Лавров Сергій Вікторович
Сергій Вікторович Лавров | |
---|---|
рос. Сергей Викторович Лавров | |
![]() | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 9 березня 2004 |
Президент |
Володимир Путін Дмитро Медведєв |
Прем'єр-міністр |
Михайло Фрадков Віктор Зубков Володимир Путін Дмитро Медведєв Михайло Мішустін |
Попередник | Ігор Іванов |
![]() | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 9 березня 2004 |
![]() | |
7 липня 1994 — 12 липня 2004 | |
Президент |
Борис Єльцин Володимир Путін |
Попередник | Юлій Воронцов |
Наступник | Андрій Денисов |
Народився |
21 березня 1950 (72 роки) Москва, СРСР |
Відомий як | дипломат, політик |
Місце роботи | Міністерство закордонних справ Росії[1] і US and Canada: economics, politics, culture magazined |
Країна | СРСР і Росія |
Alma mater | Московський державний інститут міжнародних відносин (1972) і School No.1414d |
Політична партія | Єдина Росія |
У шлюбі з | Maria Lavrovad |
Діти | Ekaterina Vinokurovad |
Професія | дипломат |
Релігія | православ'я |
Нагороди | |
Підпис |
![]() |
mid.ru | |
![]() | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Сергі́й Ві́кторович Лавро́в (рос. Сергей Викторович Лавров; нар. 21 березня 1950, Москва) — російський державний і політичний діяч. Українофоб, співучасник воєнних злочинів в Україні у ході російсько-української війни 2022. Міністр МВС РФ з 9 березня 2004 року. Герой праці РФ (2020).
Обіймав цю посаду в кабінетах Михайла Фрадкова (2004—2007), Віктора Зубкова (2007—2008), Володимира Путіна (2008—2012) і двох кабінетах Дмитра Медведєва (2012—2020) і в кабінеті Михайла Мішустіна (2020 — дотепер). Член Ради безпеки РФ, посол Росії, заслужений працівник дипломатичної служби РФ. З 1972 року працював у системі МЗС СРСР і Росії. У 1994—2004 роках — постійний представник РФ при ООН і представник РФ в Раді безпеки ООН. 2006 року ввійшов до складу федерального оперативного штабу Національного антитерористичного комітету Росії, тоді ж протягом пів року займав пост голови комітету міністрів Ради Європи.
З 2022 року після російського вторгнення в Україну знаходиться під персональними санкціями Євросоюзу, США, Великобританії, Канади, Австралії та Японії.
Життєпис
Народився 21 березня 1950 року в Москві[2]. Його батько вірменин із Тбілісі, матір — росіянка з Ногінську, була співробітницею Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР. Прізвище батька спочатку було Калантарян[3][4][5].
Після школи вступив до Московський міжнародних відносин (МДІМВ) МЗС СРСР. Стажист, аташе Посольства СРСР в Шрі-Ланці. У МДІМВ вчився на східному відділенні факультету міжнародних відносин, практику проходив на Шрі-Ланці.
1972 року, після закінчення інституту, Лавров був направлений на роботу до посольства СРСР у Шрі-Ланці.
1976 року він повернувся до Москви, працював у відділі міжнародних економічних організацій МЗС СРСР. У 1981 році відправили до радянського постійного представництва при ООН.
1988 року Лавров знову повернувся до Москви, спочатку став заступником начальника Управління міжнародних економічних відносин МЗС Росії, потім — першим заступником і начальником цього управління.
1990 року його призначили директором Департаменту міжнародних організацій і глобальних проблем МЗС Росії.
У квітні 1992 року Лавров став заступником міністра МЗС РФ.
1994 року його призначили постійним представником РФ при ООН і представником РФ в Раді безпеки ООН.
У 1994—2004 роках — Постійний представник РФ при ООН.
Міністр МЗС РФ
9 березня 2004 року Лавров став міністром МЗС в уряді Фрадкова. Він декларував «врегулювання» конфліктів у Грузії і Молдові, протидія США з розміщення протиракетної оборони в Європі й наданню Косово незалежності.
З 11 січня 2010 року — член Урядової комісії з економічного розвитку й інтеграції.
З квітня 2004 року — Голова Комісії Росії по справах ЮНЕСКО.
