Лавров Сергій Вікторович

Сергій Лавров
рос. Сергей Викторович Лавров
Міністр закордонних справ РФ
Нині на посаді
На посаді з	9 березня 2004
Президент	Володимир Путін Дмитро Медведєв
Прем'єр-міністр	Михайло Фрадков Віктор Зубков Володимир Путін Дмитро Медведєв
Попередник	Ігор Іванов
Постійний член Ради Безпеки РФ
Нині на посаді
На посаді з	9 березня 2004
Постійний представник РФ при ООН
Час на посаді:
7 липня 1994 — 12 липня 2004
Президент	Борис Єльцин Володимир Путін
Попередник	Юлій Воронцов
Наступник	Андрій Денисов
Народився	21 березня 1950(1950-03-21) (68 років) Москва, РСФСР
Політична партія	Єдина Росія
Професія	дипломат
Особистий підпис
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Сергі́й Ві́кторович Лавро́в (рос. Сергей Викторович Лавров: нар. 21 березня 1950, Москва) — російський державний і політичний діяч. Міністр закордонних справ Російської Федерації з 9 березня 2004 року.

Займав цю посаду в кабінетах Михайла Фрадкова (2004 — 2007), Віктора Зубкова (2007 — 2008), Володимира Путіна (2008 — 2012) і двох кабінетах Дмитра Медведєва (з 2012). Член Ради безпеки РФ, надзвичайний і повноважний посол Росії, заслужений працівник дипломатичної служби РФ. З 1972 року працював в системі МЗС СРСР і Росії. У 1994 — 2004 роках — постійний представник РФ при ООН і представник РФ в Раді безпеки ООН. У 2006 році увійшов до складу федерального оперативного штабу Національного антитерористичного комітету Росії, в тому ж році протягом півроку займав пост голови комітету міністрів Ради Європи. Нагороджений низкою державних нагород РФ.

Життєпис

Народився 21 березня 1950 року в Москві.

Після школи поступив в Московський державний інститут міжнародних відносин (МДІМВ) МЗС СРСР.

Стажист, аташе Посольства СРСР в Республіці Шрі-Ланка. У МДІМВ вчився на східному відділенні факультету міжнародних відносин, спеціалізувався на Шрі-Ланці.

У 1972 році, після закінчення інституту, Лавров був направлений на роботу в радянське посольство в Шрі-Ланці.

У 1976 році він повернувся до Москви, працював у відділі міжнародних економічних організацій МЗС СРСР. У 1981 році відправили до радянського постійного представництва при ООН.

У 1988 році Лавров знов повернувся до Москви, спочатку став заступником начальника Управління міжнародних економічних відносин МЗС Росії, потім — першим заступником і начальником цього управління.

У 1990 році його призначили директором Департаменту міжнародних організацій і глобальних проблем МЗС Росії.

У квітні 1992 року Лавров став заступником міністра закордонних справ РФ.

У 1994 році його призначили постійним представником РФ при ООН і представником РФ в Раді безпеки ООН.

З 1994 — 2004 роках — Постійний представник Російської Федерації при Організації Об'єднаних Націй.

Міністр закордонних справ РФ

На зустрічі з Президентом США Дональдом Трампом, 10 травня 2017 року

9 березня 2004 року Лавров став міністром закордонних справ Росії в уряді Михайла Фрадкова, відповідно до указу президента Володимира Путіна. Основними напрямами його діяльності були спроби врегулювати конфлікти в Грузії і Молдові, створення правової системи по боротьбі з міжнародним тероризмом, вирішення територіальних суперечок Росії, а також протидія планам США з розміщенню елементів американської протиракетної оборони в Європі і наданню сербському краю Косово незалежності.

З 11 січня 2010 року — член Урядової комісії з економічного розвитку і інтеграції.

З квітня 2004 року Голова Комісії Росії по справах ЮНЕСКО.

У травні 2006 року Лавров увійшов до складу федерального оперативного штабу Національного антитерористичного комітету Росії і на півроку став головою комітету міністрів Ради Європи. Лавров займався підготовкою головної події 2006 року для російської зовнішньої політики — саміту лідерів країн «Великої вісімки» в Санкт-Петербурзі під головуванням Росії, а в 2007 році, при підготовці наступного саміту, що проходив в Німеччині, підтримав жорстку риторику президента Путіна, направлену на відстоювання російських інтересів в Європі.

