Лавінія Фонтана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лавінія Фонтана
Lavinia Fontana
автопортрет за спінетом, Академія Св. Луки, Рим.
При народженніLavinia Fontana
Народження24 серпня 1552(1552-08-24)
Болонья
Смерть11 серпня 1614(1614-08-11) (61 рік)
 Рим
КраїнаІталія
Жанрпортретний живописd, сакральне мистецтво[1] і портрет[1]
Діяльністьхудожниця, архітектурний кресляр, мисткиня
Напрямокманьєризм
Роки творчостіз 1575[2]
Покровительпапа римський Григорій ХІІІ
ВпливПарміджаніно, майстри венеціанської школи
Творивівтарі, алегорії, портрети
БатькоПросперо Фонтана
У шлюбі зGian Paolo Zappid[2]
Роботи в колекціїОклендська галерея мистецтвd, Saragossa Museumd, Галерея Уффіці, Художній музей Волтерс, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Музей мистецтва Метрополітен, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Музей Каподімонте, Ермітаж, Національна пінакотека Болоньї, Державні художні зібрання Дрездена, Національний музей жіночого мистецтваd, Витончено-мистецький музей Корнелла, Національна галерея Ірландії, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Національний музей у Кракові, Коридор Вазарі, Академія Святого Луки, Musée des Beaux-Arts et d'Archéologie de Besançond, Художньо-промисловий музей Давіа Борджеліні, Галерея мистецтв Вокера, Руанський музей образотворчого мистецтва, Hepworth Wakefieldd, Museo di San Giusepped[3], Музей Ґетті, Галерея Борґезе, Musée Thomas-Henryd і Palazzo Tozzonid
CMNS: Лавінія Фонтана у Вікісховищі

Лавінія Фонтана (італ. Lavinia Fontana; 24 серпня 1552, Болонья — 11 серпня 1614, Рим) — італійська художниця, представниця стилю маньєризм. Створювала портрети, міфологічні та біблійні композиції.

Життєпис

Медальєр Феліче Антоніо Казоні. Медаль на честь майстрині Лавінії Фонтана, 1611 рік.

Лавінія — донька художника Просперо Фонтана, народилась в місті Болонья. Значні мистецькі традиції міста і фах батька вплинули на вибір доньки, що теж зацікавилась малюванням. Захоплення живописом, що вважався досить престижним в колах тогочасного італійського суспільства, був настільки значним, що молода художниця наполегливо опанувала фах і стала популярною портретисткою в Болоньї. Живопис настільки цікавив майстриню, що нареченому, котрий зажадав узяти з нею шлюб, виставили умову — Лавінія продовжуватиме практику художника і в шлюбі. Чоловік (Джованні Паоло Чаппі) погодився і вже тоді, в добу значної підкореності жінок чоловічому шовінізму, узяв на себе частку домашніх справ.

В молоді роки майстриня створювала не тільки портрети, а й біблійні композиції, серед яких — «Поклоніння волхвів», «Христос і янголи з символами христових страстей», «Успіння Пресвятої Богородиці», «Христос садівник. Не торкайся мене.» Сучасники схвально сприйняли також релігійну композицію «Побиття камінням Святого Себастьяна», але на початку 19 століття релігійний образ був втрачений в наслідок пожежі.

Слава болонської майстрині дійшла і до папського Риму, адміністративно тісно пов'язаного з містом Болонья. Папа римський Григорій XIII запросив художницю разом з родиною на працю у Рим. Художня манера майстрині, делікатна, з точним відтвореням деталей одягу, мережива, ювелірних прикрас — прийшлася до душі римським аристократичним родинам. Серед створених портретів — і портрет світського і духовного володаря Риму папи Григорія XIII.

Художниця народила в шлюбі одинадцять дітей, восьмеро з яких померли в дитинстві. Виснажена постами й пологами жінка відчувала втому та іпохондрію. Наприкінці життя її охопив жах і вона умовила чоловіка покинути світське життя, обидва пішли у монастир. В серпні 1614 року в монастирі вона і померла.

Творчий спадок

До 20 століття дійшло понад сто картин майстрині, але тільки на тридцяти двох (32) знайдений підпис художниці. Вона виборола популярність і в Римі, а наближеність до двору папи римського сприяла її обранню в римську Академію Святого Луки.

