Литвин Фелія Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Литвин Фелія Василівна
фр. Felia Litvinne
Основна інформація
Повне ім'ярос. Франсуаза Васильевна Шютц
Дата народження29 серпня 1863(1863-08-29)[1]
Місце народженняСанкт-Петербург, Російська імперія[2]
Дата смерті12 жовтня 1936(1936-10-12)[3][4][2] (73 роки)
Місце смертіПариж, Франція[2]
Причина смертіхвороба
ПохованняПер-Лашез[5] і Grave of Schutz-Litvinned
ГромадянствоФранція і Російська імперія
Професіїоперна співачка
Відомі учніКошиць Ніна Павлівна
Співацький голоссопрано
Інструментивокал[d]
ЛейблиFonotipia Records
Нагороди
CMNS: Файли у Вікісховищі

Литвин Фелія Василівна (в дівоцтві Франсуаза-Жанна Шютц), сценічне ім'я Фелія (Фелі, рос. Фекла, Фанні) Литвин (фр. Félia Litvinne, 31 серпня (12 вересня) 1860(18600912)[уточнити], Санкт-Петербург — 12 жовтня 1936, Париж) — співачка.

Її предками були зрусифіковані німці і канадські французи. Музики і співу навчалася у кращих педагогів Італії.

З 15 років жила в Парижі, де протягом трьох років брала уроки співу у Барт-Бандералі, потім у Поліни Віардо (поч. 1880-х рр.). У 16 років вперше виступила в паризькому залі «Плейель», де виконала арію Леонори («Трубадур»). Пізніше співала в Бордо, Женеві, Нью-Йорку (театр «Метрополітен-опера»). У сезоні 1886—1887 рр. виступала в Брюссельському театрі «Ла Монне».

У 1888 р співала в Римі і Венеції, виступала на сцені паризького театру «Гран-Опера». Потім була запрошена в Неаполь (театр «Сан-Карло») і Мілан (1890, театр «Ла Скала»). У жовтні того ж року дебютувала в московському Великому театрі, потім співала в петербурзькому Маріїнському театрі, отримала запрошення в одеську Італійську оперу.

У 1915 р відбувся останній виступ співачки на оперній сцені (Монте-Карло, «Аїда», разом з Енріко Карузо).

У 1917 р вийшла на сцену паризького театру «Гранд-Опера» в поставленій нею опері «Юдита» А. де Паліньяк.

Викладала в консерваторії у Фонтенбло (професор). Нагороджена французьким орденом Почесного легіону (1927). Записала на грамплатівки 39 творів в Парижі і Петербурзі.

Примітки

  1. ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
  2. ↑ а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ Bauer P. Deux siècles d'histoire au Père Lachaise — Versailles: 2006. — P. 511. — ISBN 978-2-914611-48-0

Література

  • Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр : [монографія] : Ч.ІІ. – Івано-Франківськ, «Плай» 2012. – С.84
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Литвин_Фелія_Василівна&oldid=30961519