Лавров Сергій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Вікторович Лавров
рос. Сергей Викторович Лавров
Сергій Вікторович Лавров
MID emblem.png Міністр закордонних справ РФ
Нині на посаді
На посаді з 9 березня 2004
Президент Володимир Путін
Дмитро Медведєв
Прем'єр-міністр Михайло Фрадков
Віктор Зубков
Володимир Путін
Дмитро Медведєв
Михайло Мішустін
Попередник Ігор Іванов
Emblem Security Council of Russia.svg Постійний член Ради Безпеки РФ
Нині на посаді
На посаді з 9 березня 2004
Flag of Russia.svg Постійний представник РФ при ООН
7 липня 1994 — 12 липня 2004
Президент Борис Єльцин
Володимир Путін
Попередник Юлій Воронцов
Наступник Андрій Денисов
Народився 21 березня 1950(1950-03-21) (72 роки)
Москва, СРСР
Відомий як дипломат, політик
Місце роботи Міністерство закордонних справ Росії[1] і US and Canada: economics, politics, culture magazined
Країна СРСР і Росія
Alma mater Московський державний інститут міжнародних відносин (1972) і School No.1414d
Політична партія Єдина Росія
У шлюбі з Maria Lavrovad
Діти Ekaterina Vinokurovad
Професія дипломат
Релігія православ'я
Нагороди
Підпис Signature of Sergey Lavrov.png
mid.ru

Сергі́й Ві́кторович Лавро́в (рос. Сергей Викторович Лавров; нар. 21 березня 1950, Москва) — російський державний і політичний діяч. Українофоб, співучасник воєнних злочинів в Україні у ході російсько-української війни 2022. Міністр МВС РФ з 9 березня 2004 року. Герой праці РФ (2020).

Обіймав цю посаду в кабінетах Михайла Фрадкова (2004—2007), Віктора Зубкова (2007—2008), Володимира Путіна (2008—2012) і двох кабінетах Дмитра Медведєва (2012—2020) і в кабінеті Михайла Мішустіна (2020 — дотепер). Член Ради безпеки РФ, посол Росії, заслужений працівник дипломатичної служби РФ. З 1972 року працював у системі МЗС СРСР і Росії. У 1994—2004 роках — постійний представник РФ при ООН і представник РФ в Раді безпеки ООН. 2006 року ввійшов до складу федерального оперативного штабу Національного антитерористичного комітету Росії, тоді ж протягом пів року займав пост голови комітету міністрів Ради Європи.

З 2022 року після російського вторгнення в Україну знаходиться під персональними санкціями Євросоюзу, США, Великобританії, Канади, Австралії та Японії.

Життєпис

Народився 21 березня 1950 року в Москві[2]. Його батько вірменин із Тбілісі, матір — росіянка з Ногінську, була співробітницею Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР. Прізвище батька спочатку було Калантарян[3][4][5].

Після школи вступив до Московський міжнародних відносин (МДІМВ) МЗС СРСР. Стажист, аташе Посольства СРСР в Шрі-Ланці. У МДІМВ вчився на східному відділенні факультету міжнародних відносин, практику проходив на Шрі-Ланці.

1972 року, після закінчення інституту, Лавров був направлений на роботу до посольства СРСР у Шрі-Ланці.

1976 року він повернувся до Москви, працював у відділі міжнародних економічних організацій МЗС СРСР. У 1981 році відправили до радянського постійного представництва при ООН.

1988 року Лавров знову повернувся до Москви, спочатку став заступником начальника Управління міжнародних економічних відносин МЗС Росії, потім — першим заступником і начальником цього управління.

1990 року його призначили директором Департаменту міжнародних організацій і глобальних проблем МЗС Росії.

У квітні 1992 року Лавров став заступником міністра МЗС РФ.

1994 року його призначили постійним представником РФ при ООН і представником РФ в Раді безпеки ООН.

У 1994—2004 роках — Постійний представник РФ при ООН.

Міністр МЗС РФ

На зустрічі з Президентом США Дональдом Трампом, 10 травня 2017 року

9 березня 2004 року Лавров став міністром МЗС в уряді Фрадкова. Він декларував «врегулювання» конфліктів у Грузії і Молдові, протидія США з розміщення протиракетної оборони в Європі й наданню Косово незалежності.

З 11 січня 2010 року — член Урядової комісії з економічного розвитку й інтеграції.

З квітня 2004 року — Голова Комісії Росії по справах ЮНЕСКО.

У травні 2006 року Лавров увійшов до складу штабу Національного антитерористичного комітету Росії, півроку був головою комітету міністрів Ради Європи, займався підготовкою саміту лідерів країн Великої вісімки в Санкт-Петербурзі під головуванням Росії, а 2007 року.

12 вересня 2007 року уряд Фрадкова пішов у відставку, і Лавров став тимчасовим в.о. міністра МЗС, згодом його було призначено на той же пост у кабінеті Віктора Зубкова.