12 вересня 2007 року уряд Фрадкова пішов у відставку, і Лавров став тимчасово виконуючим обов'язки міністра закордонних справ. Пізніше в тому ж місяці він був призначений на свій колишній пост в новому кабінеті Віктора Зубкова.

У березні 2008 року на президентських виборах переміг перший віце-прем'єр Дмитро Медведєв.

7 травня 2008 року він вступив на посаду президента Росії.

8 травня 2008 року на засіданні Держдуми Путін був затверджений прем'єром.

12 травня 2008 року Путін провів призначення в уряд РФ. Лавров зберіг за собою пост глави міністерства закордонних справ.

У серпні 2008 року, під час грузино-російського конфлікту довкола Південної Осетії, Лавров брав участь в переговорах з грузинським МЗС і лідерами світових держав про принципи врегулювання ситуації в регіоні. По тому його відомство займалося підготовкою текстів договорів про дружбу і співпрацю з визнаними Росією республіками Південною Осетією і Абхазією.

21 травня 2012 року в черговий раз отримав портфель міністра після вступу на посаду президента Володимира Путіна.

18 травня 2018 року знову затверджений на посаді Міністра закордонних справ..

Згідно з опитуваннями, проведеними ВЦВГД, Сергій Лавров неодноразово входив у трійку найбільш ефективних міністрів Уряду Російської Федерації.

Через 12 років перебування на посаді Gazeta.ru характеризувала Лаврова як «імпозантного інтелектуала», що є, нарівні з Сергієм Шойгу, одним з найпопулярніших міністрів в країні.

Згідно з офіційною біографією Лавров володіє англійською, французькою та сингальською мовами. Рівень володіння Лавровим англійською мовою деякими лінгвістами ставиться під сумнів.

Захоплюється рафтінгом: сплавляється по гірських річках Алтая разом з друзями — випускниками МДІМВ. Лавров — автор присвяченою рідному інституту пісні, що стала гімном МДІМВ.

Сім'я

Президент РФ Володимир Путін і Сергій Лавров на нагородженні орденом «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня 21 травня 2015 року

Лавров одружений, у нього є дочка Катерина Винокурова.

Заяви

Міністр закордонних справ Сергій Лавров не угледів знущань із заручників на так званому «параді», що провели бойовики у неділю 24 серпня 2014 року в Донецьку.

У лютому 2015 року під час 51-ої Мюнхенської конференції з безпеки у концентрованому вигляді виклав російську точку зору на війну в Україні. Як зазначає джерело, ця його заява «суперечить законам логіки і здоровому глузду» та викликала сміх у залі.

Манери

Перед початком офіційної зустрічі в Москві з дрежсекретарем США Рексом Тіллерсоном 12 квітня 2017, на запитання окредетованої американської журналістки NBC News Андреи Мітчел про бомбардування хімічною зброєю в Сирії він відповів:

— Who was bringing you up? Who was giving you your manners? / укр. Хто вас виховував? Хто виховував вам такі манери?

Використання ненормативної лексики

• 9 вересня 2008 під час телефонної розмови з головою МЗС Великої Британії Девідом Мілібендом Лавров заявив:

— Who are you to fucking lecture me? / укр. Хто ти такий, б...ь, щоб мене вчити?

• З заяви Лаврова від 22 листопада 2014:

— Західні партнери на Україні взяти нас «на понт» хотіли.

• 11 серпня 2015 на офіційній зустрічі з міністром закордонних справ Саудівської Аравії Аделем аль-Джубейром, під час промови останнього на прес-конференції Лавров також використав «недипломатичну лексику». Він упівголоса сказав перед мікрофоном:

— Дебіли, бл..ь..

Кого саме мав на увазі відомий своєю «витриманістю» Лавров — лишилося нез'ясованим.
Оскільки зустріч транслювалася в прямому ефірі, цей вислів потрапив у мережу, де коментувався російськомовною спільнотою та експертами. Представниця МЗС РФ Марія Захарова поквапилася спростувати цей уже не перший факт використання ненормативної лексики своїм шефом.

Посилання

• Сергей Лавров в Лентапедии
• Лавров Сергей Викторович
• Информационный бюллетень МИД России
• Борец за права дипломатов и поэт
• Лавров на Мюнхенской конференции по безопасности (полная версия) 07.02.15 // youtube, 7 лютого 2015 року