
Кавалери, дами, пажі, слуги

Лібрето[ред.ред. код]

Тітта Руффо в головній ролі (1912)
Дія 1, картина 1

Бал в палаці герцога Мантуанського. Герцог залицяється до графині Чепрано, викликаючи ревнощі її чоловіка. Блазень Ріґолетто знущається над графом Чепрано та радить герцогу цієї ж ночі викрасти чарівну графиню; оскаженілий Чепрано клянеться помститися Ріґолетто. Веселощі балу порушуються появою графа Монтероне, який вимагає від герцога повернути йому дочку. Ріголетто глумиться над Монтероне. Герцог наказує узяти графа під варту. Монтероне загрожує герцогу помстою за безчестя дочки та проклинає Ріголетто.

Дія 1, картина 2

Прокляття Монтероне не дає спокою Ріґолетто. Повертаючись пізно ввечері додому, він зустрічає найманого вбивцю Спарафучіле, який пропонує йому свої послуги. Ріголетто тривожиться за долю дорогої дочки Джильди, яка живе в глухому передмісті зі служницею Джован. Він заборонив їй виходити з будинку, боячись герцога і його розбещеної челяді. Одного разу в церкві Джильда зустріла юнака, чия краса полонила її. Несподівано дівчина бачить його перед собою. Це герцог, переодягнений студентом. Він палко присягається Джильді у вічному коханні. Залишившись сама, дівчина віддається солодким мріям. А тим часом біля будинку Ріґолетто збираються придворні: вони задумали викрасти Джильду, вважаючи її коханкою блазня. З похмурими передчуттями Ріґолетто повертається додому і в темряві стикається з ними. Щоб розсіяти підозри блазня, один з придворних розповідає про підготовлюване викрадення графині Чепрано, що живе поруч. Ріґолетто погоджується допомогти придворним. Тоді йому надягають маску, пов'язавши її зверху хустиною. Здалеку доносяться приглушені крики Джильди. Ріґолетто зриває пов'язку і в жаху переконується, що його дочка викрадена.

Дія 2
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Арія Ріґолетто (в головній ролі - Дмитро Гнатюк)

Герцог засмучений: прекрасна незнайомка зникла, всі пошуки виявилися марними. Придворні, бажаючи розвеселити його, розповідають про нічну пригоду — коханка Ріґолетто тепер у палаці. Герцог радісно поспішає до своїх покоїв. Наспівуючи пісеньку, входить Ріґолетто; він всюди шукає доньку, приховуючи відчай під удаваною безтурботністю. Дізнавшись, що Джильда у палаці, він гнівно вимагає, щоб йому повернули дочку, але придворні глухі до погроз та благань блазня (арія «Куртизани, ганебні прокляті», («Cortigiani, vil razza dannata»)). Ріґолетто клянеться помститися за ганьбу дочки; зустріч з Монтероне, якого ведуть в темницю, укріплює його рішучість. Джильда в страху благає батька простити герцога.

Дія 3

Дім Спарафучіле на березі річки. Глуха ніч. Приходить переодягнений герцог; він захоплений новою пристрастю — до красуні Маддалени, сестри бандита Спарафучіле (тут звучить знаменита арія герцога — «Серце жіноче до зрад охоче», La donna è mobile). Переконавшись у зраді коханого, Джильда прощається зі своїми світлими мріями. Батько відсилає її у Верону; переодягнувшись в чоловічий костюм, вона повинна сьогодні вночі покинути Мантую. Ріґолетто залишиться, щоб заплатити Спарафучіле за вбивство та самому кинути в річку труп ненависного герцога. Починається гроза. Маддалена, зачарована молодим красенем, просить брата помилувати його. Після довгих умовлянь Спарафучіле погоджується вбити першого, хто постукає в двері. Цю розмову чує Джильда; вона як і раніше любить герцога та прийшла сюди, щоб попередити його про небезпеку. Для порятунку коханого Джильда готова віддати життя. Вона сміливо входить у будинок бандита. Гроза стихає. Повертається Ріґолетто. Спарафучіле виносить мішок з мертвим тілом. Блазень радіє — нарешті за нього помстилися! Збираючись кинути труп у воду, Ріголетто з жахом чує веселу пісеньку герцога. Він розрізає мішок та бачить Джильду, яка помирає. Опера закінчується глибоко проникливим дуетом батька і доньки.

Посилання[ред.ред. код]