Координати: 48°20′38″ пн. ш. 29°31′17″ сх. д. / 48.34389° пн. ш. 29.52139° сх. д. / 48.34389; 29.52139

Флорине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Флорине
Церква Покрова Богородиці
Церква Покрова Богородиці
Церква Покрова Богородиці
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Гайсинський район
Рада Бершадська міська громада
Код КАТОТТГ UA05040010240050718
Облікова картка Флорине 
Основні дані
Засноване 1697
Населення 4571
Площа 50,694 км²
Густота населення 90,17 осіб/км²
Поштовий індекс 24405
Телефонний код +380 4352
Географічні дані
Географічні координати 48°20′38″ пн. ш. 29°31′17″ сх. д. / 48.34389° пн. ш. 29.52139° сх. д. / 48.34389; 29.52139
Середня висота
над рівнем моря
221 м
Водойми р. Дохна
Найближча залізнична станція станція Бершадь
Місцева влада
Адреса ради 24405, Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Флорине, вул. Чкалова, 142а
Карта
Флорине. Карта розташування: Україна
Флорине
Флорине
Флорине. Карта розташування: Вінницька область
Флорине
Флорине
Мапа
Мапа

CMNS: Флорине у Вікісховищі

Фло́рине — село в Україні, в Бершадській міській громаді Гайсинського району Вінницької області. Передмістя Бершаді. До 2020 р. - центр Флоринської сільської ради.

Географія

Розташоване на правому березі р. Дохна, за 2 км від центру громади. На території села розташована залізнична станція Бершадь.

Історія

Село засноване на території Правобережного Гетьманату, включеного до Брацлавського воєводства Речі Посполитої. Після 2-го поділу земель Речі Посполитої, у складі Російської імперії.

1917 встановлено владу Української Народної Республіки. 1920 окуповано військами комуністичної Росії. Село постраждало від акції геноциду українського народу, проведеного владою СРСР 1932-33. Частина уродженців села брала участь у війні СРСР з Фінляндією (1939-40, зокрема Савелій Бойко).

У роки Другої Світової війни село входило до складу СРСР та Румунії. За непервіреними даними, тут діяла підпільна партійна група К. Пустовойтова, а також диверсійна група агента НКВС Краснощоки.

У селі містилася центральна садиба колгоспу ім. Димитрова, який користувався 4219 га землі, в тому числі орної 2840 га. Основний напрям виробництва — вирощування зернових та технічних культур, м'ясо-молочне тваринництво.

Один з жителів села загинув під час радянської інтервенції в Афганістан[джерело?].

На мальовничому березі тихоплинної річки Дохно, правої притоки південного Бугу, за 2 км від райцентру, розташоване одне з найбільших сіл Бершадського району — Флорино.

Згідно з писемними джерелами, село Флорино засноване італійцем на прізвище Флоринг, якого на роботу прийняв німець Бернш, який започаткував Бершадь у другій половині XV століття. Флоринг був архітектором, брав участь у забудові міста, а сам згодом поселився на окраїні лісу. Після нього стали будуватися інші, і ліс поступово відступав від села.

Хоч офіційно періодом заснування села вважається друга половина XV століття (одночасно з Бершаддю), люди проживали тут давно. Про це свідчать знайдені тут кам"яні молотки, скребки, зернотертки. Серед цікавих знахідок — скелет оленя, а також монети Давньої Греції і Давнього Риму.

Поскільки село розмістилося біля самого міста Бершадь, то його не минали під час воєн татари, турки, поляки. Найбільше село потерпіло у 1769 році від польських конфедератів, які запропонували селянам прийняти унію. Але селяни відмовилися. Чимало їх було посічено і закопано в одній могилі, яка розміщалася біля старої школи. На могилі стояв хрест із написом, що це братська могила. Але в період боротьби з релігією хрест знищили як пережиток минулого.

За часів козаччини та гайдамаччини село оточували ліси і було притулком гайдамаків. А при монастирі, неподалік села, був козацький штаб із скарбницею. У різні часи власниками села були польські поміщики Потоцькі, Калиновські, Браницькі .Серед пам"яток минувшини на території сільської ради руїни Бершадського Спасо-Преображенського чоловічого монастиря, заснованого 1616 року. Монастир був тричі зруйнований, останній раз у 1948 році, коли активізувалася боротьба з релігією. Нині вживаються заходи для відновлення цієї святині. Тут діє парафія Української Православної Церкви Київського Патріархату. Час від часу відбуваються Богослужіння в руїнах головної церкви монастиря. Не одного спасає зимою в хуртовину білий стовп, побудований при дорозі на Ольгопіль, Балту і Яланець, коли людина заблудить і не знає шляху.

Понад двісті років тому цей стовп був споруджений на місці колишньої каплиці, що вказувала шлях до монастиря. Каплицю побудували ченці монастиря за часів козаччини. У каплиці стояв вартовий козак у чернечому одязі, стомленому і голодному давав допомогу, направляв до монастиря. 1775 р. коли знищили монастир, то знищили і каплицю.

З відбудовою монастиря спорудили і стовп, який називають білим. З 1890 року в селі почала працювати церковно-приходська школа, в якій навчалося 110 учнів. У 1914 році на кошти земства, на так званому вигоні, було збудовано двокласну земську школу. Всього на території села було 4 шкільних приміщення. Радянську владу остаточно було встановлено в 1920 році, але ще тривалий час існувати протестні озброєні групи, які шкодили заходам комуністичних перетворень. Сільську раду було створено в 1924 році. Не обминули село колективізація, розкуркулення, голодомори, репресії. Під час Великої вітчизняної війни у селі діяла підпільна партизанська група на чолі з К. С. Пустовойтовим та Г. К. Краснощоки. Уродженцем села Герой Радянського Союзу Савелій Іванович Бойко, ім"ям якого вирішено перейменувати вулицю та провулок Каліна.

Соціальна мережа

Флоринська ЗОШ І-ІІІ ступенів, дитячі ясла, садок, бібліотека, будинок культури, медпункт.


Відомі уродженці

Література

  • Фло́рине // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.168

Посилання