Альфонсо VII

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 29 березня 2021, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Альфонсо .
Альфонсо VII
Імператор усієї Іспанії
1116 — 21 серпня 1157
Король Леону
8 березня 1126 — 21 серпня 1157
Попередник: Уррака I
Наступник: Фернандо II
Король Кастилії
1127 — 21 серпня 1157
Попередник: Уррака I
Наступник: Санчо III
 
Народження: 1 березня 1105
Кальдас-де-Рейс, Понтеведра, Галісія, Іспанія
Смерть: 21 серпня 1157 (52 роки)
Despeñaperrosd, Санта-Елена[1]
Поховання: Толедський собор
Країна: Кастильське королівство і Галісійське королівство
Релігія: католицтво
Рід: Бургундська
Батько: Раймунд Бургундський
Мати: Уррака I
Шлюб: Berengaria of Barcelonad і Рихеза Сілезька
Діти: Санчо III, Фердинанд II, Констанс Кастильська[2], Sancha of Castile, Queen of Navarred, Sancha of Castile, Queen of Aragond, Urraca of Castile, Queen of Navarred, Stephanie Alfonso of Castiled[3], Garcia of Castiled, Alfonso of Castiled і Ferdinand of Castilled
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Альфо́нсо VII (ісп. Alfonso VII, 1 березня 1105(11050301) — 21 серпня 1157) — імператор усієї Іспанії (1116–1157). Король Галісії (1111—1126), Леону (1126—1157), Кастилії (1127—1157). Представник кастильської Бургундської династії. Син графа Галісії Раймунда I й королеви Кастилії та Леону Урраки I. Діяння описані в «Хроніці Альфонсо Імператора». До 1126 року правив разом із матір'ю. Прізвисько — Імператор (ісп. el Emperador).

Імена

  • Альфо́нсо VII (ісп. Alfonso VII) — у іспанських джерелах.
  • Альфо́нсо Імпера́тор (ісп. Alfonso, el Emperador) — за імператорським титулом.
  • Альфо́нсо Лео́нський (ісп. Alfonso de León) — за королівським титулом.
  • Альфо́нсо Райму́ндес, Альфо́нсо син Раймунда (ісп. Alfonso Raimúndez) — по-батькові.
  • Альфо́нс (лат. Alphonsus) — у офіційній документації.
  • Афо́нсу (порт. Afonso) — у португальських джерелах.

Біографія

Боротьба за владу

Син Урраки I, королеви Кастилії і Леону, та Раймунда Бургундського. Народився у 1105 році в містечку Кальдас-де-Рейс під час намісництва його батьків в Галісії. Виховувався під наглядом галісійського магната Педро де Траби.

У 1111 отримав одну Галісію, коронувавшись у Сантьяго-де-Компастела. Із самого початку намагався здобути самостійність від матері-королеви та вітчима. Того ж року галісійці зазнали поразки, й Альфонсо підкорився Урраці I й Альфонсо I. У 1112 році підтримав свою мати в її боротьбі з ​​Альфонсо I, королем Арагону. Після відступу останнього до власних володінь, Альфонсо розпочав боротьбу за владу з матір'ю за Кастилію і Леон. Втім у 1115 році зазнав поразки від арагонців та португальців.

Протягом низки конфліктів у 1117—1118, 1120—1121 роках він поширив свою владу на значну частину королівств Кастилія і Леон. Зрештою у 1124 році Уррака I передала Альфонсо фактичну владу. У 1125 році його коронують як короля Толедо. Втім останній стає королем усієї держави після смерті матері у 1126 році.

Король

Докладніше: Португальсько-леонська війна (1130—1137)

Із самого початку вступив у боротьбу з Альфонсо I, короля Арагону, за Кастилію. Після боротьби у 1127 році було укладено мирний договір у Томарі, за яким Альфонсо VII отримав Кастилію, відмовившись від області басків та домагань на Наварру. Того ж року завдав поразки португальській графині Терезі, яка визнали залежність від Кастилії.

Він був володарем енергійним, розважливим і справедливим, наполегливим вояком з маврами і щедрим покровителем церкви, зокрема сприяв розбудові монастирів цистерціанців у Леоні та Кастилії.

У наступні роки (особливо після смерті Альфонса I Арагонського) його могутність постійно зростала. Альфонсо VII вимушений був боротися із самостійністю кастильських і леонських грандів. 1130 року він вступив у війну з португальським графом Афонсу I, який відмовлявся визнати владу короля.

У 1134 після смерті короля Альфонсо Арагонського вступив у боротьбу за спадок останнього. Проте Альфонсо VII зумів зайняти лише міста Ла-Ріоха і Сарагоса. Того ж року змусив визнати свою зверхність королів Наварри і Арагону.

