Бєлозьоров Олег Валентинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 07:19, 14 квітня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Згруповано однакові примітки)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 14 квітня 2021, заснована на цій версії.
Бєлозьоров Олег Валентинович
Народився26 вересня 1969(1969-09-26) (55 років)
Вентспілс, Латвійська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Країна Росія
Діяльністьекономіст, політик
Alma materСанкт-Петербурзький державний університет
Науковий ступінькандидат економічних наук
Знання мовросійська
Посадагенеральний директор
ПартіяЄдина Росія
Нагороди
IMDbID 16079494

Олег Валентинович Бєлозьоров — російський державний діяч. Генеральний директор — голова правління ВАТ «Російські залізниці» з 20 серпня 2015 року.

2017 року посада називалася президент ВАТ «РЖД»)[1][2]. Перший заступник міністра транспорту Російської Федерації (2015); заступник міністра транспорту Російської Федерації (2009—2015); керівник Федерального дорожнього агентства (2004—2009). Кандидат економічних наук (2005)[3], дійсний державний радник Російської Федерації 1-го класу (6 серпня 2011 року)[4].

1 грудня 2015 року в Парижі на 87-й сесії Генеральної асамблеї МСЗ Бєлозьоров обраний главою Міжнародного союзу залізниць[5][6].

У серпні 2018 року Бєлозьоров зайняв 9-е місце в рейтингу найвпливовіших росіян, складеному журналом Forbes, — випередивши мера Москви С. Собяніна, міністра фінансів А. Сілуанова, міністра закордонних справ С. Лаврова[7].

Біографія

Шкільні і студентські роки

Олег Бєлозьоров народився 26 вересня 1969 року в Вентспілсі (Латвійська РСР) в родині лікарів міської поліклініки. Навчався в Вентспілській школі № 2. У шкільні роки серйозно захоплювався легкою атлетикою, віддаючи перевагу спринтерських дистанціях з бігу та стрибків у довжину. Закінчивши в 1986 році школу, вступати до вузу поїхав до Ленінграда[8].

З дитячих років регулярно здійснював 4-годинні поїздки залізницею між Вентспілсом і Ригою (180 км), в студентські роки — на швидкому поїзді нічні переїзди між Санкт-Петербургом і Ригою; з цих пір має симпатію до залізниці[9]. У молодості захоплювався подорожами, обійшов латвійські середньовічні замки. Рік служив в армії в Мурманській області, на кордоні з Норвегією, потім в спортроті[10].

У 1992 році заочно закінчив Санкт-Петербурзький державний університет економіки і фінансів за спеціальністю економіст, планування промисловості. З четвертого курсу почав працювати в молодіжному науково-технічному центрі — кузні майбутніх підприємців[10].

Кар'єра у Москві та Санкт-Петербурзі

З 1998 по 2000 рік працював в ВАТ «Лененерго» і послідовно обіймав посади заступника комерційного директора, комерційного директора, начальника департаменту з матеріально-технічного постачання і транспорту. Почавши пристойно заробляти, придбав батькам квартиру на Василєвському острові[8].

У 2000 році працював заступником директора ВАТ «Вантажне автотранспортне підприємство № 21».

У 2000—2001 роках — начальник фінансово-економічного відділу апарату повноважного представника Президента Російської Федерації у Північно-Західному федеральному окрузі.

У 2001—2002 роках — заступник директора з управління корпоративним майном ВАТ «ЛОМО».

У 2002—2004 роках — генеральний директор ВАТ «Російська паливна компанія».

З липня по листопад 2004 року — заступник керівника Федерального дорожнього агентства.

У 2005 році в Санкт-Петербурзькому державному університеті економіки і фінансів захистив кандидатську дисертацію на тему «Організація логістики поставок в вертикально-інтегрованих структурах корпоративного типу», кандидат економічних наук.

З 9 листопада 2004 року по 17 березня 2009 року — керівник Федерального дорожнього агентства.

C 17 березня 2009 року по 11 травня 2015 року — заступник міністра транспорту Російської Федерації. З липня 2014 року — член ради директорів ВАТ «РЖД»[11].

З 11 травня по 20 серпня 2015 року — перший заступник міністра транспорту Російської Федерації.

Діяльність в РЖД

З 20 серпня 2015 року — президент ВАТ «Російські залізниці».

В основі зміни керівництва РЖД, на думку дослідження Вищої школи економіки, лежали фінансово-економічні результати діяльності компанії до 2015 року, які викликали претензії у президента і уряду РФ. Російське керівництво вважало, що РЖД має достатні внутрішні резерви, щоб не вимагати постійних преференцій у держави, а самостійно поліпшити свою фінансово-економічну та виробничо-операційну діяльність. Головне завдання, поставлене перед Бєлозьоровим, полягало в оптимізації витрат держмонополії[12][13].