У травні 2006 року Лавров увійшов до складу штабу Національного антитерористичного комітету Росії, півроку був головою комітету міністрів Ради Європи, займався підготовкою саміту лідерів країн Великої вісімки в Санкт-Петербурзі під головуванням Росії, а 2007 року.
12 вересня 2007 року уряд Фрадкова пішов у відставку, і Лавров став тимчасовим в.о. міністра МЗС, згодом його було призначено на той же пост у кабінеті Віктора Зубкова.
У березні 2008 року на президентських виборах переміг перший віцепрем'єр Дмитро Медведєв. 7 травня 2008 року він вступив на посаду президента Росії. 8 травня 2008 року на засіданні Держдуми Путін був затверджений прем'єром. 12 травня 2008 року Путін провів призначення в уряд РФ. Лавров зберіг за собою пост глави міністерства закордонних справ.
У серпні 2008 року, під час російсько-грузинської війни у Південній Осетії, Лавров брав участь у переговорах із грузинським МЗС і керівниками інших держав про «врегулювання» війни. Згодом МЗС РФ готувало тексти договорів «про дружбу і співпрацю» з визнаними Росією Південною Осетією й Абхазією.
21 травня 2012 року вкотре отримав портфель міністра після вступу на посаду президента Путіна.
18 травня 2018 року знову затверджений Міністром закордонних справ[6].
Згідно з опитуваннями, проведеними ВЦВГД, Сергій Лавров неодноразово входив у трійку найефективніших міністрів Уряду Російської Федерації[7].
Через 12 років перебування на посаді Газета.Ru характеризувала Лаврова як «імпозантного інтелектуала», який є, нарівні із Сергієм Шойгу, одним із найпопулярніших міністрів у країні[8].
За офіційною біографією, Лавров володіє англійською, французькою та сингальською мовами. Рівень володіння Лавровим англійською мовою деякими лінгвістами ставиться під сумнів.
Захоплюється рафтингом: сплавляється гірськими річками Алтаю разом із друзями — випускниками МДІМВ. Лавров — автор присвяченою рідному інституту пісні, що стала гімном МДІМВ.
Російське вторгнення до України
1 травня 2022 року відповідав на питання про т. зв. «денацифікацію» України, якою керував президент етнічний єврей Зеленський, заявив: «Гітлер мав єврейську кров. Це нічого не означає. Мудрий єврейський народ каже, що найзапекліші антисеміти, як правило, євреї. У сім'ї не без виродку». Ця заява викликала різку реакцію МЗС Ізраїлю, куди викликали для роз'яснювальної розмови російського посла[9].
Глава МЗС Ізраїлю Яїр Лапід заявив, що слова Лаврова «не можна пробачати, вони обурливі та є грубою історичною помилкою». Слова Лаврова засудили й інші ізраїльські політики та організації, зокрема голова меморіалу Голокосту «Яд Вашем» Дані Даян. Він сказав, що Лавров перетворив жертв на злочинців, висунувши хибне твердження у тому, що Гітлер був єврейського походження[10]. Прем'єр-міністр Ізраїлю Нафталі Бенет назвав слова Лаврова брехнею, покликаною покласти відповідальність за знищення євреїв під час Другої світової війни на них самих. Бенет закликав негайно припинити використовувати посилання до Голокосту з політичною метою[11]. 4 травня головний рабин Росії Берл Лазар закликав міністра публічно вибачитися за те, що «євреї є найзапеклішими антисемітами»[12]. 5 травня прес-служба ізраїльського прем'єр-міністра повідомляла про вибачення Володимира Путіна за слова Лаврова, у російському прес-релізі залишили без уваги момент з приводу вибачень Путіна[13].
Походження
Батько Лаврова тбіліський вірменин (Калантаров або Калантарян). 2005 року в Єревані Лавров заявив, що має «грузинське коріння і вірменську кров».
Матір була співробітницею Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР. На сайті МЗС Росії вказується, що Лавров — росіянин.
Сім'я
Лавров одружений, у нього є дочка Катерина Винокурова, яка живе в США[14].
Коханка
Лавров понад 20 років живе з коханкою Світланою Поляковою.[15] Він влаштував її та її родичів на роботу до МЗС Росії. Пасербиця Лаврова і Світлани Поліна отримала громадянство Британії і купила квартиру за 4 млн фунтів в Лондоні. Всі вони використовують літаки, яхти та нерухомість російського олігарха Олега Дерипаски[16].
