Беренгарія I (королева Кастилії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Беренгарія I
ісп. Berenguela I de Castilla
Bérengère de Castille.jpg
забраження Беренгарії на середньовічній мініатюрі.
Royal Arms of Castille (1214-15th Century).svg
герб правителів Кастилії.
Прапор
королева-консорт Леону
1197 — 1204
Монарх: Альфонсо IX
Попередник: Тереза Португальська
Наступник: Єлизавета Швабська
Прапор
королева Кастилії
6 червня — 2 липня 1217
(під іменем Беренгарія I)
Попередник: Генріх I
Наступник: Фердинанд III
Зречення: 2 липня 1217
 
Народження: 1 червня 1180(1180-06-01)
Сеговія, Кастилія
Смерть: 8 листопада 1246(1246-11-08) (66 років)
Монастир Лас-Уельгас, Бургос, Кастилія
Поховання: Монастир Лас-Уельгас
Країна: Кастилія
Релігія: Християнство (Католицизм)
Рід: Івреї
Батько: Альфонсо VIII (король Кастилії)
Мати: Елеонора Плантагенет
Шлюб: Альфонсо IX (король Леону)
Діти: 1 Елеонора
2 Констанція
3 Фердинанд
4 Альфонсо
5 Беренгарія

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Беренга́рія (нар. 1 червня 1180(11800601)[1][2]8 листопада 1246) — королева Кастилії і Толедо (1217). Представниця кастильської Бургундської династії. Донька кастильського короля Альфонсо VIII та його дружини Елеонори Плантагенет. Сестра португальської королеви Урраки та французької королеви Бланки. Прізвисько — Велика (ісп. el Grande).

Біографія[ред. | ред. код]

Походила з Бургундської династії. Донька Альфонсо VIII, короля Кастилії та Толедо, й Леонори Плантагенет. У 1187 році було домовлено про її шлюб з Конрадом Швабським, сином Фрідриха I, імператора Священної Римської імперії. У 1188 році було підписано шлюбний контракт, за яким Альфонсо VIII зобов'язувався сплатити як посаг 42 тис. мараведі. Того ж року відбулися святкування у м. Карріон з прибуттям нареченого Конрада. Фактичний шлюб не відбувся через незначний вік молодят.

Після швидкої загибелі першого чоловіка, герцога Швабії у 1196 році, 1197 року Беренгарія повторно вийшла заміж за свого стрийка Альфонса IX, короля Леону. Весілля відбулися у Вальядоліді.

У 1204 році папа римський Інокентій III розлучив їх через близьке споріднення. Беренгарія повернулася до Кастилії, забравши дітей з собою, при цьому стала черницею монастиря Санта-Марія-ла-Реаль-де-Лас-Уельгас в Бургосі. Альфонсо IX намагався позбавити їх прав на престол на користь доньок від першого шлюбу.

Водночас під час воєн її батька з колишнім чоловіком активно сприяла перемогам над останнім, спираючись на підтримку деяких представників леонської знаті. За угодами 1205, 1207 та 1209 років зуміли розширити власні володіння в королівстві Леон. Найзначущішими з володінь були замок Вільяльпамдо, міста Саламанка і Кастроверде. Останні міста Беренгарія передала синові Фердинанду у 1206 році.

Після смерті батька у 1214 році Беренгарія очолила партію прихильників свого брата (після 24-денного регентства матері) — молодого короля Енріке I проти графа Альваро Нуньєса де Лари, але зазнала поразки й поступилася регентством останньому. У 1216 році на чолі із низкою магнатів створила союз проти графа де Лара. Втім бойові дії велися кволо.

Після раптової загибелі короля у 6 червня 1217 році регент Альваро Нуньєс намагався приховати цей факт, проте це не вдалося. Була королевою Кастилії та Толедо трохи більше місяця, 31 серпня зреклася на користь сина Фернандо, допомагаючи тому порадами.

