Грабар Володимир Еммануїлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Еммануїлович Грабар
Володимир Еммануїлович Грабар
Народився10 (22) січня 1865(1865-01-22)
Відень
Помер26 листопада 1956(1956-11-26) (91 рік)
Москва
ПохованняВаганьковське кладовище
Країна Австро-Угорщина
 Російська імперія
 СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьнауковець
Alma materМосковський університет, Росія
Галузьправо
ЗакладВУАН
Вчене званняакадемік
Науковий ступіньдоктор юридичних наук
Відомі учніМильніков Андрій Андрійович
ЧленствоНАН України
Брати, сестриГрабар Ігор Емануїлович
У шлюбі зГрабар-Пассек Марія Євгенівна
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора

Володимир Еммануїлович Грабар (*10 (22) січня 1865(18650122), Відень — †26 листопада 1956) — український та російський правознавець.

Біографія

Народився у Відні у сім'ї українців із Закарпаття. Навчався у колегії П. Галагана в Києві. Закінчив у 1888 р. юридичний факультет Московського університету.

Від 1893 — доцент, а з 1901 — професор Юр'євського (Тартуського) університету; з 1918 — професор Воронізького, а з 1923 — Московського університету. Працював науковим співробітником Інституту права АН СРСР та Всесоюзного інституту юридичних наук.

У 1922-23 — експерт рос.-укр. делегації на Лозаннській конференції.

Протягом 1923-29 був консультантом наркомату зовнішньої торгівлі СРСР. Брав участь у розробці Консульського статуту СРСР (1926).

Творчий доробок

Досліджував проблеми міжнародного права. Основні праці: «Римське право в історії міжнародно-правових вчень» (1901), «De lega-torum jure» («Про заповідальне право», 1918), «Питання державного і міжнародного права в коментарях Джона Мера до сентенцій Петра Ломбарда» (1927), «Матеріали до історії літератури міжнародного права в Росії (1647—1917)» (1958, ПОСМ.).

Джерела та література