Заяви
Міністр закордонних справ Сергій Лавров не побачив знущань над заручниками на так званому «параді», що провели бойовики в неділю 24 серпня 2014 року в Донецьку[17].
У лютому 2015 року під час 51-ї Мюнхенської конференції з безпеки у концентрованому вигляді виклав російську точку зору на війну в Україні. Як зазначає джерело, ця його заява «суперечить законам логіки і здоровому глузду» та викликала сміх у залі[18].
Манери
Перед початком офіційної зустрічі в Москві з держсекретарем США Рексом Тіллерсоном 12 квітня 2017 р., на запитання акредитованої американської журналістки NBC News Андреи Мітчел про бомбардування хімічною зброєю в Сирії він відповів:
— Who was bringing you up? Who was giving you your manners? / укр. Хто вас виховував? Хто виховував вам такі манери?[19]
Використання ненормативної лексики
- 9 вересня 2008 під час телефонної розмови з головою МЗС Великої Британії Девідом Мілібендом Лавров заявив:
- З заяви Лаврова від 22 листопада 2014:
— Західні партнери на Україні взяти нас «на понт» хотіли.[21]
- 11 серпня 2015 на офіційній зустрічі з міністром закордонних справ Саудівської Аравії Аделем аль-Джубейром, під час промови останнього на пресконференції Лавров також використав «недипломатичну лексику». Він упівголоса сказав перед мікрофоном:
— Дебіли, бл..ь.[22][23][24].
Оскільки зустріч транслювалася в прямому ефірі, цей вислів потрапив у мережу, де коментувався російськомовною спільнотою та експертами[26]. Представниця МЗС РФ Марія Захарова поквапилася спростувати цей уже не перший факт використання ненормативної лексики своїм шефом.[27]
Цікавинки
Пише вірші. Автор гімна МГІМО[28].
Примітки
- ↑ Dramática jornada en Kiev: ya son los 198 civiles ucranianos muertos tras el ataque ruso
- ↑ Dubien, Arnaud (2012). The composition of Russia's new Cabinet and Presidential Administration, and its significance. Policy Department DG External Policies. Процитовано 2 травня 2022.
- ↑ Armenian who Was Born on Ararat Street: Sergey Lavrov – the Unsurpassed Diplomat. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
- ↑ Lyons, Kate (22 квітня 2015). Cher, Kim Kardashian and Andre Agassi: Armenia's A-list diaspora. Guardian. Архів оригіналу за 23 грудня 2016. Процитовано 16 грудня 2016.
- ↑ Waal, Thomas de (2010). The Caucasus: An introduction. Oxford: Oxford University Press. с. 97. ISBN 978-0199750436. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 11 жовтня 2015.
- ↑ Kremlin.ru. Робоча зустріч з Головою Уряду Дмитром Медведевым (рос.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2020.
- ↑ Шойгу, Лавров и Пучков возглавили рейтинг самых лучших министров РФ. Interfax.ru. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 5 квітня 2022.
- ↑ Gazeta.ru, 21 березня 2017. День народження Сергія Лаврова. Архів оригіналу за 20 липня 2018. Процитовано 20 липня 2018.
- ↑ МЗС РФ заявило, що Ізраїль підтримує «неонацистський режим в Києві». Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 4 травня 2022. Процитовано 4 травня 2022.
- ↑ Российского посла вызвали в МИД Израиля после заявления Лаврова о том, что "самые ярые антисемиты, как правило, евреи". Настоящее Время (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2022. Процитовано 2 травня 2022.
- ↑ В Израиле возмущены словами Лаврова о "еврейской крови" Гитлера. Радио Свобода (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2022. Процитовано 2 травня 2022.
- ↑ Главный раввин России призвал Лаврова извиниться за слова о Гитлере. Украинская Правда. 4 травня 2022. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 7 травня 2022.
- ↑ Путин извинился перед премьером Израилем за слова Лаврова о "Гитлере-еврее". Украинская Правда. 5 травня 2022. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 7 травня 2022.
- ↑ Дочь Сергея Лаврова: «Я хотела связать жизнь с русским». Процитовано 28 квітня 2018.
