Генрієтта Клевська
| Генрієтта Клевська | |
|---|---|
| Henriette de Clèves | |
 Генрієтта Клевська на портреті пензля Франсуа Клуе | |
| герцогиня | |
| Початок правління: | 1564 |
| Кінець правління: | 1601 |
| Попередник: | Жак Клевський |
| Наступник: | Карл Ґонзаґа-Неверський |
| Дата народження: | 31 жовтня 1542 |
| Місце народження: | Ла-Шапель-д'Анжійон |
| Країна: | Неверу |
| Дата смерті: | 24 червня 1601 (58 років) |
| Місце смерті: | Париж |
| Поховання | Неверський собор |
| Дружина: | Луї Ґонзаґа-Неверський |
| Діти: | Катерина, Генрієтта, Фредерік, Франсуа, Карл |
| Династія: | Дім Ла Марк, Ґонзаґа |
| Батько: | Франсуа Неверський |
| Мати: | Маргарита Вандомська |
Генрієтта Клевська, також Генрієтта де Ла Марк, (нар. 31 жовтня 1542 — пом. 24 червня 1601) — представниця французької знаті XVI—XVII століть, голова дому Клеве-Неверів, герцогиня suo jure Невера та Ретеля, донька герцога Неверського та графа Ретелю Франсуа I та принцеси з дому Бурбонів Маргарити Вандомської, дружина принца Луїджі Ґонзаґа. Персонаж роману Олександра Дюма «Королева Марго».[1]
Життєпис
Генрієтта народилась 31 жовтня 1542 року у Ла-Шапель-д'Анжійоні. Вона була другою дитиною та старшою донькою в родині герцога Неверського та графа Ретелю Франсуа I та його дружини Маргарити Вандомської. Своє ім'я новонароджена отримала на честь хрещеного батька — дофіна Франції Генріха Валуа.
В сім'ї вже зростав син Франсуа. Згодом до них додалися молодші доньки Катерина та Марія й син Жак. Яку освіту отримали дівчата — невідомо.
Батька не стало у лютому 1561. Брати пережили його на кілька років. У 1564 Генрієтта, як старша в сім'ї, успадкувала герцогство Невер та графство Ретель. Землі були обтяжені значними боргами, однак, їй вдалося налагодити фінансову ситуацію на підвладних територіях.[2] Невдовзі, Генрієтта вже вважалась однією з найзавидніших наречених Франції. Вдовіюча королева Катерина де Медічі посприяла укладенню її шлюбу із принцом Луїджі Ґонзаґа.
Весілля відбулось 4 березня 1565[3] у Мулені. Нареченій виповнилося 22 роки, нареченому — 25. Надалі її чоловік йменувався герцогом Неверським виключно з ввічливості. Він не мав навіть титулу пера Франції, доки у 1581 король Генріх III не підвищив заради нього графство Ретель до герцогства.
У подружжя народилося п'ятеро дітей:
- Катерина (1568—1629) — дружина герцога де Лонґвіля Генріха I Орлеанського, мала єдиного сина;
- Генрієтта (1571—1601) — дружина герцога Майєнна Генріха Лотаринзького, дітей не мала;
- Фредерік (1573—1574) — прожив лише 1 рік;
- Франсуа (1576—1580) — прожив 3 роки;
- Карл (1580—1637) — герцог Неверу та Ретелю у 1595—1637 роках, суверенний князь Аршу у 1608—1637 роках, герцог Мантуї у 1627—1637 роках, був одруженим з Катериною Майєннською, мав шестеро дітей.
Луї, ведучи військовий стиль життя, часто був відсутнім вдома. Генрієтта в цей час заправляла справами країни сама. Продавши значну частину майна, вони, урешті-решт, стали одними з найголовніших кредиторів корони.
На початку 1570-х стала коханкою п'ємонтця Аннібала де Коконна, що у квітні 1574 був обезголовлений через «справу невдоволених» разом з коханцем Маргарити Наваррської Жозефом де ла Молем. За легендою, Генрієтта та Маргарита таємно серед ночі викрали голови коханих та поховали на освяченій землі.[4]
Луї Ґонзаґа-Неверський пішов з життя у жовтні 1595. Герцогиня пережила чоловіка на шість років. Її не стало 24 червня 1601 в особняку Неверів у Парижі. Поховали Генрієтту у Катедральному соборі Неверу.
Їхній син Карл став після цього повноправним правителем. Оскільки, хоч і вважався со-правителем батька, починаючи з 1589, а після його смерті — і титулярним герцогом, однак, участі в керуванні землями не брав.[2]
В мистецтві
В літературі
- Є дієвим персонажем роману Олександра Дюма «Королева Марго».
Кіновтілення
- «Королева Марго», Франція, 1914 — Марсель Шмітт;
- «Королева Марго», Франція, 1954 — Фіорелла Марі;
- «Королева Марго», Франція, 1961 — Даніель Волль;
- «Королева Марго», Франція, 1994 — Домінік Блан;
- «Королева Марго», Росія, 1996—1997 — Віра Сотнікова.
В живописі
- Зображена на портреті пензля Франсуа Клуе, представника Французького Ренесансу. Дата створення невідома.
Генеалогія
| Енгельберт Клевський | Шарлотта де Бурбон | Жан д'Альбре-Орваль | Шарлотта Валуа-Бургундська | Франсуа де Бурбон | Марія Люксембурзька | Рене Алансонський | Маргарита Лотаринзька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Карл Клевський | Марія д'Альбре | Карл IV Бурбон | Франсуаза Алансонська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Франсуа I | Маргарита Вандомська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Генрієтта | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки
- ↑ Олександр Дюма. «Королева Марго» [1][недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- ↑ а б Жінки при владі. Генрієтта Клевська [2] (англ.)
- ↑ Людовіко Ґонзаґа [3] [Архівовано 15 серпня 2013 у Wayback Machine.] (італ.)
- ↑ Strage, Mark. Women of Power: The Life and Times of Catherine de' Medici. New York and London: Harcourt Brace Jovanovich. 1976. стор. 187-188
Література
- Guida Myrl Jacksons: Women rulers throughout the ages. An illustrated guide. Santa Barbara, 1999, стор. 166–167
- Robert J Sealy: The Palace academy of Henry III. Genf 1981, стор. 20.
Посилання
- Профіль на Geneall.net (нім.)
- Профіль на Thepeerage.com (англ.)
- Генеалогія Генрієтти Клевської (англ.)
- Генеалогія Луї Ґонзаґа-Неверського (англ.)
- Луї Ґонзаґа та Генрієтта Клевська (фр.)