У 1218 році допомогла викрити змову роду де Лара на користь королівства Леон. Беренгарія того ж року сприяла укладанню угоди в Торо між Леоном і Кастилією. У 1222 році допомогла королю укласти Конвенцію Сафра з родом де Лара, за яким влаштовано шлюб між Альфонсо, сином Беренгарії, та Мафальдою, донькою Гонсало Переса де Лара.

Водночас Беренгарія багато уваги приділяла тому, щоб її син король Фердинанд III успадкував королівство Леон. Водночас леонська корона за наміром Альфонсо IX була обіцяна Жану де Брієнну, який повинен був одружитися з Санчою. Але спритна Беренгарія у 1224 році вмовила Брієнна взяти в дружини свою доньку, яку також звали Беренгарією.

Після того як в 1230 році помер король Альфонс IX, Беренгарія сприяла синові зайняти Леонський трон, уклавши угоди Лас-Теркеріас. Надалі вона всіляко допомагала Фердинанду III управляти державою, угамовуючи непокірну знать, організувала обидва шлюби сина — 1219 року з Єлизаветою Гогенштауфен, донькою імператора Філіпа, та Іоанною I (графинею Понтьє та Омаля).

В подальшому виконувала обов'язки регента під час походів свого сина проти мусульманських володінь. В останній раз у 1245 році зустріла сина неподалік від Толедо. Померла у 1246 році.

Сім'я[ред. | ред. код]

Чоловік[ред. | ред. код]

Діти[ред. | ред. код]

  1. Елеонора[es] (119812 листопада 1202) — померла в дитинстві. Була похована в Пантеоні королів Сан-Ісідоро-де-Леон. Під час війни за незалежність, пантеон був переобладнаний у стайню, а поховані там трупи французькі солдати витягували з могил і складали в кут. Пізніше Колегіальна церква первезла саркофаги до церкви Санта-Марина-де-Леон[3]. Під час дослідження могил пантеону Сан-Ісідоро-де-Леон, проведеного в 1997 році. Було встановлено, що рештки інфанти Елеонори Леонської були нетлінними, подібний випадок встановлений з рештками інфанти Санчі Раймундес, дочки Раймунда I (графа Галісії) та його дружини Урраки I (королеви Леону та Кастилії)[4].
  2. Констанція[es] (1 травня 12007 вересня 1242) — черниця монастиря Лас-Уельгас. Похована там же. Під час дослідження монастиря, проведеного в середині XX століття, дослідники, вивчаючи рештки інфанти, знайшли волосся, одяг та взуття в майже непошкодженому вигляді[5].
  3. Фердинанд (24 червня 120130 травня 1252) — король Кастилії (з 31 серпня 1217), Леону та Галісії (з 24 вересня 1230). Остаточно об'єднав успадковані королівства. Під час свого правління активно проводив реконкісту, завоював майже всі мусульманські держави на півдні Піренейського півострова, приєднавши їх до свої земель. В 1671 році був канонізований Римо-католицькою церквою. День вшанування пам'яті 30 травня[6].
  4. Альфонсо (12026 січня 1272) — народився неподалік міста Леон. сеньйор-консорт Моліни.
  5. Беренгарія (120412 квітня 1237) — дружина Жана де Брієнна, регента Латинської імперії.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. Дід Беренгарії Санчо III (король Кастилії) і батько Альфонсо Фердинанд II (король Леону), були рідними братами.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • de la Cruz, Valentín (2006). Berenguela la Grande, Enrique I el Chico (1179—1246). Gijón: Ediciones Trea. ISBN 978-84-9704-208-6.
  • Odilo Engels: Berenguela (Berengaria), Königin von Léon, Infantin von Kastilien. In: Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 1, Artemis & Winkler, München/Zürich 1980, ISBN 3-7608-8901-8, Sp. 1941—1942.
  • Shadis, Miriam (2010). Berenguela of Castile (1180—1246) and Political Women in the High Middle Ages. Palgrave Macmillan. ISBN 978-0-312-23473-7. Explores Berenguela's use of authority as both queen and regent, at varied times, for the Spanish thrones of Castile and León.

Посилання[ред. | ред. код]

́ Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Беренгарія I (королева Кастилії)