У лютому 2017 року стало відомо, що Бєлозьоров звернувся до уряду РФ з проханням змінити назву його посади з «президент» на «генеральний директор — голова правління». Ініціатива Бєлозьорова мотивувалася існуючими національними та європейськими практиками корпоративного управління[14]. 17 листопада 2017 року уряд Росії прийняв постанову про внесення відповідних змін до Статуту ВАТ «РЖД», при цьому термін повноважень гендиректора збільшений з трьох до п'яти років[15].

Інші посади

Станом на 2017 рік Бєлозьоров також є: членом Бюро Правління Російського союзу промисловців і підприємців; головою Комісії РСПП по транспорту і транспортної інфраструктури; співголовою Ради ділового співробітництва Росія — Франція з російської сторони; головою Азіатсько-Тихоокеанської асамблеї Міжнародного союзу залізниць; головою Міжнародної асоціації «Координаційна рада з Транссибірських перевезень»; головою Ради Співдружності Незалежних Держав з питань залізничного транспорту; головою наглядової ради транспортно-логістичної компанії GEFCO; членом Конференції Генеральних директорів залізниць Організації співробітництва залізниць (ОСЗ); членом опікунської ради Російського географічного товариства[16].

Нагороди

  • Орден Пошани (21 лютого 2010 року) — за досягнуті трудові успіхи і багаторічну сумлінну працю.
  • Почесна грамота Президента Російської Федерації (2014 рік)
  • Подяка Президента Російської Федерації (9 січня 2010 року) — за великий внесок у забезпечення головування Російської Федерації в Шанхайській організації співробітництва в 2008—2009 роках, підготовку засідання Ради глав держав — членів Шанхайської організації співпраці і першого саміту БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай) в Єкатеринбурзі в 2009 році[18].
  • Почесна грамота Уряду РФ (29 червня 2011 року) — за великий внесок у забезпечення безпеки дорожнього руху.
  • Знак «Почесний працівник паливно-енергетичного комплексу» (2004 рік)

Примітки

  1. ↑ Олег Белозеров стал гендиректором РЖД. 18 листопада 2017. Процитовано 30 вересня 2018.
  2. ↑ Главой РЖД стал первый замглавы Минтранса Белозеров. Interfax.ru (ru-RU) . 20 серпня 2015. Процитовано 30 вересня 2018.
  3. ↑ Белозеров Олег Валентинович. Коммерсантъ. 20 серпня 2015. Процитовано 30 вересня 2018.
  4. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 06.08.2011 г. № 1055. Президент России (рос.). Процитовано 30 вересня 2018.
  5. ↑ Глава РЖД Олег Белозёров возглавил Международный союз железных дорог. www.rzd-partner.ru (рос.). Процитовано 30 вересня 2018.
  6. ↑ Ведущая роль. Олег Белозёров обозначил основные направления работы Международного союза железных дорог «  Корпоративное телевидение ОАО «РЖД». www.rzdtv.ru (ru-RU) . Процитовано 30 вересня 2018.
  7. ↑ Forbes опубликовал рейтинг самых влиятельных россиян. РБК. Процитовано 30 вересня 2018.
  8. ↑ а б Новый глава Российских железных дорог закончил школу в Вентспилсе (рос.). Процитовано 30 вересня 2018.
  9. ↑ Россия 24 (17 березня 2016), "В рабочий полдень": Глава РЖД Олег Белозеров, процитовано 30 вересня 2018
  10. ↑ а б Олег Белозеров: не ходить с протянутой рукой, а самим все делать. ТАСС. Процитовано 30 вересня 2018.
  11. ↑ Олег Белозеров прибыл на первый путь. Газета "Коммерсантъ". 21 серпня 2015. с. 1. Процитовано 30 вересня 2018.
  12. ↑ Бутов А. М. РЫНОК ПЕРЕВОЗОК ГРУЗОВ ЖЕЛЕЗНОДОРОЖНЫМ ТРАНСПОРТОМ (PDF).
  13. ↑ Время Белозерова: что стало с РЖД. Процитовано 30 вересня 2018.
  14. ↑ СМИ об РЖД | Пресс-Центр. press.rzd.ru. Процитовано 30 вересня 2018.
  15. ↑ В РЖД отказались от должности президента. РБК. Процитовано 30 вересня 2018.
  16. ↑ Структура ОАО "РЖД" | ОАО «РЖД». www.rzd.ru. Процитовано 30 вересня 2018.
  17. ↑ О награждении государственными наградами Российской Федерации, Указ Президента РФ от 21 июля 2014 года №511. docs.cntd.ru. Процитовано 30 вересня 2018.
  18. ↑ Распоряжение Президента Российской Федерации от 09.01.2010 г. № 8-рп. Президент России (рос.). Процитовано 30 вересня 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бєлозьоров_Олег_Валентинович&oldid=31268867