Абсалямов Абдурахман Сафійович

Абсалямов Абдурахман Сафійович
тат. Габдрахман Сафа улы Әпсәләмов, Ğabderaxman Safa uğlı Əpsəlәmov
Народився	15 (28) грудня 1911 Старе Аллагулово, Краснослободський повітd, Пензенська губернія, Російська імперія
Помер	7 лютого 1979(1979-02-07) (67 років) Казань, РРФСР, СРСР
Поховання	Татарське кладовище в Ново-Татарській слободі Казані
Країна	Російська імперія  СРСР
Місце проживання	Q110780803?, Казань Kalinina Streetd
Діяльність	письменник, політик
Alma mater	Літературний інститут імені Горького
Роки активності	з 1937
Жанр	оповідання і роман
Партія	КПРС
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди
Абсалямов Абдурахман Сафійович у Вікісховищі

Абдурахма́н Сафі́йович Абсаля́мов (*28 грудня 1911(19111228), Старо-Аллагулов) — татарський радянський письменник.

Член КПРС з 1943.

Народився у с. Старо-Аллагулові (Мордовська АРСР).

Друкується з 1937; перша збірка оповідань — «Сонце щастя» (1941). Найвідоміші: романи «Орлята» (1948), «Газінур» (1953) — про радянську молодь у роки німецько-радянської війни. Робітничій молоді присвячений роман «Незгасні вогні» (1958).

Твори

• Український переклад — Орлята. К., 1955;
• Газінур. К., 1957.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.