Франсуа Клуе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франсуа Клуе
François Clouet
Francois-Clouet.jpg
Народився бл. 1515
Тур
Помер 22 грудня 1572
Париж
Підданство королівство Франція
Національність француз
Діяльність художник
Конфесія католицтво
Батько Жан Клуе
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Франсуа Клуе́ (фр. François Clouet; бл. 151522 грудня 1572) — французький художник, представник Північного відродження. Мав прізвисько «Жане».

Життєпис[ред.ред. код]

Син відомого французького художника Жана Клуе. Про молоді роки мало відомостей. Знання у малярстві отримав від батька, тривалий час працював в його майстерні. У 1541 році після смерті батька успадкував його посаду придворно художника короля Франції Франциска I, потім Генріха II, Франциска II, Карла IX. Зазнав значний вплив Ганса Гольбейна Молодшого.

Водночас Франсуа Клуе керував великою майстерні, де його ескізи втілювалися в мініатюрах, емалях і великих декоративних композиціях для оформлення придворних свят. Знімав посмертні маски (Франциска I і інших членів династії Валуа).

Його творчість відзначена лише кількома згадками в документах: в 1552 він прикрасив вензелями та півмісяцями скриню, зроблений Сібеком де Карпі; в 1568 він перебував на службі у Клода Гуффі та його дружини, Клод де Боні; в 1570—1572 йому оплатили роботу над двома прапорами для труб короля і зброєю. У 1572 він виконав мініатюрний портрет іспанської королеви. Нарешті, в останній раз його ім'я згадано як консультанта по монетах.

Творчість[ред.ред. код]

Його мистецтво поєднувало в собі різні методи впливу — італійське, фламандське і німецьке. Портрети являють собою чудовий приклад вишуканого придворного мистецтва Франції XVI ст.

Його спадщина включає велику кількість підготовчих малюнків (переважно погрудних, виконаних олівцем, іноді трохи підфарбованих сангиной або кольоровими олівцями), а також ряд живописних портретів, у тому числі Карла IX (1561, Музей історії мистецтв, Відень), аптекаря П. Кюта (1562, Лувр, Париж) і Єлизавети Австрійської (1571, там само). Всім цим роботам, ретельно виконаним, притаманний класично-ренесансне спокій і прозора духовна ясність художнього ладу. В його міфологічних жіночих образах, алегоріях і жанрових сюжетах, де портретність завуальована («Жінка, що купається», бл. 1571, Національна галерея мистецтва, Вашингтон, та інші), зростають маньєристичні риси — еротизм і гротеск.

Працюючи при дворі понад 30 років, Франсуа Клуе часто зображав одних і тих же людей. Прикладом може служити серія портретів короля Карла IX, якого Клуе малював багато разів, починаючи з дитинства і майже до самої смерті.

Малюнки Франсуа Клуе більш складні за технікою, ніж малюнки його батька. Вони тонко описують моделі, підкреслюючи вираз обличчя («Портрет Маргарити Французької в дитинстві», Шантійї, музей Конде). Клуе приділяв багато уваги деталям костюма, передачі фактури різноманітних матеріалів. Його характеристики гострі й точні, вони розкривають людини набагато повніше і глибше, ніж всі дослідження істориків.

Пізня творчість Клуе близька до другої художньої школі Фонтенбло. Його роботи цього періоду відрізнялися насиченістю кольору і підкресленням величавості людини, зображеного на картині.

Клуе був високо оцінений королевою Катериною Медічі, яка збирала його малюнки (551 малюнок вона передала своїй онучці Кристині Лотаринзькій; велика частина нині зберігається в Шантійї, музей Конде).

Таланту Клуе присвячували захоплені рядки такі поети, як Ронсар і дю Беллі. Ронсар, зокрема, описав втрачене твір із зображенням оголеної коханої художника. Завдяки цьому Клуе можна приписати жанрові картини в Національній галереї у Вашингтоні.

Послідовники[ред.ред. код]

Вплив живопису Клуе у Франції і за кордоном було величезним, особливо в області портрету і жанрових сцен. Він очолював майстерню, в якій працювали художники, нині майже невідомі (Жак Патен, син Жана Патена, співробітника Жана Клуе і Симон Леруа). У майстерні виготовлялися копії створених ним портретів. Це сприяло поширенню мистецтва майстра по всій Європі.

Найвідоміші картини[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Alexandra Zvereva, Le Cabinet des Clouet au château de Chantilly. Renaissance et portrait de cour en France, Nicolas Chaudun, collection " Éditions Nicola ", 2011.
  • Die kleine Enzyklopädie. Band 1. Encyclios, Zürich, 1950, S. 306.

Посилання[ред.ред. код]