Смирнов Олексій Пантелейович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Пантелейович Смирнов
Народження 17 березня 1917(1917-03-17)
х. Биково
Смерть 6 липня 2005(2005-07-06) (88 років)
Львів
Країна СРСР СРСР
Україна Україна
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ бомбардувальна авіація
Освіта Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
Роки служби 1936–1971
Партія КПРС
Звання  Полковник авіації
Формування 99-й бап
96-й гв. бап
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) — 14.10.1999 Медаль «Захиснику Вітчизни» — 14.10.1999
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»

Олексі́й Пантеле́йович Смирно́в (17 березня 1917(19170317) — 6 липня 2005) — радянський військовий льотчик часів Другої світової війни, командир ескадрильї 99-го бомбардувального авіаційного полку 270-ї бомбардувальної авіаційної дивізії (8-а повітряна армія), капітан[1]. Герой Радянського Союзу (1942).

Життєпис

Народився 17 березня 1917 року на хуторі Биково, нині Андреапольського району Тверської області Росії. Росіянин. Закінчив 7 класів школи і один курс Ленінградського технікуму механізації сільського господарства.

До лав РСЧА призваний Володарським РВК Ленінграда в 1936 році. У 1940 році закінчив Оренбурзьке військове авіаційне училище. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Південно-Західному, Сталінградському, Донському, Центральному і 1-у Білоруському фронтах. Член ВКП(б) з 1942 року.

Всього за роки війни на бомбардувальниках СБ і Пе-2 здійснив 273 вдалих бойових вильоти, з них 83 — на повітряну розвідку. Протягом цього часу був одним з найбільш підготовлених пілотів у полку. Більшість бойових вильотів здійснив у складних умовах бою при протидії зенітної артилерії і винищувальної авіації супротивника. Кілька разів повертався на свій аеродром на пошкодженому літаку. Члени екіпажу О. П. Смирнова: штурмани О. М. Туріков і О. А. Царегородський, флагманський стрілець-радист Н. Б. Стратієвський у різний час були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.[2]

Після закінчення війни продовжив військову службу в частинах ВПС СРСР. У 1949 році закінчив Військово-повітряну академію. З 1971 року полковник О. П. Смирнов — у запасі.

Мешкав у Львові, працював заступником начальника штабу авіаційного підприємства цивільної авіації. Помер 6 липня 2005 року, похований на Сихівському кладовищі.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1942 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цбому відвагу і героїзм», капітанові Смирнову Олексію Пантелейовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 739)[3].

Також був нагороджений українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими двома орденами Червоного Прапора (04.07.1944, …), орденами Олександра Невського (24.08.1943), Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), трьома орденами Червоної Зірки (09.12.1941, …) і медалями.

Примітки

  1. Військове звання вказане на момент присвоєння звання Героя Радянського Союзу.
  2. «Аllaces.ru»: Алексей Пантелеевич Смирнов. (рос.)
  3. Указ Президиума Верховного Совета СССР "«О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 5 няобря 1942 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 7 ноября (№ 40 (199)). — С. 3.

Посилання