Автомагістралі Франції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:27, 8 травня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Згруповано однакові примітки)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта автомагістралей Франції (станом на 2012 рік).

Автомагістралі Франції (фр. Autoroutes françaises Autoroutes françaises) — це система швидкісних автомобільних доріг в цій країні. Значна частина автомагістралей у Франції — платна, вони будуються, керуються та обслуговуються різними приватними компаніями.

За даними Національного інституту статистики та економічних досліджень Франції на 31 грудня 2014 року, загальна протяжність автомобільних доріг в метрополії становила 1 050 613 км, з них — 9645 км національних доріг та 11 560 км автомагістралей[1] .

За даними, наведеними газетою Le Figaro, станом на середину 2017 року країні було вже 11 882 км автомагістралей, з яких 9137 км знаходилися під управлінням приватних компаній, значна частина цих магістралей була платною — для сплати були організовані 133 пункту в'їзду-виїзду. На автомагістралях Франції було 946 дорожніх розв'язок та 637 зон відпочинку[2] .

Історія

З масовою автомобілізацією, що охопила багато країн, включаючи Францію, після закінчення Першої світової війни, виникло питання будівництва автомобільних доріг — більш швидкісних і безпечних, ніж існували до того. Перші дослідження у Франції з даного питання почалися у 1927 році, коли почалися розробки автомагістралі на захід від Парижа. Але той перший проект так ніколи і не був реалізований[3] .

У 1930—1935 роках з'являються ще кілька проектів швидкісних автомагістралей: уздовж Лазурного Берега, від Ліона до Женеви, до Монблану і Клермон-Феррану, від Парижа на північний схід до Ліллю і на південь — до Ліону та Марселю . Однак, всі ці проекти залишаються на папері. У 1936 році починається будівництво першої автомагістралі від передмістя Парижа Сен-Клу до Оржевалю включаючи створення 800-метрового тунелю. Будівництво мало завершитися до кінця 1940 року, проте було відкладено через початок Другої світової війни та німецької окупації Парижа. Будівництво відновлюється після звільнення країни в жовтні 1945року і магістраль відкривається для автомобілістів лише 9 червня 1946[3] .

До 1950 років стає зрозуміло, що у держави немає достатньо коштів для фінансування широкомасштабного будівництва доріг. Праві партії висувають ідею передачі концесій на будівництво та експлуатацію автомагістралей приватним компаніям. Ліві не погоджуються і вимагають безкоштовних доріг. Тодішньому міністру транспорту і публічних робіт Антуану Піне вдається з великими труднощами домогтися прийняття закону, згідно з яким дозволялись приватні платні автомагістралі, що призвело до стрімкого розвитку швидкісної дорожньої мережі[3] .

Динаміка протяжності автомагістралей

Джерело: ASFA[4]

Загальна інформація

У Франції існує 3 основних види автомобільних доріг: автомагістралі (фр. autoroutes позначаються літерою А і наступним за ним числом), національні дороги (фр. routes nationales або просто nationales позначаються літерою N та наступним за ним числом) та місцеві дороги (фр. routes départementales позначаються літерою D і наступним за ним числом). Зараз багато автомагістралей і деякі національні дороги включені в європейську систему швидкісних автомобільних маршрутів і позначаються додатково буквою E і наступним за ним числом (паралельно з французькою нумерацією)[5] .

Всі автомагістралі Франції пронумеровані, крім того, деякі з них мають власні імена. Основні автомагістралі мають номер з однієї або двох цифр, наступних за буквою A. Інші автомагістралі (зазвичай з'єднувальні ділянки між основними) мають код з трьох цифр, перші 2 з яких є кодом основної автомагістралі. Номери від 1 до 16 надані автомагістралям, які віялом розходяться від Парижа (крім A2, A7, A8 і A9). Номери понад 20 розподілені між автомагістралями в залежності від їх географічного розташування наступним чином:

  • від A21 до A29 — північ
  • від A30 до A39 — північний схід
  • від A41 до A49 — схід
  • від A50 до A57 — південний схід
  • від A61 до A68 — південний захід
  • від A71 до A77 — центр
  • від A81 до A89 — захід

Єдиними винятками з цієї системи є автомагістралі A86, яка йде навколо Парижа, і A89, яка йде від Бордо в напрямку Ліона.

Автомагістралі є найбільш сучасними і швидкісними дорогами. Дозволена швидкість на них становить 130 км / год для легкових автомобілів (110 км / год під час дощу) і 90 км / год для вантажних автомобілів і громадського транспорту. У деяких випадках також діють інші швидкісні обмеження[6] .