У березні 2008 року на президентських виборах переміг перший віцепрем'єр Дмитро Медведєв. 7 травня 2008 року він вступив на посаду президента Росії. 8 травня 2008 року на засіданні Держдуми Путін був затверджений прем'єром. 12 травня 2008 року Путін провів призначення в уряд РФ. Лавров зберіг за собою пост глави міністерства закордонних справ.

У серпні 2008 року, під час російсько-грузинської війни у Південній Осетії, Лавров брав участь у переговорах із грузинським МЗС і керівниками інших держав про «врегулювання» війни. Згодом МЗС РФ готувало тексти договорів «про дружбу і співпрацю» з визнаними Росією Південною Осетією й Абхазією.

21 травня 2012 року вкотре отримав портфель міністра після вступу на посаду президента Путіна.

18 травня 2018 року знову затверджений Міністром закордонних справ[6].

Згідно з опитуваннями, проведеними ВЦВГД, Сергій Лавров неодноразово входив у трійку найефективніших міністрів Уряду Російської Федерації[7].

Через 12 років перебування на посаді Газета.Ru характеризувала Лаврова як «імпозантного інтелектуала», який є, нарівні із Сергієм Шойгу, одним із найпопулярніших міністрів у країні[8].

За офіційною біографією, Лавров володіє англійською, французькою та сингальською мовами. Рівень володіння Лавровим англійською мовою деякими лінгвістами ставиться під сумнів.

Захоплюється рафтингом: сплавляється гірськими річками Алтаю разом із друзями — випускниками МДІМВ. Лавров — автор присвяченою рідному інституту пісні, що стала гімном МДІМВ.

Російське вторгнення до України

Гітлер, 1933

1 травня 2022 року відповідав на питання про т. зв. «денацифікацію» України, якою керував президент етнічний єврей Зеленський, заявив: «Гітлер мав єврейську кров. Це нічого не означає. Мудрий єврейський народ каже, що найзапекліші антисеміти, як правило, євреї. У сім'ї не без виродку». Ця заява викликала різку реакцію МЗС Ізраїлю, куди викликали для роз'яснювальної розмови російського посла[9].

Глава МЗС Ізраїлю Яїр Лапід заявив, що слова Лаврова «не можна пробачати, вони обурливі та є грубою історичною помилкою». Слова Лаврова засудили й інші ізраїльські політики та організації, зокрема голова меморіалу Голокосту «Яд Вашем» Дані Даян. Він сказав, що Лавров перетворив жертв на злочинців, висунувши хибне твердження у тому, що Гітлер був єврейського походження[10]. Прем'єр-міністр Ізраїлю Нафталі Бенет назвав слова Лаврова брехнею, покликаною покласти відповідальність за знищення євреїв під час Другої світової війни на них самих. Бенет закликав негайно припинити використовувати посилання до Голокосту з політичною метою[11]. 4 травня головний рабин Росії Берл Лазар закликав міністра публічно вибачитися за те, що «євреї є найзапеклішими антисемітами»[12]. 5 травня прес-служба ізраїльського прем'єр-міністра повідомляла про вибачення Володимира Путіна за слова Лаврова, у російському прес-релізі залишили без уваги момент з приводу вибачень Путіна[13].

Походження

Батько Лаврова тбіліський вірменин (Калантаров або Калантарян). 2005 року в Єревані Лавров заявив, що має «грузинське коріння і вірменську кров».

Матір була співробітницею Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР. На сайті МЗС Росії вказується, що Лавров — росіянин.

Сім'я

Лавров одружений, у нього є дочка Катерина Винокурова, яка живе в США[14].

Коханка

Лавров понад 20 років живе з коханкою Світланою Поляковою.[15] Він влаштував її та її родичів на роботу до МЗС Росії. Пасербиця Лаврова і Світлани Поліна отримала громадянство Британії і купила квартиру за 4 млн фунтів в Лондоні. Всі вони використовують літаки, яхти та нерухомість російського олігарха Олега Дерипаски[16].

Заяви

Міністр закордонних справ Сергій Лавров не побачив знущань над заручниками на так званому «параді», що провели бойовики в неділю 24 серпня 2014 року в Донецьку[17].

У лютому 2015 року під час 51-ї Мюнхенської конференції з безпеки у концентрованому вигляді виклав російську точку зору на війну в Україні. Як зазначає джерело, ця його заява «суперечить законам логіки і здоровому глузду» та викликала сміх у залі[18].

Манери

Перед початком офіційної зустрічі в Москві з держсекретарем США Рексом Тіллерсоном 12 квітня 2017 р., на запитання акредитованої американської журналістки NBC News Андреи Мітчел про бомбардування хімічною зброєю в Сирії він відповів:

— Who was bringing you up? Who was giving you your manners? / укр. Хто вас виховував? Хто виховував вам такі манери?[19]

Використання ненормативної лексики

— Who are you to fucking lecture me? / укр. Хто ти такий, б...ь, щоб мене вчити?[20]
— Західні партнери на Україні взяти нас «на понт» хотіли.[21]
  • 11 серпня 2015 на офіційній зустрічі з міністром закордонних справ Саудівської Аравії Аделем аль-Джубейром, під час промови останнього на пресконференції Лавров також використав «недипломатичну лексику». Він упівголоса сказав перед мікрофоном:
Дебіли, бл..ь.[22][23][24].
Кого саме мав на увазі відомий своєю «витриманістю»[25] Лавров — лишилося нез'ясованим.
Оскільки зустріч транслювалася в прямому ефірі, цей вислів потрапив у мережу, де коментувався російськомовною спільнотою та експертами[26]. Представниця МЗС РФ Марія Захарова поквапилася спростувати цей уже не перший факт використання ненормативної лексики своїм шефом.[27]

Цікавинки

Пише вірші. Автор гімна МГІМО[28].

