Велика Чернеччина
| село Велика Чернеччина | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Сумська область |
| Район | Сумський район |
| Рада | Великочернеччинська сільська рада |
| Облікова картка | Велика Чернеччина |
| Основні дані | |
| Населення | 2700 |
| Поштовий індекс | 42333 |
| Телефонний код | +380 542 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°57′18″ пн. ш. 34°55′31″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
139 м |
| Водойми | р. Псел |
| Відстань до обласного центру |
9 км |
| Відстань до районного центру |
9 км |
| Найближча залізнична станція | Суми |
| Відстань до залізничної станції |
9 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 42333, с. Велика Чернеччина, пров. Сагайдачного, 4 |
| Карта | |
  Велика Чернеччина | |
 Велика Чернеччина | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Вели́ка Черне́ччина — село в Україні, у Сумському районі Сумської області. Населення становить 2639 осіб. Орган місцевого самоврядування — Великочернеччинська сільська рада.
Географія
Село Велика Чернеччина знаходиться на лівому березі річки Псел, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Вільшанка, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване село Липняк, на протилежному березі — село Пушкарівка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани і заболочені озера (озеро Прірва). Через село проходить автомобільна дорога Т 1901.
Історія
Заснована Велика Чернеччина в 1672 році. Спочатку вона належала ченцям (чернці), звідси і назва. Велика Чернеччина стала називатися на відміну від Малої Чернеччина, до початку XIX в. колишній хутір Чернеччина. Важкий феодальний гніт сумського Успенського монастиря став в 1767 р. причиною втечі з села 35 сімейств. При затриманні втікачі надали військовій команді опір.
За даними на 1864 рік у власницькій слободі Стецьківської волості Сумського повіту Харківської губернії мешкало 1518 осіб (731 чоловічої статі та 787 — жіночої), налічувалось 203 дворових господарства, існували православна церква та паперова фабрика[1].
Станом на 1914 рік село було центром окремої, Чернеччанської волості, кількість мешканців зросла до 4470 осіб[2].
З 1917 — у складі УНР.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1932—1933 та 1946—1947. У 2000-их роках при цвинтарній брамі села встановлено пам'ятний хрест на честь закатованих голодом односельців.
У 1978 році зданий в експлуатацію молочнотоварний комплекс на 1000 голів худоби і введена в дію осушувально-зрошувальна система.
Пам'ятки
- Вільшанківський заказник — ландшафтний заказник місцевого значення.
Відомі люди
- Ірина Вертікова — журналістка.
- Литвиненко Василь Дмитрович (1895—1966) — Герой Радянського Союзу (1944).
- Семенюта Анатолій Миколайович — поет.
- Єлишевич Григорій Львович — поет, байкар.
Див. також
Примітки
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 3224)(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
Джерела
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (лютий 2015) |
| ||||||||||||||