Перелік основних автомагістралей

Номер Євро-маршрут Назва (за наявністю) Кінцеві пункти км
A1 E15 E17 E19 Autoroute du Nord Париж — Лілль 210 [7]
A2 E19 Перонна — Валансьєнн 60 [8]
A3 E15 Париж — Оне-су-Буа 13,6
A4 E25 E50 Autoroute de l'Est Париж — Страсбург 480 [9]
A5 E17 E54 Париж — Лангр 253 [10]
A6 E15 E21 E60 Autoroute du Soleil Париж — Ліон 455 [11]
A7 E15 E80 E714 Autoroute du Soleil Ліон — Марсель 305 [12]
A8 E74 E80 La Provençale Екс-ан-Прованс — кордон Італії 225 [13]
A9 E15 E80 La Languedocienne (Оранж — Нарбонна)
La Catalane (Нарбонна — кордон) 		Оранж — кордон Іспанії 285 [14]
A10 E5 L'Aquitaine Париж — Бордо 567 [15]
A11 E50 E501 E60 L'Océane Париж — Нант 347 [16]
A12 Рокенкур — Трапп 11
A13 E5 E46 Autoroute de Normandie Париж — Кан 225 [17]
A14 Париж (внутрішньоміська автомагістраль) 15,9
A15 Вільне́в-ла-Гаре́нн — Сержи-Понтуаз[fr] 31
A16 E40 E401 E402 E44 L'Européenne Париж — Дюнкерк 311 [18]
A19 E511 L'Éco Autoroute Санс — Куртне 131 [19]
A20 E9 L'Occitane В'єрзо́н — Монтобан 425 [20]
A21 La Rocade Minière Екс-Нулетт — Душі́-ле-Мін 57
A22 E17 Вільньов-д'Аск — кордон Бельгії 20
A23 Лілль — Валансьє́нн 50 [21]
A25 E42 Лілль — Дюнкерк 60 [22]
A26 E15 E17 E50 Autoroute des Anglais Кале — Труа 405 [23]
A27 E42 Вільньов-д'Аск — кордон Бельгії 16
A28 E44 E402 E502 Тур — Руан — Аббеві́ль 387 [24]
A29 E44 E402 Гавр — Сен-Кантен 268 [25]
A30 E411 Autoroute de la vallée de la Fensch Юканж — Омец 40
A31 E17 E21 E23
E25 E54 E60 		Autoroute de Lorraine-Bourgogne Люксембург — Нансі — Бон 350 [26]
A33 E23 Нансі — Люневі́ль 27
A34 E46 Autoroute des Ardennes Реймс — Шарлеві́ль-Мезьє́р 75
A35 E25 E60 Autoroute des Cigognes Страсбург — Мюлуз 180 [27]
A36 E54 E60 La Comtoise Бон — Мюлуз 235 [28]
A38 La Bourguignonne Пуї́-ан-Осуа́ — Діжон 42
A39 Autoroute Verte Діжон — Бурк-ан-Брес 150 [29]
A40 E21 E25 E62 Autoroute des Titans (Макон — Бельга́рд-сюр-Вальсери́н)
далі — Autoroute Blanche 		Макон — Монбланський тунель 208 [30]
A41 E70 E712 Autoroute des Alpes Гренобль — Женева 131 [31]
A42 E61 E611 Autoroute de la Vallée du Rhône Ліон — Пон-д'Ен 53 [32]
A43 E70 Autoroute de la Maurienne Ліон — Шамбері — Тунель Фрежю● 185 [33]
A46 E15 E70 La Lyonnaise Обїзна дорога навколо Ліона 62 [34]
A47 E70 L'urbaine Живор — Сент-Етьє́н 29 [35]
A48 E711 Бургуе́н-Жальє́ — Гренобль 51
A49 E713 Муаран — Рома́н-сюр-Ізе́р 70,5
A50 Autoroute Est de Marseille Марсель — Тулон 64
A51 E712 Autoroute du val de Durance Складається з двох різних ділянок: Марсель — Гап та Гренобль — хребет Фо 146+26 [36]
A52 Фюво — Обань 26
A54 E80 E714 La Camarguaise Нім — Салон-де-Прованс 49
A55 Autoroute du Littoral Марсель — Мартиг 40 [37]
A57 La Toulonnaise Тулон — Ле-Канне-де-Мор 55 [38]
A61 E80 Autoroute des Deux Mers Тулуза — Нарбонна 150 [39]
A62 E72 Autoroute des Deux Mers Бордо — Тулуза 234 [40]
A63 E5 E70 E80 Autoroute de la Côte Basque Бордо — кордон Іспанії 206 [41]
A64 E80 La Pyrénéenne Байонна — Тулуза 277 [42]
A65 E7 Autoroute de Gascogne Лангон — По 150
A66 L'Ariégeoise Тулуза — Пам'є́ 38 [43]
A68 L'autoroute du pastel Тулуза — Альбі́ 62 [44]
A71 E9 E11 L'Arverne Орлеан — Клермон-Ферран 290 [45]
A72 E70 L'autoroute de la Loire Сент-Етьє́н — Бальбіньї́ 55
A75 E11 La Méridienne Клермон-Ферран — Пезенас 335 [46]
A77 Autoroute de l'Arbre Дордів — Невер 161 [47]
A81 L'Armoricaine Ле-Ман — Ренн 93 [48]
A82 La Bretonne Нант — Сотрон 4,5
A83 E03 Autoroute des Estuaires Нант — Ніор 152 [49]
A84 Autoroute des Estuaires Ренн — Кан 170 [50]
A85 E60 E604 Анжер — Тур — В'єрзо́н 206 [51]
A86 Le Superpériphérique Кільцева автомагістраль навколо Парижа 79
A87 Autoroute de Vendée Анжер — Ла-Рош-сюр-Йон 129 [52]
A88 Кан — Се 80
A89 E70 La Transeuropéenne Бордо — Клермон-Ферран — Ліон 487 [53]
Загальне джерело: Мапа підготовлена міністерством екології, сталого розвитку та енергетики Франції [54].

Примітки

  1. ↑ Réseau routier. Institut national de la statistique et des études économiques (фр.). 1 квітня 2016. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 30 червня 2017.
  2. ↑ Julien Licourt, William Plummer (11 серпня 2017). Chassé-croisé, bouchons et excès de vitesse: les chiffres des autoroutes françaises. Le Figaro (фр.). Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 12 серпня 2017.
  3. ↑ а б в Histoire de l'autoroute (фр.). info-autoroute.com. Архів оригіналу за 4 січня 2016. Процитовано 19 листопада 2015.
  4. ↑ Chiffres clés (PDF) (фр.). ASFA : autoroutes & ouvrages concédés. 2015. Архів оригіналу (PDF) за 23 листопада 2015. Процитовано 19 листопада 2015.
  5. ↑ {{{Заголовок}}}.
  6. ↑ Section 1 : Vitesses maximales autorisées. Code de la route (фр.). Légifrnace. Архів оригіналу за 23 листопада 2015. Процитовано 19 листопада 2015.
  7. ↑ A1 Paris < > Lille [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  8. ↑ A2 Péronne < > Valenciennes [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  9. ↑ A4 Paris < > Strasbourg [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  10. ↑ A5 Paris < > Langres [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  11. ↑ A6 Paris < > Lyon [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  12. ↑ A7 Lyon < > Marseille [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  13. ↑ A8 Aix-en-Provence < > frontière italienne [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  14. ↑ A9 Orange < > frontière espagnole [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  15. ↑ A10 Paris < > Bordeaux [Архівовано 2015-02-19 у Wayback Machine.]
  16. ↑ A11 Paris < > Nantes [Архівовано 2015-09-06 у Wayback Machine.]
  17. ↑ A13 Paris < > Caen [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  18. ↑ A16 Paris < > Boulogne-sur-mer < > Dunkerque [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  19. ↑ A19 Sens < > Courtenay [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  20. ↑ A20 Vierzon < > Montauban [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  21. ↑ A23 Lilles < > Valenciennes [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  22. ↑ A25 Lille < > Dunkerque [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  23. ↑ A26 Calais < > Troyes [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  24. ↑ A28 Tours < > Rouen < > Abbeville [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  25. ↑ A29 Le Havre < > Saint-Quentin [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  26. ↑ A31 Luxembourg < > Nancy < > Beaune [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  27. ↑ A35 Strasbourg < > Mulhouse [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  28. ↑ A36 Beaune < > Mulhouse [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  29. ↑ A39 Dijon < > Bourg-en-Bresse
  30. ↑ A40 Mâcon — Tunnel du Mont Blanc [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  31. ↑ A41 Grenoble < > Genève [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  32. ↑ A42 Lyon < > Pont d'Ain [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  33. ↑ A43 Lyon < > Chambéry < > Tunnel du Fréjus [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  34. ↑ A46 Contournement de Lyon [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  35. ↑ A47 Givors < > Saint-Étienne [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  36. ↑ A51 Grenoble < > Col du Fau [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  37. ↑ A55 Marseille < > Martigues
  38. ↑ A57 Toulon < > Le Cannet-des-Maures [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  39. ↑ A61 Toulouse < > Narbonne[недоступне посилання з лютого 2019]
  40. ↑ A62 Bordeaux < > Toulouse
  41. ↑ A63 Frontière espagnole < > Bordeaux [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  42. ↑ A64 Bayonne < > Toulouse [Архівовано 2016-05-09 у Wayback Machine.]
  43. ↑ A66 Toulouse < > Pamiers [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  44. ↑ A68 Toulouse < > Albi
  45. ↑ A71 Orléans < > Clermont-Ferrand [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  46. ↑ A75 Clermont-Ferrand < > Pézenas [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  47. ↑ A77 Dordives < > Nevers [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  48. ↑ A81 Le Mans < > Rennes [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  49. ↑ A83 Nantes < > Niort [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  50. ↑ A84 Rennes < > Caen
  51. ↑ A85 Angers < > Tours < > Vierzon [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  52. ↑ A87 Angers < > La Roche-sur-Yon [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  53. ↑ A89 Bordeaux < > Clermont-Ferrand [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  54. ↑ Le réseau routier national au 01/01/2015 (PDF) (фр.). Ministère de l'écologie, du développement durable et de l'énergie. Архів оригіналу (PDF) за 26 грудня 2015. Процитовано 19 листопада 2015.
Держави
Невизнані республіки
Залежні території
¹ Частково розташована в іншій частині світу | ² Розташована в іншій частині світу, але пов'язується з Європою з точки зору культурних особливостей | ³ Визнана деякими країнами
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Автомагістралі_Франції&oldid=31603829