Примітки

  1. Dramática jornada en Kiev: ya son los 198 civiles ucranianos muertos tras el ataque ruso
  2. Dubien, Arnaud (2012). The composition of Russia's new Cabinet and Presidential Administration, and its significance. Policy Department DG External Policies. Процитовано 2 травня 2022. 
  3. Armenian who Was Born on Ararat Street: Sergey Lavrov – the Unsurpassed Diplomat. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021. 
  4. Lyons, Kate (22 квітня 2015). Cher, Kim Kardashian and Andre Agassi: Armenia's A-list diaspora. Guardian. Архів оригіналу за 23 грудня 2016. Процитовано 16 грудня 2016. 
  5. Waal, Thomas de (2010). The Caucasus: An introduction. Oxford: Oxford University Press. с. 97. ISBN 978-0199750436. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 11 жовтня 2015. 
  6. Kremlin.ru. Робоча зустріч з Головою Уряду Дмитром Медведевым (рос.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. 
  7. Шойгу, Лавров и Пучков возглавили рейтинг самых лучших министров РФ. Interfax.ru. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 5 квітня 2022. 
  8. Gazeta.ru, 21 березня 2017. День народження Сергія Лаврова. Архів оригіналу за 20 липня 2018. Процитовано 20 липня 2018. 
  9. МЗС РФ заявило, що Ізраїль підтримує «неонацистський режим в Києві». Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 4 травня 2022. Процитовано 4 травня 2022. 
  10. Российского посла вызвали в МИД Израиля после заявления Лаврова о том, что "самые ярые антисемиты, как правило, евреи". Настоящее Время (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2022. Процитовано 2 травня 2022. 
  11. В Израиле возмущены словами Лаврова о "еврейской крови" Гитлера. Радио Свобода (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2022. Процитовано 2 травня 2022. 
  12. Главный раввин России призвал Лаврова извиниться за слова о Гитлере. Украинская Правда. 4 травня 2022. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 7 травня 2022. 
  13. Путин извинился перед премьером Израилем за слова Лаврова о "Гитлере-еврее". Украинская Правда. 5 травня 2022. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 7 травня 2022. 
  14. Дочь Сергея Лаврова: «Я хотела связать жизнь с русским». Процитовано 28 квітня 2018. 
  15. Лавров живе за рахунок олігарха і всюди катає коханку з її ріднею — розслідування [Архівовано 17 вересня 2021 у Wayback Machine.], УП, 16 вересня 2021
  16. Приватні екскурсії від Лаврова: як глава російського МЗС катає коханку світом [Архівовано 18 вересня 2021 у Wayback Machine.], 24tv.ua, 17 вересня 2021
  17. Лавров не побачив знущань із заручників на “параді” у Донецьку. Українська правда. Архів оригіналу за 25 серпня 2014. Процитовано 25 серпня 2014. 
  18. ТОП-10 абсурдних заяв Лаврова у Мюнхені [Архівовано 8 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Телеканал новин «24», 8 лютого 2015 19:00
  19. Fox News: 'Who Gave You Your Manners?': Russia's Lavrov Scolds NBC's Mitchell [Архівовано 14 квітня 2017 у Wayback Machine.].(англ.) + video
  20. Ехо Москви: «Да кто ты такой!» Милибэнд и Лавров «мило» поговорили… [Архівовано 20 лютого 2017 у Wayback Machine.]
  21. РИА Новости: Лавров: Запад пошел на Украине ва-банк, хотел взять Россию "на понт" [Архівовано 17 квітня 2017 у Wayback Machine.]
  22. YouTube: Лавров выругался матом (Матерится) Дебилы Б...ь [Архівовано 3 січня 2016 у Wayback Machine.]
  23. Дзеркало тижня. Україна: Пока саудовский министр выступал, российский дипломат бубнил матерные слова себе под нос. [Архівовано 15 серпня 2015 у Wayback Machine.]
  24. Лавров на пресс-конференции выругался матом. Lenta.RU. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 5 квітня 2022. 
  25. Мат Лаврова арабам переводчик не перевел. Guru.ua. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 5 квітня 2022. 
  26. Коммерсантъ: Сергей Лавров убеждает иностранцев матом [Архівовано 15 серпня 2015 у Wayback Machine.]
  27. Правда.Ру, Редакция (12 серп. 2015 р.). Мария Захарова опровергла информацию о том, что Сергей Лавров ругался матом на пресс-конференции. Правда.Ру. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 5 квітня 2022. 
  28. Лавров Сергей Викторович. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 9 травня 2022. 

Посилання