- ↑ Лавров живе за рахунок олігарха і всюди катає коханку з її ріднею — розслідування [Архівовано 17 вересня 2021 у Wayback Machine.], УП, 16 вересня 2021
- ↑ Приватні екскурсії від Лаврова: як глава російського МЗС катає коханку світом [Архівовано 18 вересня 2021 у Wayback Machine.], 24tv.ua, 17 вересня 2021
- ↑ Лавров не побачив знущань із заручників на “параді” у Донецьку. Українська правда. Архів оригіналу за 25 серпня 2014. Процитовано 25 серпня 2014.
- ↑ ТОП-10 абсурдних заяв Лаврова у Мюнхені [Архівовано 8 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Телеканал новин «24», 8 лютого 2015 19:00
- ↑ Fox News: 'Who Gave You Your Manners?': Russia's Lavrov Scolds NBC's Mitchell [Архівовано 14 квітня 2017 у Wayback Machine.].(англ.) + video
- ↑ Ехо Москви: «Да кто ты такой!» Милибэнд и Лавров «мило» поговорили… [Архівовано 20 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ РИА Новости: Лавров: Запад пошел на Украине ва-банк, хотел взять Россию "на понт" [Архівовано 17 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ YouTube: Лавров выругался матом (Матерится) Дебилы Б...ь [Архівовано 3 січня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Дзеркало тижня. Україна: Пока саудовский министр выступал, российский дипломат бубнил матерные слова себе под нос. [Архівовано 15 серпня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Лавров на пресс-конференции выругался матом. Lenta.RU. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 5 квітня 2022.
- ↑ Мат Лаврова арабам переводчик не перевел. Guru.ua. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 5 квітня 2022.
- ↑ Коммерсантъ: Сергей Лавров убеждает иностранцев матом [Архівовано 15 серпня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Правда.Ру, Редакция (12 серп. 2015 р.). Мария Захарова опровергла информацию о том, что Сергей Лавров ругался матом на пресс-конференции. Правда.Ру. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 5 квітня 2022.
- ↑ Лавров Сергей Викторович. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 9 травня 2022.
Посилання
- Інформаційний бюлетень МЗС РФ
- Яхты, взятки и любовница. Что скрывает министр Лавров [Архівовано 20 вересня 2021 у Wayback Machine.] // youtube, 16 вересня 2021 року
|
|
|
- Народились 21 березня
- Народились 1950
- Уродженці Москви
- Випускники Московського державного інституту міжнародних відносин
- Кавалери ордена Святого благовірного князя Данила Московського II ступеня
- Кавалери ордена Дружби народів (Білорусь)
- Герої Праці Російської Федерації
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною» 1 ступеня
- Кавалери ордена Пошани (Російська Федерація)
- Кавалери ордена Преподобного Сергія Радонезького
- Нагороджені медаллю Столипіна
- Кавалери ордена Макаріоса III (Кіпр)
- Кавалери ордена Барса
- Кавалери ордена Дружби (Казахстан)
- Кавалери ордена Дружби 1 ступеня (Казахстан)
- Кавалери ордена Святої Агати (Сан-Марино)
- Кавалери ордена Пошани (Південна Осетія)
- Кавалери ордена «Дустлік»
- Кавалери ордена Святого Месропа Маштоца
- Кавалери Великого хреста ордена «Сонце Перу»
- Категорія:Кавалери ордена «Данакер»
- Кавалери ордена Дружби (В'єтнам)
- Заслужені працівники дипломатичної служби Російської Федерації
- Кавалери ордена «Сонце Перу»
- Кавалери ордена «Співдружність» (СНД)
- Кавалери ордена Полярної Зірки (Якутія)
- Кавалери ордена Преподобного Сергія Радонезького I ступеня
- Нагороджені медаллю «За внесок у створення Євразійського економічного союзу»
- Кавалери ордена сербського прапора
- Нагороджені Почесною грамотою Президента Російської Федерації
- Нагороджені медаллю «25 років незалежності Республіки Казахстан»
- Кавалери ордена Республіки Сербської
- Дипломати СРСР
- Російські дипломати
- Російські міністри
- Міністри закордонних справ Росії
- Члени Ради Безпеки Російської Федерації
- Політичні скандали
- Постійні представники Росії при ООН
- Вірмени Росії
- Російські воєнні злочинці
- Путіністи