Присяжнюк Олексій Васильович
Олексій Присяжнюк | |||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Підполковник | |||||||||||||||||||||||||
Загальна інформація | |||||||||||||||||||||||||
Народження | 1915 с. Полонка, Луцький район, Волинська область | ||||||||||||||||||||||||
Смерть | 25 березня 1945 Новостав, Клеванський район, Рівненська область, УРСР, СРСР | ||||||||||||||||||||||||
Псевдо | «Каруспун», «Мітла», «Макар», «Палій» | ||||||||||||||||||||||||
Військова служба | |||||||||||||||||||||||||
Роки служби | 1941—1945 | ||||||||||||||||||||||||
Приналежність | Українська держава (1941) ОУНР | ||||||||||||||||||||||||
Вид ЗС | УПА | ||||||||||||||||||||||||
Командування | |||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||
Нагороди та відзнаки | |||||||||||||||||||||||||
Олексій Васильович Присяжнюк (псевдо.: «Каруспун», «Мітла», «Макар», «Палій»; нар. 1915, с. Полонка, нині Луцький район, Волинська область — пом. 25 березня 1945, присілок Новостав Рівненський район, Рівненська область) — український військовик, підполковник контррозвідки СБ ОУНР (25.03.1945), лицар Золотого Хреста Заслуги та Срібного Хреста Заслуги.
Життєпис
Освіта — середня: навчався у польській державній гімназії ім. Т. Костюшка (1931–05.1935), Луцькій українській гімназії (1935—1936). Член ОУН із 1935—1936 рр. Провідник Юнацтва ОУН Луцької повітової екзекутиви ОУН (1937-?). Працював у культурно-освітніх гуртках на території Луцького району Волинської області. Одружився з чешкою Ніною Бештою, уродженкою села Полонка.
У 1938 року арештований польською поліцією за організацію антипольської демонстрації. Вийшов на волю у вересні 1939 року після розвалу Польщі. У жовтні 1939 року, остерігаючись арешту органами НКВС, перейшов на нелегальне становище та діяв у підпіллі ОУН. За приналежність до ОУН батьки Олеси Василь Присяжнюк та Катерина Присяжнюк у травні 1941 були виселені. Перебували у Омській та Кіровській області РСФСР.
Під час німецької окупації мешкав у м. Корець Рівненської області, де був власником магазину посуду ОКО, який слугував одночасно конспіративною квартирою підпілля ОУН. Рідний брат Григорій, був мобілізований у 1944 році до Черіоної армії, загинув у Прибалтиці.
Олексій Присяжнюк був керівником Рівненського окружного проводу ОУН (1941-?), комендантом СБ Володимир-Волинського окружного проводу ОУН (весна 1943 — кін. 1943), членом Крайового проводу ОУН ПЗУЗ та заступником прокурора при Головній Команді УПА (кін. 1943 — 01.1941), шефом контррозвідувального відділу СБ при штабі УПА-Північ (01.1944-?), референтом СБ Крайового проводу ОУН ПЗУЗ (05.1944-03.1945).
Обставини загибелі
Загинув у бою з оперативно-військовою групою НКВС на Суховерському хуторі у Клеванському районі, нині Рівненський район Рівненської області[1][2].
Нагороди
- Згідно з Постановою УГВР від 8.10.1945 р. і Наказом Головного військового штабу УПА ч. 4/45 від 11.10.1945 р. начальник контррозвідки УПА-Північ Олекса Присяжнюк — «Мітла»-«Макар» нагороджений Золотим хрестом заслуги УПА.
- Срібний Хрест Заслуги (11.10.1952)
Вшанування пам'яті
- 1.12.2017 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Луцьку Золотий хрест заслуги УПА (№ 014) переданий Наталії Пушкар, племінниці Олекси Присяжнюка — «Мітли»-«Макара».
Див. також
Примітки
- ↑ Літопис УПА. Том 8 Нова Серія Волинь, Полісся, Поділля: УПА та Запілля 1944—1946. Документи і Матеріали
- ↑ Наталія Пушкар. «Кучма» і… «Мітла»: про керівника Служби безпеки УПА Олексу Присяжнюка. Волинська газета. — 2009. — 15 жовт. (№ 42). — С. 10.
Джерела та література
- Архів УМВС України у Волинській обл. — Ф. О . — Спр. 3230. — Арк. 86.
- ГДА СБУ. — Ф. 6. — Спр. 16011. — Арк. 69.
- ГДА СБУ. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 47. — Арк. 67.
- ГДА СБУ. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 60. — Арк. 282.
- Літопис УПА. Нова серія. Т. 14: УПА і запілля на ПЗУЗ 1943—1945. Нові документи / упоряд.: В. Ковальчук, І. Марчук. — Київ; Торонто, 2010. — С. 297.
- Літопис УПА. Нова серія. Т. 15: Боротьба проти повстанського руху та націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1945—1954. Кн. 2 / упор. С. Власенко, С. Кокін, В. Лозицький. — Київ; Торонто, 2011. — С. 61.
- Літопис УПА. Нова серія. Т. 16: Волинь і Полісся у невідомій епістолярній спадщині ОУН і УПА. 1944—1954 рр. — Київ; Торонто, 2011. — С. 115.
- Ковальчук В. Діяльність ОУН (б) та запілля УПА на Волині та південному Поліссі (1941—1944 рр.) // Літопис УПА. Бібліотека. Т. 7. — Торонто; Львів, 2006. — С. 253.
- Манзуренко В. Лицарі найвищих бойових нагород УПА в наказах ГВШ // Український визвольний рух. — 2006. — № 7. — С. 282.
- Манзуренко В. Лицарі Срібного Хреста Заслуги // Український визвольний рух. — 2006. — № 8. — С. 296.
- Пушкар Н. Олексій Васильович Присяжнюк — «Мітла», «Макар», «Каруспун» — референт Служби Безпеки північно-західних українських земель // Літопис Волині. — Луцьк, 2010. — Ч. 7. — С. 82–96.
- Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська та Брестська області (1930—1955). — Торонто; Львів: Видавництво «Літопис УПА», 2014. — С. 553—554.
Це незавершена стаття про діяча або діячку ОУНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про вояка або воячку УПА. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |