Станіслава Палеолог

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 03:20, 13 травня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Згруповано однакові примітки)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станіслава Палеолог
пол. Stanisława Filipina Paleolog
Народження4 травня 1892(1892-05-04)
с. Грімне (нині — село у Львівському районі (колишній Городоцький район) Львівської області)
Смерть3 грудня 1968(1968-12-03) (76 років)
Пенлей, Уельс
ПриналежністьПольща Польща
Рід військполіція, сухопутні війська
Роки служби1918—1946
Званнямайор (комісар поліції)
Війни / битви
Нагороди
срібний Хрест заслуги Командорський хрест ордена Відродження Польщі Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Хрест Незалежності Пам'ятна медаль за війну 1918-1921

Станіслава Філіппіна Палеолог (пол. Stanisława Filipina Paleolog; нар. 4 травня 1892 року, Грімне, Австро-Угорщина (село у Львівському районі (колишній Городоцький район) Львівської області) — пом. 3 грудня 1968 року, Пенлей, Уельс) — польська військовослужбовець, майор Війська Польського і комісар Державної поліції Польщі. Міністр польського уряду у вигнанні.

Біографія

Навчалась у Львівській школі-інтернаті для дівчат сестер Бенедиктинок. Пізніше навчалася в Академії торгівлі у Львові[1].

Під час Першої світової війни брала участь у роботі Польської військової організації[2]. Під час польсько-української війни в листопаді 1918 року приєдналася до Цивільної сторожі, і у званні капрала брала участь в обороні Львова[3]. Служила на посадах кур'єра і санітарки. Було тяжко поранено[4]. У грудні 1918 року перейшла до складу Жіночої громадянської міліції, а потім до Добровольчого жіночого легіону, який допомагала створювати. В легіоні служила кур'єром (на такій же посаді служила в легіоні і її сестра Гелена[5]). Пізніше ад'ютантом командира легіону Олександри Загурської.

Після створення 1 квітня 1920 року відділу добровольчого жіночого легіону при мобілізаційній секції I відділу Штабу військового міністерства у званні підпоручика працювала ад'ютантом командира відділу майора А. Загурської[4]. Пізніше керувала рефератом кадрів. У 1920 році в складі легіону брала участь у бойових діях під Варшавою під час польсько-радянської війни[5].

З 1922 по 1924 рік працювала керуючим у шпиталі св. Лазаря у Кракові. У 1925 році переведена на службу в Державну поліцію. З 1925 року займалася організацією і керувала Жіночою секцією польської поліції, після чого була керівником медичної експертної VI бригади при Слідчому комітеті[Ком. 1][6]. Займалася боротьбою з проституцією та торгівлею людьми[2]. Отримала чин аспіранта 1 січня 1928 року. З 1935 по 1939 роки керувала рефератом офіцерів і рядових співробітників (кадровим управлінням) Жіночої поліції при Центральній слідчій служби головного управління Державної поліції. Їй було присвоєно чин підкомісара[7], а 1 січня 1939 року — комісара поліції.

Після початку Другої світової війни та німецької окупації Польщі служила в польській поліції Генерал-губернаторства. Одночасно брала участь у підпільних організаціях Союзу збройної боротьби і Армії Крайової. Використовуючи своє становище в поліції, займалася організацією і навчанням солдат розвідувально-наглядових бригад і жіночих розвідувально-диверсійних підрозділів[2]. Була одним з організаторів Корпусу державної безпеки підпілля. Була членом Головного штабу Армії Крайової. Брала участь у боях під час Варшавського повстання 1944 року у складі бойових груп I округу «Радвань» (Середмісце) і групи «Хробри II» як офіцер з розвідки[8]. Курувала виробництво озброєння. Після поразки повстання їй вдалося покинути Варшаву з групами цивільних.

10 серпня 1946 року під загрозою арешту залишила Польщу[2]. Спочатку приєдналася до частин Другого польського корпусу в Італії, потім вийшла у відставку і переїхала до Лондона. 15 жовтня 1954 року президент Польської республіки у вигнанні Август Залеський призначив її до складу польського Цивільного суду в Лондоні[9]. 11 жовтня 1955 року стала міністром у першому уряді Антонія Пайонка[10].

У 1957 року опублікувала книгу «The Women Police in Poland 1925—1939»[11]. Померла 3 грудня 1968 року в Пенлей (Уельс)[2].

Визнання та нагороди

У 1929 році Daily Express назвав Палеолог «польською Жаною д'Арк», підкреслюючи її внесок у боротьбу з торгівлею людьми та сексуальною експлуатацією жінок.

У листопаді 2019 року на честь Станіслави Палеолог була встановлена меморіальною дошкою на місці її поховання в Манчестері до 100-річчя польської поліції. Дошка була ініціативою польської поліції, Генерального консульства Республіки Польща в Манчестері та польської Церкви Божого Милосердя.

Примітки

Коментарі
  1. Перебував на вулиці Даниловчевській у Варшаві
Джерела
  1. Ryszard Czerski. Komendantka. «Gazeta Policyjna». 41, 1999-11-07. s. 8.
  2. а б в г д Jerzy Paciorkowski. Stawiano je za wzór (пол.). Процитовано 6 березня 2015.
  3. Semper Fidelis. Obrona Lwowa w obrazach współczesnych : [пол.]. — Lwów / Warszawa : Straż Mogił Polskich Bohaterów / Oficyna Wydawnicza Volumen, 1930 / 1990. — С. Tab. 192.
  4. а б Wanda Kiedrzyńska. Zarys Historii Wojennej O. L. K. (Ochotnicza Legia Kobiet). — Warszawa : Wojskowe Biuro Historyczne, 1931. — P. 9,19,31.
  5. а б Maria Bruchnalska. Z obrony bohaterskiego Lwowa i Małopolski Wschodniej. Udział ziemianel. — Lwów : Zjednoczenie Polskich Chrześcijańskich Towarzystw Kobiecych, 1930. — P. 8.
  6. Rozpusta z myszką. onet.pl (пол.). 2015. Процитовано 6 marca 2015.
  7. Stanisława Paleolog. audiovis.nac.gov.pl (пол.). Процитовано 6 marca 2015.
  8. Batalion „Chrobry II” (Zgrupowanie). pw44.pl (пол.). Архів оригіналу за 20 лютого 2010. Процитовано 6 marca 2015.
  9. Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej Nr 14, Londyn 2 listopada 1954 roku, s. 84. Karol Siemaszko, Sąd Obywatelski …, s. 44-46.
  10. K. Zimoń (1 marca 2015). 26 Lutego br. minęło 90 lat od przyjęcia pierwszej polskiej Policjantki do Policji. polskasiecpolicjantek.pl (пол.). Процитовано 6 marca 2015.[недоступне посилання з Май 2019]
  11. Stanisława Paleolog. The Women Police of Poland, 1925 to 1939 : [англ.] / Translation by Eileen Garlinska. — Westminster, 1957. — 145 p.

Література

  • Pogrzeb bohaterki ś. p. Wandy Lechowin // Gazeta Lwowska : газета. — Nr 294 z 22 grudnia 1928. — S. 4.
  • Stanisław Nicieja. Cmentarz Obrońców Lwowa. — Wrocław - Warszawa - Kraków, 1990. — P. 176.
  • Karol Siemaszko, Sąd Obywatelski w Londynie. Organizacja i orzecznictwo, Wydawnictwo Rys, Poznań 2013, ISBN 978-83-63664-25-1.
  • Sprengel B., Stanisława Filipina Paleolog — oficer Wojska Polskiego i Policji Państwowejw: Wojenna służba Polek w II wojnie światowej. Materiały IX sesji popularnonaukowej połączonej z II Zjazdem Kombatantek w Toruniu w dniach 6-7 listopada 1999 r., red. M. Golon, K. Minczykowska, Toruń 2000 r., s. 253—260.

Посилання