Лавінія Фонтана одна з небагатьох жінок-художниць, на честь яких створено медаль ще за життя майстрині (медальєр — Феліче Антоніо Казоні, 1611 рік.

Галерея

Папа римський Григорій XIII
  • «Свята Родина з Іваном Хрестителем дитиною», 1600, Національна галерея мистецтв, Вашингтон, США
    «Свята Родина з Іваном Хрестителем дитиною», 1600, Національна галерея мистецтв, Вашингтон, США
  • «Дівчинка з аристократичної родини», приватн. збірка
    «Дівчинка з аристократичної родини», приватн. збірка
  • «Портрет невідомого з окулярами», 1613
    «Портрет невідомого з окулярами», 1613
  • «Б'янка Капелло в чорвоному за спінетом»
    «Б'янка Капелло в чорвоному за спінетом»
  • «Портрет Тогніни Гонсалвус», 1580-і роки
    «Портрет Тогніни Гонсалвус», 1580-і роки

Вибрані твори

«Поклоніння волхвів»
« Лікар Джироламо Меркуріале», Художній музей Волтерс, Балтимор, Меріленд, США.
  • «Автопортрет за спінетом», 1577, Академія Св. Луки, Рим.
  • «Свята Родина зі святими», 1578, Веллслі колледж, Массачузетс, США.
  • «Автопортрет», тондо, 1579, Уффіці, Флоренція.
  • «Христос і янголи з символами христових страстей», 1576, Художній музей, Ель Пасо, Техас, США.
  • «Папа римський Григорій XIII»
  • «Лікар Джироламо Меркуріале», Художній музей Волтерс, Балтимор, Мериленд.
  • «Поклоніння волхвів»
  • «Б'янка Капелло в чорвоному за спінетом»
  • «Дівчинка з аристократичної родини», приватн. збірка
  • «Юдита з головою Олоферна», Колекція Чарторийських, Краків, Польща.
  • «Юдита з відрубаною головою Олоферна в наметі»
  • «Христос садівник. Не торкайся мене.», 1581, Уффіці, Флоренція.
  • «Невідома аристократка в червоному з білим песиком», Вашингтон
  • «Невідома аристократка з білим песиком», Вашингтон
  • «Успіння Пресвятої Богородиці», Болонья
  • «Успіння Богородиці братів августинців», 1583
  • «Груповий портрет● невідомої італійської родини», Пінакотека Брера, Мілан
  • "Портрет подружжя "(подвійний портрет), Музей мистецтв Кливленд, Огайо, США
  • «Портрет волохатої Антоніетти Гонзалес», 1595, музей замку Блуа.
  • «Ізабелла Руїні з Амуром», Музей красних мистецтв, Руан
  • «Б'янка Капелло в чорному»
  • «Свята Родина з Іваном Хрестителем дитиною», 1600, Національна галерея мистецтв, Вашингтон, США
  • «Смерть Св. Стефана», 1603, згоріла при пожежі
  • «Одягання Минерви», 1613, галерея Боргезе, Рим
  • «Портрет невідомого з окулярами», 1613, тондо
  • «Портрет невідомого священника», тондо, Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк

Див. також

Джерела

  • Ulrike Müller Hofstede: Lavinia Fontana (1552—1614). In: Dirk Heoges (Hrsg.): Frauen in der italienischen Renaissance. Lang, Frankfurt a. Main 1999, ISBN 3-631-34525-9, S. 163—177
  • Caroline P. Murphy: Lavinia Fontana. A Painter and Her Patrons in Sixteenth-Century Bologna, Yale University Press, New Haven 2003. ISBN 0-300-09913-4
  • Whitney Chadwick: Women, Art, and Society. Thames and Hudson, London, 1990
  • Alberto Macchi, Carlo Dolci e il Cristo Ecce Homo, prefazione di Maurizio Marini, Colosseo Editore, Roma 2006 (Note)

Примітки

  1. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б By her hand: Artemisia Gentileschi and women artists in Italy, 1500-1800 / O. Tostmann, E. Straussman-Pflanzer — Detroit: Detroit Institute of Arts, 2021. — P. 76. — ISBN 978-0-300-25696-9
  3. ↑ https://www.museionline.info/musei/museo-di-san-giuseppe

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лавінія Фонтана

Художник Це незавершена стаття про художницю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лавінія_Фонтана&oldid=31820176