Імператор

26 травня 1135 року Альфонсо VII прийняв титул імператора Іспанії в Леоні[4]. Всі християнські правителі Пірейнського півострова склали йому присягу на вірність — арагонський король Раміро ІІ, наваррський король Гарсія IV, барселонський граф Рамон-Беренгер IV, тулузький граф Альфонс Журден, монпельєський граф Вільгельм VI, і навіть сарагоський емір Абдул Малік. Лише португальський граф Афонсу не здійснив омажу[4].

1137 року Альфонсо переміг португальського графа Афонсу, нав'язавши йому Туйський договір. Того ж року в м. Леоні збори-курія під головуванням короля вперше отримують назву кортеси.

У 1138 році під час походу проти маврів зумів захопити важливі фортеці Коріа та Ореха.

1143 року за Саморським договором Альфонсо VII визнав самостійність Португалії та королівський титул Афонсу І; натомість останній визнав свою зверхність від Альфонсо VII як імператора усієї Іспанії. Того ж року змушений був погодитися на об'єднання королівства Арагон та графства Барселона.

Він був першим з іспанських королів, що почав війни в Андалусії. 1144 році кастильське військо захопило Кордову і Хаєн, але у 1145 році король вимушений був відступити з Кордови. У 1146 році уклав союз із еміром ібн-Ганія з династії Альморавідів проти вторгнення загонів Альмогадів. У 1147 році після наполегливої ​​облоги за підтримки Рамона Беренгера IV, короля Арагону, та французьких хрестоносців й генуезького флоту було захоплено важливе місто Альмерію. У 1150 році після смерті Гарсії IV, короля Наварри, поділив державу востаннє з Арагоном, отримавши частину Країни Басків та Біскайю. 1151 році визнав за Рамоном Беренгером IV на завоювання Валенсії та Мурсії.

Але в наступні роки наступ Кастилії було зупинено внаслідок вторгнення військ Альмогадів з Магрибу. Вони завдали кастильцям низку поразок у 1146 році. У 1147 році Альмогади на чолі із аль-Марійя захопили Альмерію, і Альфонсо VII нічого не зміг зробити для її звільнення. Але вже у 1148 році зайняв місто Тортоса.

Альфонсо VII помер 1157 року на перевалі Мурадуль в Сьєрра-Морено, повертаючись до Толедо з чергового походу. Заповіт короля також сприяв ослабленню християнських держав. Вмираючи, він поділив державу між своїми синами, залишивши синам: Санчо — Кастилію, Фердинанду — Леон.

Сім'я

Докладніше: Кастильський Бургундський дім

1. Дружина — Беренгарія, донька Рамона-Беренгера III, графа Барселони.

Діти:

  • Санчо (1134—1158), король Кастилії у 1157—1158 роках
  • Фернандо (1137—1188), король Леону у 1157—1188 роках
  • Рамон (1136)
  • Гарсія (1142-бл.1145)
  • Альфонсо (1144—1149)
  • Санча (1139—1179), дружина Санчо IV, короля Наварри
  • Констанс (1140—1160), дружина Людовика VII Капета, короля Франції

2. Дружина — Рихеза, донька Владислава II П'яста, великого князя Польщі

Діти:

  • Фердинанд (1153—1157)
  • Санча (1155—1208), дружина Альфонсо II, короля Арагона

3. Коханка — Гонтродо Перес

Діти:

  • Уррака (1133—1189)., дружина Гарсії IV, короля Наварри

4. Коханка — Уррака де Кастро

Діти:

  • Стефанія Альфонсо (між 1139 та 1148—1180), дружина Фернандо Родрігес де Кастро

Примітки

  1. ↑ Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
  2. ↑ Альфонсъ // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 2. — С. 47–55.
  3. ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
  4. ↑ а б Livermore 1947:62.

Джерела

хроніки, збірки документів
монографії
  • Reilly, Bernard F., The Kingdom of León-Castilla under King Alfonso VII, 1126—1157, University of Pennsylvania Press, 1998.
  • Recuero Astray, Manuel (2003). Alfonso VII, (1126—1157). Burgos: La Olmeda. p. 320. ISBN 84-89915-21-0.
  • Rafael Altamira, «La Spagna (1031—1248)», in «Storia del mondo medievale», vol. V, 1999, pp. 865—896
  • Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.

Посилання

́ Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альфонсо VII

Cawley, Charles, Castile & Leon, counts & kings, Medieval Lands database, Foundation for Medieval Genealogy

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альфонсо_VII&oldid=31101927