Гудима Віталій Авксентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 04:15, 10 квітня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віталій Гудима
Ім'я при народженні Віталій Гудима
Народження 3 лютого 1861(1861-02-03)
Полтава, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть 19 лютого 1929(1929-02-19) (68 років)
Каліш, Польща Польща
Країна  УНР
Приналежність  Армія УНР
Рід військ піхота
Освіта Чугуївське військове училище (1880)
Звання  Полковник
 Генерал-хорунжий
Нагороди
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня

Віталій Гуди́ма (03 лютого 1861 - 1929, Польща) — генерал-хорунжий Армії УНР.

З життєпису

Походив зі спадкових дворян Полтавської губернії. Закінчив 4-ту Московську військову прогімназію, Чугуївське піхотне юнкерське училище (1880), вийшов підпрапорщиком до 54-го піхотного Мінського полку. З 1881 служив у 63-му піхотному резервному батальйоні, з 30.08.1894 — капітан. З 26.02.1909 — підполковник, з 19.08.1910 до 27.12.1917 — черговий штаб-офіцер управління начальника Віленської місцевої бригади. З 06.10.1913 — полковник.

На українській військовій службі з 29.05.1918 — Ніжинський військовий начальник. Командував 4-им полком Сірої дивізії в боях з більшовицькими військами в обороні північних кордонів України під Конотопом і Бахмачем, а також за Житомир, Бердичів і Проскурів в 1919 р. та у наступі на Київ в 1920 р. З 21.08.1919 р. — Могилів-Подільський повітовий військовий начальник. З 20.10.1920 р. — начальник мобілізаційного управління Головної мобілізаційно-персональної управи військового міністерства УНР.

В еміграції отримав звання генерал-хорунжого. З 1923 р. жив на еміграції у Калішу, заробляв на прожиття малюванням ікон.

Нагороди

  • Св. Станіслава 2-й ст. (1906)
  • Св. Анни 2-й ст. (01.07.1915)
  • Св. Володимира 4-й ст. (29.11.1915).

Джерела